Короненко Світлана Анатоліївна: відмінності між версіями

	Світлана Короненко
	Стаття у Вікіпедії
	Медіафайли у Вікісховищі

Інтерактивний перегляд історії

← Попереднє редагування Наступне редагування →

Вилучено вміст Додано вміст

ВізуальнийВікірозмітка

Лінійно

Версія за 10:41, 20 листопада 2020

Короне́нко Світла́на Анато́ліївна (нар. 16 липня 1960 року, м. Фастів, Київська область) — журналіст, поетеса, прозаїк, член Національної спілки письменників України, лауреат премій ім. Д. Нитченка, Г. Сковороди, І. Франка, М. Коцюбинського, В. Симоненка та ін. У її творчому доробку декілька поетичних збірок: «Сузір’я веснянок» (1982), «Голос дощу» (1988), «Під світлом Летючих Псів» (1991), «Ворожба на віршах» (2000), «Нічний політ: Лірика» (2009), «Зі старого манускрипту» (2014), «Вірші з осені» (2017), а також повість «Від цього залежить якість життя: Поради лікаря Берсєнєва» (2005).

Цитати

# А Б В Г Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я

А

Що є слово, і що є голос серця,
і що є голос совісті, і що є голос любові?..
Що є слово?

Про Світлану Короненко

	«Містерії» Світлани Короненко, можна сказати, унікальне явище в українській поезії... Світлана Короненко у своїх поезіях однаково щира й відверта, пронизлива на всіх змістових рівнях ‑ у інтимній ліриці, у віршах громадянського звучання, у ностальгійних рядках і строфах, адресованих молодим поетам, цим самовпевненим зухвальцям, які ще спізнають колись радість творчих перемог і гіркоту невдач. ^[1]
	— Микола Сулима, український вчений-літературознавець, дійсний член НАН України, завідувач відділу давньої української літератури Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України.

	Світлана Короненко унікально по-своєму з радикальною сміливістю естетизує поетичну містику, наповнюючи її міфічною атрибутивністю: символікою сил природи, медитативним апелюванням до пір року... і кольоровою палітрою, флорою та фавною, ворожінням та відьомством, добрими і злими духами тощо.^[2]
	— Тарас Салига, український письменник, журналіст, літературний критик, науковець, громадський діяч. Доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри української літератури імені академіка Михайла Возняка Львівського національного університету імені Івана Франка. Член правління Спілки письменників України (Львівська філія). Заслужений діяч науки і техніки. Лицар «Ордена князя Ярослава Мудрого».

	Я довго підходила до поезії Світлани Короненко. Мене стримувало відчуття того, що її творчість спонукатиме до потужної інтелектуально-естетичної співпраці. А на співтворчість треба мати певний енергетичний запас. Інтуїція мене не підвела. Вірші Світлани Короненко потребують підготовленого читання. Отож ті, хто шанує поезію Бодлера, Верлена, Рільке, — читайте Короненко. Ті, хто шанує творчість Гіппіус, Ахматової, Цвєтаєвої — прочитайте і Короненко! Це велика розкіш — сугестивна поезія українською мовою.^[3]
	— Ніна Головченко, український літературний критик, педагог, журналіст. Кандидат педагогічних наук, доцент, член Національної спілки журналістів України.

	Світлана Короненко — авторка, що залюбки мандрує в поезії століттями та епохами, вільно почуваючись у різних жанрах і віршових формах. Не цурається поетеса і географічних прив’язок, хоча вони зринають у віршах зрідка: Стопчатів, Шпола, Львів, Берлін, Париж. І це засвідчує лише одне: для авторки більше важить “політ вигадки”, аніж імпульс, підкинутий реальністю. І цей політ частенько є нічним (згадаймо збірку “Нічний політ”, 2009), ніби трішки відьмацьким. Оте “відьмацтво” — це і чаклунство та чари (“срібне шаманство вірша”), і знання та відання, спрямоване на утвердження добра. Чи не звідси у Світлани Короненко виростає “Замовляння” (“Говори про любов! Говори про любов! Говори!”) і “Замовляння на білоруську мову”. Останнє із замовлянь дало назву найсвіжішій поетичній збірці С. Короненко.^[4]
	— Надія Гаврилюк, українська поетеса, літературознавець.

Примітки

↑ Вознюк Ю. «Громадянство та пашпорт» від Світлани Короненко / Юлія Вознюк // Голос України. — 2020. — 11 січня.[1]
↑ Книги поезій «Містерії», «Замовляння на білоруську мову» // // Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка.[2]
↑ Н.Головченко Світлана Короненко: «Зграя посивілих кляч чи поетична еліта?..» / Ніна Головченко // Літературна Україна. — 2020. — 04 березня.[3]
↑ Гаврилюк Н. “День іскристий ступає по землі натхненно” (до ювілею Світлани Короненко) / Надія Гаврилюк // Золта пектораль. — 2020. — 14 липня.[4]

Джерела

Посилання

Поділіться цитатами з вашими друзями:

[1] Вознюк Ю. «Громадянство та пашпорт» від Світлани Короненко / Юлія Вознюк // Голос України. — 2020. — 11 січня.[1]

[2] Книги поезій «Містерії», «Замовляння на білоруську мову» // // Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка.[2]

[3] Н.Головченко Світлана Короненко: «Зграя посивілих кляч чи поетична еліта?..» / Ніна Головченко // Літературна Україна. — 2020. — 04 березня.[3]

[4] Гаврилюк Н. “День іскристий ступає по землі натхненно” (до ювілею Світлани Короненко) / Надія Гаврилюк // Золта пектораль. — 2020. — 14 липня.[4]

[1]

[2]

[3]

[4]

@@ Рядок 7: / Рядок 7: @@
 }}
+*'''Короне́нко Світла́на Анато́ліївна''' ({{н|1}} 16 липня 1960 року, м. [[Фастів]], Київська область)&nbsp;— журналіст, поетеса, прозаїк, член Національної спілки письменників України, лауреат премій ім. Д. Нитченка, Г. Сковороди, І. Франка, М. Коцюбинського, В. Симоненка та ін. У її творчому доробку декілька поетичних збірок: «Сузір’я веснянок» (1982), «Голос дощу» (1988), «Під світлом Летючих Псів» (1991), «Ворожба на віршах» (2000), «Нічний політ: Лірика» (2009), «Зі старого манускрипту» (2014), «Вірші з осені» (2017), а також повість «Від цього залежить якість життя: Поради лікаря Берсєнєва» (2005).
-*'''Короне́нко Світла́на Анато́ліївна''' ({{н|1}} 16 липня 1960 року, м. [[Фастів]], Київська область)&nbsp;— українська письменниця і журналістка.
 == Цитати ==