Франц Кафка: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіцитат
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 43: Рядок 43:


=== Інші цитати ===
=== Інші цитати ===
* Уся справа в миттєвості. Вона визначає життя.
* У мене нема інтересу до літератури, література — це я сам, це моя плоть і кров, і бути іншим я не можу.
* Ти — це задача. Жодного учня навкруги
* Існує мета, але немає жодного шляху. Те, що ми називаємо шляхом — зволікання
* …у місті у родині, у професії, у суспільстві, у любовних взаєминах… у взаєминах з народом, реальних або бажаних, — у всьому цьому я відчуваю себе незахищеним, причому в такій мірі, як це не буває ні в кого


== Виноски ==
== Виноски ==
<small><references/></small>
<references/>


== Джерела ==
== Джерела ==
* ''Кафка, Франц''. Щоденники 1910—1923 рр. / Пер. з німецької Олекса Логвиненко. Упоряд. Макс Брод. — К.: Видавничий дім «Всесвіт», 2000. — 416 с.
* ''Кафка, Франц''. Щоденники 1910—1923 рр. / Пер. з німецької Олекса Логвиненко. Упоряд. Макс Брод. — К.: Видавничий дім «Всесвіт», 2000. — 416 с.
* [http://www.wisdoms.ru/pavt/p106.html wisdoms.ru]


{{DEFAULTSORT:Кафка}}
{{DEFAULTSORT:Кафка}}

Версія за 14:25, 25 червня 2012

Франц Кафка
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Франц Кафка (нім. Franz Kafka; *3 липня 1883, Прага, Австро-Угорська імперія — †3 червня 1924, Відень, Австрія) — один із найвизначніших німецьких письменників XX ст.

Цитати

Щоденники

  •  

Коли відчай дається взнаки так виразно, коли він такий невіддільний від свого об'єкта і його щось тримає так, як ото солдат, що прикриває відступ і його зрештою розриває на шматки, тоді це відчай не справжній. Справжній відчай досягає своєї мети відразу й завжди випереджає її, (після цієї коми виявляється, що слушне тільки перше речення) — 1910 р.[1]

  •  

Людина, яка не пише щоденника, неправильно сприймає чужий щоденник — 29 вересня 1911 р.[2]

 

Ein Mensch, der kein Tagebuch hat, ist einem Tagebuch gegenüber in einer falschen Position

  • Я живу в сім'ї, серед чудових і сповнених любові людей, живу чужіший, ніж чужак.
(21 серпня 1913 р. // Щоденники. — С. 170)
  • Все, що не належить до літератури, наганяє на мене нудьгу й викликає зненависть, бо дратує мене або стримує, хоч це, можливо, тільки здається.
(21 серпня 1913 р. // Щоденники. — С. 170)
  • Батько й мати, що сподіваються від дітей вдячності (є навіть такі, що її вимагають), нагадують лихварів, які охоче ризикують грішми, аби лиш одержати свої відсотки.
(12 листопада 1914 р. // Щоденники. — С. 234)
  • Який ти? Жалюгідний я. Дві дощечки прикручено до моїх скронь.
(4 липня 1916 р. // Щоденники. — С. 265)
  • Неважко уявити собі, що кожного оточує наготоване йому чудове життя в усій його повноті, але воно сховане за завісою, десь у глибині, невидиме, далеке-далеке. Та воно причаїлося там без відрази, не вороже, не глухе. Якщо його покликати заповітним словом, справжнім ім'ям, воно прийде. Ось таємниця чарів, які не творять, а кличуть.
(18 жовтня 1921 р. // Щоденники. — С. 289)
  • Вічна молодість неможлива; навіть якби не було іншої перешкоди, самоспостереження зробило б її неможливою.
(10 квітня 1922 р. // Щоденники. — С. 308)

Інші цитати

  • Уся справа в миттєвості. Вона визначає життя.

Виноски

  1. Щоденники, с. 10
  2. Щоденники, с. 40

Джерела

  • Кафка, Франц. Щоденники 1910—1923 рр. / Пер. з німецької Олекса Логвиненко. Упоряд. Макс Брод. — К.: Видавничий дім «Всесвіт», 2000. — 416 с.
  • wisdoms.ru