Свідки Єгови: відмінності між версіями
Рядок 53: | Рядок 53: | ||
| Коментар = «Виборча платформа закарпатського центриста». |
| Коментар = «Виборча платформа закарпатського центриста». |
||
| Автор = Павло Чучка}} |
| Автор = Павло Чучка}} |
||
{{Q |
|||
| Цитата = Діоталлеві, не можна вирішити стати євреєм, як вирішуєш стати філателістом чи свідком Єгови. [[євреї|Євреєм]] треба народитися.<ref>Еко У. Маятник Фуко / перекл. з італ. М. Прокопович. — Львів: Літопис, 2004. — С. 77. — ISBN 966-7007-112-4</ref> |
|||
| Коментар = [[Умберто Еко]] «Маятник Фуко» (розділ 3 «Біна»). |
|||
| Автор = Якопо Бельбо}} |
|||
== Примітки == |
== Примітки == |
Версія за 16:33, 21 січня 2021
Свідки Єгови — християнська релігійна організація. Західні релігієзнавці вважають її християнською деномінацією реставраціоністського напряму. На пострадянському просторі Свідків Єгови часто розглядають як течію пізнього протестантизму.
Цитати
Ви мої свідки, мій слуга, якого я вибрав, щоб ви знали мене, вірили в мене та розуміли, що я завжди той самий.[1] — Біблійний вірш, який став основою для назви релігійної спільноти. Ісаї 43:10. |
|||||
— Бог Єгова |
— Улас Самчук |
— «VIP Тернопіль» |
Я неодноразово казав Миколі Гуцуляку: «Миколо, Ви щаслива людина, бо сидите за віру в Бога, за те, що не відреклися від нього в час випробувань. А за що сиджу я?! Тільки за те, що я син своїх батьків-українців».[4] — Передмова до книги Олега Голька «Загартовані в Сибіру». |
|||||
— Ярослав Дашкевич |
Біля пам'ятнику Сковороді на Подолі завжди стоять Свідки Єгови — гарно вбрані й культурні люди з візочком, на якому брошури і журнали. Сьогодні їх нема, уперше за багато років. Починаю хвилюватись за людство.[5] — Допис у «Facebook» 16 березня 2020 року на початку пандемії COVID-19. |
|||||
— Вахтанг Кіпіані |
По Києву ходять «Свідки Єгови», у них тут Міжнародний конґрес на стадіоні «Олімпійський». По Києву багато хто ходить. У нас тут мотиляється такого-всякого люду. Всі конфесії, партії, угруповання й секти, братства і панібратства, і «Посольство Боже». Тамплієри, місіонери і проповідники. Нелегали і неформали, кілери й наркоділери, і шахраї міжнародного класу. Як колись було все заборонено, так нині усе дозволено. Сипонуло, як з мішка. Ми країна вільна, у нас тут прохідний двір. Часом щось таке загніздиться — ніякий протяг не видме.[6] — «Записки українського самашедшого». |
|||||
— Ліна Костенко |
Нам зі Стефою можна було ближчим часом подавати заяву до загсу, і я вже навіть прикинув, кого візьму за шлюбного свідка. Тут і думати не було чого, я не мав особливого вибору, але якщо на безриб'ї і рак риба, то на безлюдді й Хома чоловік. Випадало так, що моїм свідком мав бути свідок самого Єгови.[7] — «Троща» (частина третя «Вирок», 7). |
|||||
— Василь Шкляр |
Всі наркомани — кінчені люди, недолугі мавпи з одностороннім квитком до пекла, де вони вічно мучитимуться і жертимуть лайно. Гірше від них нікого бути не може… Ну, звісно, якщо не брати до уваги адвентистів та свідків Єгови.[8] — Макс Кідрук «Бот» (розділ «Епізоди: початок...», параграф II). |
|||||
— Матір Текіто Рейеса |
Попри те, що цього його не вчили, чилієць тямив: стати душогубом — це гірше, ніж підсісти на героїн. Це навіть гірше, ніж податись в адвентисти чи до свідків Єгови.[9] — Макс Кідрук «Бот» (розділ «Епізоди: початок...», параграф II). |
|||||
— Слова автора |
Я православний уніат, |
|||||
— Павло Чучка |
Діоталлеві, не можна вирішити стати євреєм, як вирішуєш стати філателістом чи свідком Єгови. Євреєм треба народитися.[11] — Умберто Еко «Маятник Фуко» (розділ 3 «Біна»). |
|||||
— Якопо Бельбо |
Примітки
- ↑ Біблія. Переклад нового світу, 2014, с. 993
- ↑ Самчук У. На твердій землі. Вінніпег. New Partway Publishers Ltd. 1967. С. 17
- ↑ VIP Тернопiль Лучшая песня сезона Лига Смеха, зимний кубок 09.01.2016 на YouTube
- ↑ Голько О. Загартовані в Сибіру. — Львів: Піраміда, 2011. — С. 7. — ISBN 978-966-441-212-1
- ↑ Вахтанг Кіпіані // Facebook. — Переглянуто: 18 березня 2020
- ↑ Костенко Л. Записки українського самашедшого. — Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2011. — С. 305. — ISBN 978-966-7047-88-7
- ↑ Шкляр В. Троща: роман. — Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2017. — С. 367. — ISBN 978-617-12-3940-1
- ↑ Макс Кідрук. Бот. — Харків: Видавництво «Клуб Сімейного Дозвілля», 2012. — С. 20. — ISBN 978-966-14-4654-9 (PDF)
- ↑ Макс Кідрук. Бот. — Харків: Видавництво «Клуб Сімейного Дозвілля», 2012. — С. 24. — ISBN 978-966-14-4654-9 (PDF)
- ↑ Чучка П. Виборча платформа закарпатського центриста // Деца у нотаря: Закарпатська читанка для тверезих і п’яних у 2-х томах (том перший і останній). — Ужгород: Поліграфцентр “Ліра”, 2010. — С. 41
- ↑ Еко У. Маятник Фуко / перекл. з італ. М. Прокопович. — Львів: Літопис, 2004. — С. 77. — ISBN 966-7007-112-4