Нація: відмінності між версіями
Немає опису редагування Мітки: Скасовано Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію |
|||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{Вікіпедія}} |
{{Вікіпедія}} |
||
{{Вікісловник}} |
{{Вікісловник}} |
||
''' |
'''На́ціо''' ({{lang-la|natio}} — плем'я, народ) — історична спільність [[людина|людей]], що складається в ході формування спільності їх території, економічних зв'язків, літературної мови, деяких особливостей культури і характеру, які складають її ознаки. |
||
== Цитати == |
== Цитати == |
Версія за 17:00, 7 вересня 2021
На́ціо (лат. natio — плем'я, народ) — історична спільність людей, що складається в ході формування спільності їх території, економічних зв'язків, літературної мови, деяких особливостей культури і характеру, які складають її ознаки.
Цитати
Вітчизну можна легко віднайти, навіть якщо ми її втратили, але націю й мову – ніде й ніколи; вітчизна сама собою є мертва земля, чужорідний предмет, це не людина; нація ж є наша кров, життя, дух, особиста характеристика.[1] |
|||||
— Ян Коллар |
— Валер'ян Підмогильний |
There is such a thing as a nation being so right that it does not need to convince others by force that it is right. | |||||
— Вудро Вільсон |
— Артур Міллер |
Нація, яка хоче панувати, повинна мати й панську психіку народу-володаря[5]. |
|||||
— Дмитро Донцов |
— Дмитро Донцов |
Власний терен, власна місія і почування нехіті до чужих — ось що є найважливіше в окресленні слова «нація»[6]. |
|||||
— Юрій Липа |
— Юрій Липа |
— Микола Михальченко |
— Роман Коваль |
— Роман Коваль |
— Роман Коваль |
Нація не поза нами, а в нас, не поза тобою, а в тобі[8]. |
|||||
— Роман Коваль |
Нація — уявна спільнота в реальності, де існують лише люди. [9] |
|||||
— Михайло Мінаков |
Орієнтація на чужу державу, чужий уряд, чужу організацію зазвичай вимагає тяжкої розплати інтересами і коштами своєї нації, включно до незалежності, свободи і навіть життя[10]. |
|||||
— Сергій Шелухін |
— Сергій Губерначук |
— Дмитро Павличко |
Навчені тільки описувати, а не вдосконалювати об'єкти свого дослідження, історики, природно, перебувають у полоні ідей, які панують у спільнотах, де їм випало жити та працювати, і розвиток за кілька останніх сторіч, а надто за життя останніх генерацій, національних суверенних держав, що претендують на самодостатність, спонукав їх обирати за нормальне поле свого наукового пошуку націю. Але історія жодної європейської нації чи національної держави не може бути пояснена сама по собі.[12] — «Дослідження історії». |
|||||
— Арнольд Джозеф Тойнбі |
Примітки
- ↑ Кармазіна М.С. Між історією і політикою / М.С. Кармазіна. – К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2015. – 560. (28 с.)
- ↑ Екстракт 150(1), 2009, с. 933
- ↑ Английские цитаты. Wilson (Вильсон, Томас Вудро). verses.ru. Процитовано 27 грудня 2015.
- ↑ Душенко К. В. Большая книга афоризмов. Изд. 5-е, исправленное. — М.: Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2001.— С. 153
- ↑ а б Українська афористика Х-ХХ ст. Під загальною редакцією Івана Драча та Володимира Черняка. — К., Видавничий центр «Просвіта», 2001. Дмитро Донцов
- ↑ а б Українська афористика Х-ХХ ст. Під загальною редакцією Івана Драча та Володимира Черняка. — К., Видавничий центр «Просвіта», 2001. Липа Юрій Іванович
- ↑ Українська афористика Х-ХХ ст. Під загальною редакцією Івана Драча та Володимира Черняка. — К., Видавничий центр «Просвіта», 2001. Михальченко Микола Іванович
- ↑ а б в г Українська афористика Х-ХХ ст. Під загальною редакцією Івана Драча та Володимира Черняка. — К., Видавничий центр «Просвіта», 2001. Коваль Роман Миколайович
- ↑ Мінаков М. Розтинаючи уяву. Філософський вступ // Водотика Т., Магда Є. Ігри відображень. Якою бачить Україну світ. — Харків: Віват, 2016. – С. 3.
- ↑ Варшавський договір між поляками й С. Петлюрою 21 квітня 1920 р. Прага: Видавництво "Нова Україна", 1926 (7 с.)
- ↑ Промови лауреатів премії Фундації Антоновичів Дмитро Павличко
- ↑ Тойнбі, Арнольд. Дослідження історії. Том 1 / Пер. з англ. В. Шовкуна. — Київ: Основи, 1995. — С. 14. — ISBN 5-7707-5617-9
Джерела
- Екстракт 150. У двох частинах. Частина перша. За заг. редакцією Лариси Івшиної. Упоряд. Надія Тисячна, Ольга Решетилова. Марія Томак, Ігор Сондюков. — Київ: 2009. — 1040 с. — ISBN 978-966-8152-15-3