Катря Гриневичева: відмінності між версіями
м дoдана Категорія:Жінки з допомогою HotCat |
доповнення |
||
Рядок 11: | Рядок 11: | ||
'''Ка́тря Гриневиче́ва''' (''Катерина Гриневич''; 19 листопада 1875, Винники біля [[Львів|Львова]] — 25 грудня 1947, Берхтесґаден, Баварія) — українська письменниця. |
'''Ка́тря Гриневиче́ва''' (''Катерина Гриневич''; 19 листопада 1875, Винники біля [[Львів|Львова]] — 25 грудня 1947, Берхтесґаден, Баварія) — українська письменниця. |
||
== Цитати == |
|||
{{Q|Цитата = У цьому ж 1894 році обігла український Краків вістка, що старанням здебільша «Академічної Громади» мають відкрити в Кракові філію «Просвіти». В один зимовий день явився в нас високий, кучерявий студент з поставою людини, якій належить в життю багато місця. Це був 23-літній [[Стефаник Василь Семенович|Василь Стефаник]]... Стефаникові завдячую першу українську книжку й неодну ще опісля<ref name="zbruc">[https://zbruc.eu/node/44026 Катря Гриневичева – репрезентантка галицького жіноцтва]</ref>.}} |
|||
== Цитати про Катрю Гриневичеву == |
== Цитати про Катрю Гриневичеву == |
||
{{Q|Цитата = Гриневичеву можна назвати без перебільшення найосвіченішою жінкою в Галичині. Була вона справді репрезентативною постаттю в західно-українському житті й сміло могла заступати нас, наше жіноцтво й нашу літературу перед культурним Заходом<ref name="zbruc"/>. |
|||
|Коментар = |
|||
|Автор = Володимир Дорошенко}} |
|||
{{Q|Цитата = Катря Гриневичева змогла у своїх творах дати відсвіт синтези визвольних змагань нашої теперішности, як одна з репрезентативних появ не тільки української літератури нашої доби, але й усього громадянського життя взагалі. І в тому і шлях Її Духа в майбутнє<ref name="zbruc"/>. |
|||
|Коментар = |
|||
|Автор = Остап Грицай}} |
|||
{{Q|Цитата = Княжу добу, власне період існування [[Галицько-Волинське князівство|Галицько-Волинської держави]], блискуче відкрила читачеві Катря Гриневичева у своїх повістях «Шоломи в сонці» та «Шестикрилець». Карбований стиль, в міру, тактовно вживані архаїзми надають її текстам особливого аромату дзвінкої давнини... давнини давньої й водночас такої нам близької. Як нам її не любити, як нам не гордитися нею, як нам не оплакувати смерть [[Роман Мстиславич|Романа Мстиславича]] в 1204 році, із загибеллю якого зайшла зірка не тільки Галицько-Волинської держави, а й усієї, мабуть, стародавньої [[Україна|України]]<ref>[http://www.ji-magazine.lviv.ua/Promovy_laureativ_premii_Antonovychiv/Fedoriv.htm Промови лауреатів премії Фундації Антоновичів Роман Федорів Історична романістика та національна свідомість]</ref>.<br/> |
{{Q|Цитата = Княжу добу, власне період існування [[Галицько-Волинське князівство|Галицько-Волинської держави]], блискуче відкрила читачеві Катря Гриневичева у своїх повістях «Шоломи в сонці» та «Шестикрилець». Карбований стиль, в міру, тактовно вживані архаїзми надають її текстам особливого аромату дзвінкої давнини... давнини давньої й водночас такої нам близької. Як нам її не любити, як нам не гордитися нею, як нам не оплакувати смерть [[Роман Мстиславич|Романа Мстиславича]] в 1204 році, із загибеллю якого зайшла зірка не тільки Галицько-Волинської держави, а й усієї, мабуть, стародавньої [[Україна|України]]<ref>[http://www.ji-magazine.lviv.ua/Promovy_laureativ_premii_Antonovychiv/Fedoriv.htm Промови лауреатів премії Фундації Антоновичів Роман Федорів Історична романістика та національна свідомість]</ref>.<br/> |
||
|Коментар = З лекції «Історична романістика та національна свідомість» (1995) |
|Коментар = З лекції «Історична романістика та національна свідомість» (1995) |
||
|Автор = [[Федорів Роман Миколайович|Роман Федорів]]}} |
