Павличко Дмитро Васильович

Павличко Дмитро Васильович - український поет, перекладач, громадсько-політичний діяч.

• Тож не вдалось огидливим ізгоям

Вас отруїти жовто-синім гноєм

У холодно-вітряній чужині.

• І на Схід дивились галичани.

На Москву дививсь в надії Львів...

Як добре, що на світі є Москва,

Моя земля, столиця і надія!

• Я син простого лісоруба,

Гуцула із Карпатських гір.

Мені всміхнулась доля люба

У сяєві Кремлівських зір.

В твоєму університеті

Я вчусь тепер, народе мій.

Так дай же в молодому злеті

Мені піднятись вище мрій.

• І випливає наша мова
  Русалкою з глибин Дністра (про історичну заслугу Руської трійці)
• Він малює не те, що я бачу очима, а те, що я бачу розумом, уявою. Щоб він не малював. Цим він цікавий і важливий. - думка Павличка про Івана Марчука