Грушевський Михайло Сергійович: відмінності між версіями
мНемає опису редагування |
м доповнення |
||
Рядок 11: | Рядок 11: | ||
== Цитати == |
== Цитати == |
||
{{Q|Рано набравши охоти до читання, позбавлений дитячого товариства, відірваний від ґрунту, я виростав серед мрій і фантазій, замкненим в собі відлюдком<ref>Любомир Винар. [http://shron.chtyvo.org.ua/Vynar_Liubomyr/Avtobiohrafiia_Mykhaila_Hrushevskoho_z_1906_i_1926_rokiv.pdf Автобiографiя Михайла Грушевського з 1926 року], с. 8</ref>.}} |
{{Q|Рано набравши охоти до читання, позбавлений дитячого товариства, відірваний від ґрунту, я виростав серед мрій і фантазій, замкненим в собі відлюдком<ref>Любомир Винар. [http://shron.chtyvo.org.ua/Vynar_Liubomyr/Avtobiohrafiia_Mykhaila_Hrushevskoho_z_1906_i_1926_rokiv.pdf Автобiографiя Михайла Грушевського з 1926 року], с. 8</ref>.}} |
||
{{Q|Цитата = Довго роздумував я над паралелями сеї першої Комуни і тої другої, яка в 46 літ по її розгромі підняла наново червоний прапор..., а засоби і методи, котрими світова буржуазія зломила пролетаріят в 1871 (погроми війська і поліції), повною мірою використала<ref>[http://www.ji-magazine.lviv.ua/Promovy_laureativ_premii_Antonovychiv/Shapoval.htm Промови лауреатів премії Фундації Антоновичів Юрій Шаповал]</ref>. |
|||
|Коментар = «Пам’яті Паризької Комуни» (1921)}} |
|||
{{Q|Доки народ живе, живе і його мова.}} |
{{Q|Доки народ живе, живе і його мова.}} |
||
{{Q|Всі вчаться своєї рідної мови, а наша біда така, що треба вчитися її більше, ніж кому іншому.}} |
{{Q|Всі вчаться своєї рідної мови, а наша біда така, що треба вчитися її більше, ніж кому іншому.}} |
||
Рядок 19: | Рядок 21: | ||
{{Q|…Весь той тяжкий і небезпечний шлях до повного тріумфу наших демократичних і соціальних завдань Українська Народна Республіка мусить пройти самостійно, як незалежна держава…<ref name="istpravda.com.ua">[http://www.istpravda.com.ua/articles/2015/01/26/146960/ Незалежність №1: Коли Грушевський насправді її оголосив, чому Винниченко сумнівався, а Єфремов був проти], ''Історична правда''</ref>}} |
{{Q|…Весь той тяжкий і небезпечний шлях до повного тріумфу наших демократичних і соціальних завдань Українська Народна Республіка мусить пройти самостійно, як незалежна держава…<ref name="istpravda.com.ua">[http://www.istpravda.com.ua/articles/2015/01/26/146960/ Незалежність №1: Коли Грушевський насправді її оголосив, чому Винниченко сумнівався, а Єфремов був проти], ''Історична правда''</ref>}} |
||
{{Q|У такій страшній боротьбі треба бути свобідним і незв'язаним! Се перша умова і велика необхідність — вимога самостійності, котрої тому мусять до останнього боронити всі, кому дорогі інтереси України і її трудового [[народ]]у.<ref name="istpravda.com.ua"/>}} |
{{Q|У такій страшній боротьбі треба бути свобідним і незв'язаним! Се перша умова і велика необхідність — вимога самостійності, котрої тому мусять до останнього боронити всі, кому дорогі інтереси України і її трудового [[народ]]у.<ref name="istpravda.com.ua"/>}} |
||
{{Q|Орієнтація на Московщину, на Росію… справді була присвоєна собі частиною українського громадянства… Провідники українського життя довго стояли під владою гасел «спільної революції»… і я сам не відрікаюся її я скажу різко, але справжніми словами: це духове холопство, холуйство раба, котрого так довго били по лиці, що не тільки забили в нім усяку гідність, але зробили прихильником неволі й холопства, його апольоґетом і панеґіристом.<ref>''Бжеський Р''. [http://diasporiana.org.ua/istoriya/868-mlinovetskiy-r-narisi-z-istoriyi-ukrayinskih-vizvolnih-zmagan-1917-1918-rr/ Нариси з історії Українських Визвольних Змагань 1917—1918 рр.] — Торонто : Чужина (друком Видавництва «Гомін України»), 1970. — Репринтне видання: Тернопіль : Джура, 2014. — С. 15—16.</ref> |
{{Q|Орієнтація на Московщину, на Росію… справді була присвоєна собі частиною українського громадянства… Провідники українського життя довго стояли під владою гасел «спільної революції»… і я сам не відрікаюся її я скажу різко, але справжніми словами: це духове холопство, холуйство раба, котрого так довго били по лиці, що не тільки забили в нім усяку гідність, але зробили прихильником неволі й холопства, його апольоґетом і панеґіристом.<ref>''Бжеський Р''. [http://diasporiana.org.ua/istoriya/868-mlinovetskiy-r-narisi-z-istoriyi-ukrayinskih-vizvolnih-zmagan-1917-1918-rr/ Нариси з історії Українських Визвольних Змагань 1917—1918 рр.] — Торонто : Чужина (друком Видавництва «Гомін України»), 1970. — Репринтне видання: Тернопіль : Джура, 2014. — С. 15—16.</ref>}} |
||
⚫ | {{Q|Литовська зверхність бодай не вносила значних перемін в культурне й національне житє. Польська знищила матеріально й морально ті верхнї верстви, котрими держала ся руська культура, й вони упадають, щоб дати місце шляхтї польській, нїмецькому міщанству.<ref>[http://litopys.org.ua/ Загальний погляд на полїтичну й культурну еволюцію давньої Руси: державний процес, елєменти культурної еволюції, зломаннє полїтичного й культурного житя, значіннє сього факту.] // Історія України-Руси. — Т. ІІІ. — С. 503.</ref>}} |