|Автор = [[Федорів Роман Миколайович|Роман Федорів]]}} |
||
{{Q|Цитата = У вересні 1939 вибухла ІІ-га світова війна. Письменниця була тоді в Надвірній у сина Ярослава, звідки виїхала у Львів. Із заходу йшов грізний вал німецький – зо сходу большевицький. Поляки втікали: військо, адміністрація й цивільне населення. Надвірну зайняли большевицькі війська. Вони пішли дальше, а на їх місце прибула цивільна адміністрація і НКВД. Розпочались арешти українських націоналістів, громадських діячів. Одного з перших большевики арештували брата Катрі Гриневичевої, д-ра Валерія Банаха, адвоката в Надвірній. Вони вивезли його у Станиславів а відтак у Донбас до копальні, де його й замучили<ref name="zbruc"/>. |
|||
|Коментар = Катря Гриневичева: Біографічний нарис. Торонто, 1968. |
|||
|Автор = Ярослав Гриневич, син}} |
|||
== Примітки == |
== Примітки == |
||
Рядок 24: | Рядок 36: | ||
[[Категорія:Українські письменники]] |
[[Категорія:Українські письменники]] |
||
[[Категорія:Українці Німеччини]] |
[[Категорія:Українці Німеччини]] |
||
[[Категорія:Померли в Баварії]] |
|||
[[Категорія:Жінки]] |
[[Категорія:Жінки]] |
Версія за 16:49, 4 січня 2021
Катря Гриневичева | |
Файл:Grynevycheva K.jpg | |
Стаття у Вікіпедії | |
Роботи у Вікіджерелах |
Ка́тря Гриневиче́ва (Катерина Гриневич; 19 листопада 1875, Винники біля Львова — 25 грудня 1947, Берхтесґаден, Баварія) — українська письменниця.
Цитати
У цьому ж 1894 році обігла український Краків вістка, що старанням здебільша «Академічної Громади» мають відкрити в Кракові філію «Просвіти». В один зимовий день явився в нас високий, кучерявий студент з поставою людини, якій належить в життю багато місця. Це був 23-літній Василь Стефаник... Стефаникові завдячую першу українську книжку й неодну ще опісля[1]. |
Цитати про Катрю Гриневичеву
Гриневичеву можна назвати без перебільшення найосвіченішою жінкою в Галичині. Була вона справді репрезентативною постаттю в західно-українському житті й сміло могла заступати нас, наше жіноцтво й нашу літературу перед культурним Заходом[1]. |
|||||
— Володимир Дорошенко |
Катря Гриневичева змогла у своїх творах дати відсвіт синтези визвольних змагань нашої теперішности, як одна з репрезентативних появ не тільки української літератури нашої доби, але й усього громадянського життя взагалі. І в тому і шлях Її Духа в майбутнє[1]. |
|||||
— Остап Грицай |
Княжу добу, власне період існування Галицько-Волинської держави, блискуче відкрила читачеві Катря Гриневичева у своїх повістях «Шоломи в сонці» та «Шестикрилець». Карбований стиль, в міру, тактовно вживані архаїзми надають її текстам особливого аромату дзвінкої давнини... давнини давньої й водночас такої нам близької. Як нам її не любити, як нам не гордитися нею, як нам не оплакувати смерть Романа Мстиславича в 1204 році, із загибеллю якого зайшла зірка не тільки Галицько-Волинської держави, а й усієї, мабуть, стародавньої України[2]. |
|||||
— Роман Федорів |
У вересні 1939 вибухла ІІ-га світова війна. Письменниця була тоді в Надвірній у сина Ярослава, звідки виїхала у Львів. Із заходу йшов грізний вал німецький – зо сходу большевицький. Поляки втікали: військо, адміністрація й цивільне населення. Надвірну зайняли большевицькі війська. Вони пішли дальше, а на їх місце прибула цивільна адміністрація і НКВД. Розпочались арешти українських націоналістів, громадських діячів. Одного з перших большевики арештували брата Катрі Гриневичевої, д-ра Валерія Банаха, адвоката в Надвірній. Вони вивезли його у Станиславів а відтак у Донбас до копальні, де його й замучили[1]. — Катря Гриневичева: Біографічний нарис. Торонто, 1968. |
|||||
— Ярослав Гриневич, син |