Грушевський Михайло Сергійович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіцитат
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Рядок 30: Рядок 30:
[[Категорія:Українські політики]]
[[Категорія:Українські політики]]
[[Категорія:Українські історики]]
[[Категорія:Українські історики]]
[[Категорія:Персоналії за алфавітом]]


[[ru:Михаил Грушевский]]
[[ru:Михаил Грушевский]]

Версія за 11:02, 3 лютого 2013

Михайло Грушевський

Михайло Сергійович Грушевський (1866–1934) — один з лідерів українського національного руху, голова Української Центральної Ради, історик України і Австро-Угорщини, професор Львівського університету (1894–1914), академік ВУАН.

Цитати

  •  

Рано набравши охоти до читання, позбавлений дитячого товариства, вiдiрваний вiд ґрунту, я виростав серед мрiй i фантазiй, замкненим в собi вiдлюдком[1].

Приписуване

  •  

Біда України у тому, що нею керують ті, кому вона не потрібна[2].

Про Грушевського

  •  

Лукавий, хитрий був дідок,
Любив неправду й зраду…
Закликав німців в наш куток,
Звалив Центральну раду[3].

  Олександр Олесь
  •  

Грушевський — голова ради. Український соціаліст-революціонер. Колись професор Львівського університету. Старець, витканий зі страху і побоювань, чия застаріла фігура повинна надати Раді благородну іржу поважного сенату. Боязко чіпляється за німецьку владу і виявляє мало симпатії до Австрії.

 

Грушевский — председатель рады. Украинский социалист-революционер. Прежде профессор Львовского университета. Старец, сотканный из страха и опасений, чья дряхлая фигура должна придать раде благородную ржавчину почтенного сената. Боязливо цепляется за германскую власть и обнаруживает мало симпатии к Австрии[4].

  — Генерал-майор австрійського генерального штабу Вальдштеттен у 1918 році.

Джерела