Котляревський Іван Петрович: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
Juga (обговорення | внесок) м kartka |
Немає опису редагування |
||
Рядок 58: | Рядок 58: | ||
:''Забудь отця, забудь і матку – |
:''Забудь отця, забудь і матку – |
||
:''Лети повинність ісправлять. |
:''Лети повинність ісправлять. |
||
==Енеїда== |
|||
* ''Злость, кажуть, сатані сестриця |
|||
:''Живе хто в світі необачно, Тому нігде не буде смачно, А більш, коли і совість жметь. |
|||
== Джерела == |
== Джерела == |
||
* [http://ukrlife.org/main/afor/kotliar.html Українська афористика Х-ХХ ст. Під загальною редакцією Івана Драча та Володимира Черняка. — Київ: Видавничий центр «Просвіта», 2001] |
* [http://ukrlife.org/main/afor/kotliar.html Українська афористика Х-ХХ ст. Під загальною редакцією Івана Драча та Володимира Черняка. — Київ: Видавничий центр «Просвіта», 2001] |
Версія за 16:20, 8 квітня 2012
Іван Петрович Котляревський | |
Стаття у Вікіпедії | |
Роботи у Вікіджерелах | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Іван Петрович Котляре́вський (1769 — 1838) — український письменник, поет, драматург, зачинатель сучасної української літератури, громадський діяч. Його поема «Енеїда» (1798) стала першим в українській літературі твором, написаним народною мовою.
- Любов к Отчизні де героїть,
- Там сила вража не устоїть.
- Не ворог, хто уже дублений,
- Не супостат, чий труп нікчемний
- На полі без душі лежить.
- Доля людськая – доля єсть сліпая!
- Тяжко жити без милого і в своїй сторонці!
- Блаженна лож, когда биваєт в пользу ближніх, а то біда... що часто лжемо ілі ради своєя вигоди, ілі на упад других.
- Великим грішникам часто і даром проходить, а маленьким грішникам такого задають бешкету, що й на старість буде в пам'ятку!
- [На] кого безталання нападе, тому нема ні в чім удачі.
- Хто презирає рідних своїх, на такого ні в чім положитися не можна…
- Морем в бурю їхать слизько, човнів ніхто не підкує.
- Ласкою всього достанеш, а криком та лаянням нічого не візьмеш.
- Не так тепер і в пеклі стало,
- Як в старину колись бувало.
- Біда для нас – судьби устав!
- Живе хто в світі необачно,
- Тому ніде не буде смачно,
- А більш, коли і совість жметь.
- Лучче умерти, як з немилим жити.
- Не дуже довіряй своєму серцю: сей віщун часто обманює.
- Мужича правда єсть колюча,
- А панська на всі боки гнуча.
- За милу все терять готові:
- Клейноди, животи, обнови,
- Одна дороже милой – честь!
- Хто живе чесно й годується трудами своїми, тому й кусок черствого хліба смачніший од м'якої булки, неправдою нажитої.
- Коли другії облизня піймали, то і ми остерігаймося.
- Де общеє добро в упадку,
- Забудь отця, забудь і матку –
- Лети повинність ісправлять.
Енеїда
- Злость, кажуть, сатані сестриця
- Живе хто в світі необачно, Тому нігде не буде смачно, А більш, коли і совість жметь.