Західноукраїнська Народна Республіка: відмінності між версіями
Friend (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Friend (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 2: | Рядок 2: | ||
'''Західноукраїнська Народна Республіка''' (''Західно-Українська Народня Республика''; ''ЗУНР'') — українська держава, що існувала протягом 1918–1919 років на території західної України зі столицею у [[Львів|Львові]]. |
'''Західноукраїнська Народна Республіка''' (''Західно-Українська Народня Республика''; ''ЗУНР'') — українська держава, що існувала протягом 1918–1919 років на території західної України зі столицею у [[Львів|Львові]]. |
||
== Документи == |
|||
== Відозва Української Національної Ради, 5 листопада 1918 == |
=== Відозва Української Національної Ради, Львів, 5 листопада 1918 === |
||
:::::::::'''Український Народе!''' |
:::::::::'''Український Народе!''' |
||
Всенароднім правом створив Ти, Український Народе, на прадідній землі Осьмомисла, Данила і Льва свою власну державу. Українська Національна Рада в нашій старій столиці взяла верховну державну власть у руки, а Український Нарід, всі його верстви, йдучи за її покликом, доконав цього з достойною подиву однодушністю в цілім нашім краю.<br /> |
Всенароднім правом створив Ти, Український Народе, на прадідній землі Осьмомисла, Данила і Льва свою власну державу. Українська Національна Рада в нашій старій столиці взяла верховну державну власть у руки, а Український Нарід, всі його верстви, йдучи за її покликом, доконав цього з достойною подиву однодушністю в цілім нашім краю.<br /> |
||
По 578 літах неволі, упокорення і наруги став Ти, Український Народе, знову сам собі господарем на своїй землі, сам собі сувереном.<br /> |
По 578 літах неволі, упокорення і наруги став Ти, Український Народе, знову сам собі господарем на своїй землі, сам собі сувереном.<br /> |
||
Пірвані кількасотлітні кайдани, розвалена довговічна тюрма і перед Тобою, Український Народе, відчиняється соняшний шлях до світлої народньої будуччини.<br /> |
Пірвані кількасотлітні кайдани, розвалена довговічна тюрма і перед Тобою, Український Народе, відчиняється соняшний шлях до світлої народньої будуччини.<br /> |
||
Подвиг Твій — це побіда правди над кривдою, волі над неволею, світла над тьмою, це побіда демократії, народоправства над оліґархією, над поневоленням більшости упривілейованою меншістю…<ref> |
Подвиг Твій — це побіда правди над кривдою, волі над неволею, світла над тьмою, це побіда демократії, народоправства над оліґархією, над поневоленням більшости упривілейованою меншістю…<ref>Листопадові дні. 1918 р., С. 162</ref> |
||
=== Поклик Українського Національного Союзу, Київ, листопад 1918 === |
|||
:::::::::'''Громадяне!''' |
|||
Західна частина нашого рідного краю, серце України — Галичина, у своїх змаганнях за волю переживає критичний момент.<br /> |
|||
Зруйнована війною, стоптана, окрівавлена, вона напружує останні сили в боротьбі з поляками за створення своєї державної влади, але разом з тим мусить давати лад здеморалізованому австрійському війську, що тікає з України, грабує, палить, руйнує.<br /> |
|||
Громадяне! Треба допомогти рідній галичині. Вірні, чесні українські серця мусять озватись. Ідіть в добровольчий корпус оборони Галичини і ратуйте наш Піємонт від руїни! |
|||
:::За президію Головної Ради Українського Союзу: |
|||
:::голова Володимир Винниченко, |
|||
:::за секретаря Микита Шаповал.<ref>Листопадові дні. 1918 р., С. 220-221</ref> |
|||
== Цитати == |
== Цитати == |
||
{{Q |
{{Q |
||
| Цитата = Точно три тижні тревала ціла львівська кампанія. В пятницю, 1. листопада, в тій самій порі, досвіта, українське військо зайняло було Львів, і три тижні пізніше, в пятницю, 22. листопада, також досвіта, українське військо покинуло Львів. Скільки жертв і втрат, скільки енергії та зусиль коштували їх ці три тижні! А скільки тепер розбитих плянів і погребаних надій! Першого іспиту сил, розуму і витревалости, потрібних при орґанізації вдасної держави, українці не видержали. За їхніми плечима, серед глухої листопадової ночі оставалась столиця української держави, не оборонена як слід своїми творцями… |
