Котляревський Іван Петрович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіцитат
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Juga (обговорення | внесок)
м kartka
Рядок 1: Рядок 1:
{{особа
{{wikipedia}}
| ім'я = Іван Петрович Котляревський
[[Файл:Kotliarevsky.jpg|праворуч|165пкс]]
| Зображення = Kotliarevsky.jpg
| Опис =
| wikipedia = Котляревський Іван Петрович
| source =
| commons = Ivan_Kotlyarevsky}}

'''Іван Петрович Котляре́вський''' (1769 — 1838) — український письменник, поет, драматург, зачинатель сучасної української літератури, громадський діяч. Його поема «[[Енеїда]]» (1798) стала першим в українській літературі твором, написаним народною мовою.
'''Іван Петрович Котляре́вський''' (1769 — 1838) — український письменник, поет, драматург, зачинатель сучасної української літератури, громадський діяч. Його поема «[[Енеїда]]» (1798) стала першим в українській літературі твором, написаним народною мовою.



Версія за 17:53, 22 лютого 2012

Іван Петрович Котляревський
Стаття у Вікіпедії
Роботи у Вікіджерелах
Медіафайли у Вікісховищі

Іван Петрович Котляре́вський (1769 — 1838) — український письменник, поет, драматург, зачинатель сучасної української літератури, громадський діяч. Його поема «Енеїда» (1798) стала першим в українській літературі твором, написаним народною мовою.


  • Любов к Отчизні де героїть,
Там сила вража не устоїть.
  • Не ворог, хто уже дублений,
Не супостат, чий труп нікчемний
На полі без душі лежить.
  • Доля людськая – доля єсть сліпая!
  • Тяжко жити без милого і в своїй сторонці!
  • Блаженна лож, когда биваєт в пользу ближніх, а то біда... що часто лжемо ілі ради своєя вигоди, ілі на упад других.
  • Великим грішникам часто і даром проходить, а маленьким грішникам такого задають бешкету, що й на старість буде в пам'ятку!
  • [На] кого безталання нападе, тому нема ні в чім удачі.
  • Хто презирає рідних своїх, на такого ні в чім положитися не можна…
  • Морем в бурю їхать слизько, човнів ніхто не підкує.
  • Ласкою всього достанеш, а криком та лаянням нічого не візьмеш.
  • Не так тепер і в пеклі стало,
Як в старину колись бувало.
Біда для нас – судьби устав!
Живе хто в світі необачно,
Тому ніде не буде смачно,
А більш, коли і совість жметь.
  • Лучче умерти, як з немилим жити.
  • Не дуже довіряй своєму серцю: сей віщун часто обманює.
  • Мужича правда єсть колюча,
А панська на всі боки гнуча.
  • За милу все терять готові:
Клейноди, животи, обнови,
Одна дороже милой – честь!
  • Хто живе чесно й годується трудами своїми, тому й кусок черствого хліба смачніший од м'якої булки, неправдою нажитої.
  • Коли другії облизня піймали, то і ми остерігаймося.
  • Де общеє добро в упадку,
Забудь отця, забудь і матку –
Лети повинність ісправлять.

Джерела