Федеріко Гарсія Лорка: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування |
м r2.5.1) (робот додав: az:Federiko Qarsia Lorka, hu:Federico García Lorca |
||
Рядок 42: | Рядок 42: | ||
[[Категорія:Поети]] |
[[Категорія:Поети]] |
||
[[az:Federiko Qarsia Lorka]] |
|||
[[bg:Федерико Гарсия Лорка]] |
[[bg:Федерико Гарсия Лорка]] |
||
[[bs:Federico García Lorca]] |
[[bs:Federico García Lorca]] |
||
Рядок 50: | Рядок 50: | ||
[[gl:Federico García Lorca]] |
[[gl:Federico García Lorca]] |
||
[[he:פדריקו גארסיה לורקה]] |
[[he:פדריקו גארסיה לורקה]] |
||
[[hu:Federico García Lorca]] |
|||
[[hy:Ֆեդերիկո Գարսիա Լորկա]] |
[[hy:Ֆեդերիկո Գարսիա Լորկա]] |
||
[[it:Federico García Lorca]] |
[[it:Federico García Lorca]] |
Версія за 13:16, 15 серпня 2011
Федеріко Ґарсíя Лорка (ісп. Federico García Lorca; *5 червня 1898 — †19 серпня 1936) — іспанський поет і драматург, відомий також як музикант і художник-графік.
Цитати
- А смерть іде по дорозі
в цитриновім
в'ялім цвіті.
Іде вона, виграває
на релі на білій
і співає, і співає
все одної співи.
- (Подзвіння // С. 249)
- Дзвони дзвонять
на подзвіння
з жовтої дзвіниці.
Жовтий вітер
несе подзвін,
жовте вітровіння.
- (Дзвони // С. 242)
- На круглому
майдані
ведуть танок
шість паній —
три жиляні,
а три срібляні.
Вчорашні сни
їх, знай, шукають,
та золотий циклоп
обняв і не пускає.
Гітара!
- (Загадка на гітару // С. 263)
- Не думав.
Не думав тобі казати.
- (Дівчині на вушко // С. 100)
- Ні ти, ні я, на щастя,
не хочем
зустрічаться.
Ти — чого, сама не знаєш.
А я — не питайся.
Іди собі своїм шляхом,
а в мене на п'ястах
од гвіздків знать ями-рани,
мов після розп'яття.
- (Зустріч // С. 231)
- Озивається гітара —
мрії сльози ронять.
Душ загублених ридання
і стогони
добуваються з її круглого
горла.
- (Шість струн // С. 244)
- Поле оливами
густо сивіє —
глянь, то розгорнеться,
то згорнеться віяло.
А над оливами
небо полив'яне,
в небі — холодна
зоряна злива.
- (Краєвид // С. 215)
- Туга й нага — нагадуєш ти землю,
гладеньку землю, точену, безкінну
й безочеретну землю, чисту форму,
майбутньому закриту — срібний обрій.
- (Касида про розплатану жінку // С. 290)
- Хрест.
(Крапка
в кінці шляху).
Задивився в рівчак.
(Багато крапок).
- (Хрест // С. 268)
- Як заридала
моя гітара, —
розбилась досвітку
криштальна чара.
Ой заридала
моя гітара...
Хочу утішить —
надармо,
хочу утишить —
намарно.
- (Гітара // С. 216)
Джерело
- Лорка, Федеріко Гарсія. Лірика / Пер. з іспанської та примітки Миколи Лукаша. Вступна стаття Івана Драча. — К.: Дніпро, 1969. — 320 с.