| Цитата = Точно три тижні тревала ціла львівська кампанія. В пятницю, 1. листопада, в тій самій порі, досвіта, українське військо зайняло було Львів, і три тижні пізніше, в пятницю, 22. листопада, також досвіта, українське військо покинуло Львів. Скільки жертв і втрат, скільки енергії та зусиль коштували їх ці три тижні! А скільки тепер розбитих плянів і погребаних надій! Першого іспиту сил, розуму і витревалости, потрібних при орґанізації вдасної держави, українці не видержали. За їхніми плечима, серед глухої листопадової ночі оставалась столиця української держави, не оборонена як слід своїми творцями… |
||
| Автор = Олекса Кузьма, про бої за Львів |
| Автор = Олекса Кузьма, про бої за Львів<ref>Листопадові дні. 1918 р., цитата на обкладинці</ref> |
||
| Коментар = |
| Коментар = |
||
| Оригінал = }} |
| Оригінал = }} |
||
Рядок 23: | Рядок 34: | ||
== Примітки == |
== Примітки == |
||
{{reflist}} |
{{reflist}} |
||
== Література == |
|||
* ''Кузьма О.'' Листопадові дні. 1918 р. — Львів: НВФ «Українські технології», 2003 — 536 с. ISBN 966-666-088-1 |
|||
[[Категорія:Країни]] |
[[Категорія:Країни]] |
Версія за 12:44, 2 листопада 2012
Західноукраїнська Народна Республіка (Західно-Українська Народня Республика; ЗУНР) — українська держава, що існувала протягом 1918–1919 років на території західної України зі столицею у Львові.
Документи
Відозва Української Національної Ради, Львів, 5 листопада 1918
- Український Народе!
Всенароднім правом створив Ти, Український Народе, на прадідній землі Осьмомисла, Данила і Льва свою власну державу. Українська Національна Рада в нашій старій столиці взяла верховну державну власть у руки, а Український Нарід, всі його верстви, йдучи за її покликом, доконав цього з достойною подиву однодушністю в цілім нашім краю.
По 578 літах неволі, упокорення і наруги став Ти, Український Народе, знову сам собі господарем на своїй землі, сам собі сувереном.
Пірвані кількасотлітні кайдани, розвалена довговічна тюрма і перед Тобою, Український Народе, відчиняється соняшний шлях до світлої народньої будуччини.
Подвиг Твій — це побіда правди над кривдою, волі над неволею, світла над тьмою, це побіда демократії, народоправства над оліґархією, над поневоленням більшости упривілейованою меншістю…[1]
Поклик Українського Національного Союзу, Київ, листопад 1918
- Громадяне!
Західна частина нашого рідного краю, серце України — Галичина, у своїх змаганнях за волю переживає критичний момент.
Зруйнована війною, стоптана, окрівавлена, вона напружує останні сили в боротьбі з поляками за створення своєї державної влади, але разом з тим мусить давати лад здеморалізованому австрійському війську, що тікає з України, грабує, палить, руйнує.
Громадяне! Треба допомогти рідній галичині. Вірні, чесні українські серця мусять озватись. Ідіть в добровольчий корпус оборони Галичини і ратуйте наш Піємонт від руїни!
- За президію Головної Ради Українського Союзу:
- голова Володимир Винниченко,
- за секретаря Микита Шаповал.[2]
Цитати
Точно три тижні тревала ціла львівська кампанія. В пятницю, 1. листопада, в тій самій порі, досвіта, українське військо зайняло було Львів, і три тижні пізніше, в пятницю, 22. листопада, також досвіта, українське військо покинуло Львів. Скільки жертв і втрат, скільки енергії та зусиль коштували їх ці три тижні! А скільки тепер розбитих плянів і погребаних надій! Першого іспиту сил, розуму і витревалости, потрібних при орґанізації вдасної держави, українці не видержали. За їхніми плечима, серед глухої листопадової ночі оставалась столиця української держави, не оборонена як слід своїми творцями… |
|||||
— Олекса Кузьма, про бої за Львів[3] |
Див. також
Примітки
Література
- Кузьма О. Листопадові дні. 1918 р. — Львів: НВФ «Українські технології», 2003 — 536 с. ISBN 966-666-088-1