||
}} |
|||
⚫ | {{Q|Литовська зверхність бодай не вносила значних перемін в культурне й національне житє. Польська знищила матеріально й морально ті верхнї верстви, котрими держала ся руська культура, й вони упадають, щоб дати місце шляхтї польській, нїмецькому міщанству.<ref>[http://litopys.org.ua/ Загальний погляд на полїтичну й культурну еволюцію давньої Руси: державний процес, елєменти культурної еволюції, зломаннє полїтичного й культурного житя, значіннє сього факту.] // Історія України-Руси. — Т. ІІІ. — С. 503.</ref> |
||
}} |
|||
== Приписуване == |
== Приписуване == |
||
Рядок 29: | Рядок 29: | ||
== Про Грушевського == |
== Про Грушевського == |
||
{{Q|Грушевський — голова ради. Український соціаліст-революціонер. Колись професор Львівського університету. Старець, витканий зі страху і побоювань, чия застаріла фігура повинна надати Раді благородну іржу поважного сенату. Боязко чіпляється за німецьку владу і виявляє мало симпатії до Австрії.|генерал-майор австрійського генерального штабу Вальдштеттен, 1918<ref>[http://mnib.malorus.org/kniga/564/ Крах германской оккупации на Украине. (По документам оккупантов)], с. 116</ref>||<!-- Грушевский — председатель рады. Украинский социалист-революционер. Прежде профессор Львовского университета. Старец, сотканный из страха и опасений, чья дряхлая фигура должна придать раде благородную ржавчину почтенного сената. Боязливо цепляется за германскую власть и обнаруживает мало симпатии к Австрии -->}} |
{{Q|Грушевський — голова ради. Український соціаліст-революціонер. Колись професор Львівського університету. Старець, витканий зі страху і побоювань, чия застаріла фігура повинна надати Раді благородну іржу поважного сенату. Боязко чіпляється за німецьку владу і виявляє мало симпатії до Австрії.|генерал-майор австрійського генерального штабу Вальдштеттен, 1918<ref>[http://mnib.malorus.org/kniga/564/ Крах германской оккупации на Украине. (По документам оккупантов)], с. 116</ref>||<!-- Грушевский — председатель рады. Украинский социалист-революционер. Прежде профессор Львовского университета. Старец, сотканный из страха и опасений, чья дряхлая фигура должна придать раде благородную ржавчину почтенного сената. Боязливо цепляется за германскую власть и обнаруживает мало симпатии к Австрии -->}} |
||
== |
== Примітки == |
||
{{reflist}} |
{{reflist|2}} |
||
[[Категорія:Автори-Г]] |
[[Категорія:Автори-Г]] |
Версія за 23:11, 17 листопада 2020
Михайло Грушевський | |
Стаття у Вікіпедії | |
Роботи у Вікіджерелах | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Михайло Сергійович Грушевський (1866–1934) — український історик, політичний діяч, голова Української Центральної Ради, академік ВУАН.
Цитати
Рано набравши охоти до читання, позбавлений дитячого товариства, відірваний від ґрунту, я виростав серед мрій і фантазій, замкненим в собі відлюдком[1]. |
Довго роздумував я над паралелями сеї першої Комуни і тої другої, яка в 46 літ по її розгромі підняла наново червоний прапор..., а засоби і методи, котрими світова буржуазія зломила пролетаріят в 1871 (погроми війська і поліції), повною мірою використала[2]. — «Пам’яті Паризької Комуни» (1921) |
Доки народ живе, живе і його мова. |
Всі вчаться своєї рідної мови, а наша біда така, що треба вчитися її більше, ніж кому іншому. |
Границя між своєю мовою й чужою затирається: рідко коли почує дитина, що великоруська мова, якої вчать її у школі, — мова чужа, інша від її рідної мови. |
Елементи великоросійської мови випирають елементи українські, незвичайно збіднюють українську мову, і, нарешті, діло доходить навіть до повної утрати почуття мови… |
…що сказати про нас, коли глузуємо й відрікаємося чистісінького українського виразу тому тільки, що він для великоросійського вуха зазвучить дивно. |
Подивіться, як слабо розповсюджуються українські газети й журнали, всякі українські видання, які незвичайно малі круги української людності захоплюють, який незвичайно малий процент вводять вони в національну українську течію.[3]. |
…Весь той тяжкий і небезпечний шлях до повного тріумфу наших демократичних і соціальних завдань Українська Народна Республіка мусить пройти самостійно, як незалежна держава…[4] |
Орієнтація на Московщину, на Росію… справді була присвоєна собі частиною українського громадянства… Провідники українського життя довго стояли під владою гасел «спільної революції»… і я сам не відрікаюся її я скажу різко, але справжніми словами: це духове холопство, холуйство раба, котрого так довго били по лиці, що не тільки забили в нім усяку гідність, але зробили прихильником неволі й холопства, його апольоґетом і панеґіристом.[5] |
Литовська зверхність бодай не вносила значних перемін в культурне й національне житє. Польська знищила матеріально й морально ті верхнї верстви, котрими держала ся руська культура, й вони упадають, щоб дати місце шляхтї польській, нїмецькому міщанству.[6] |
Приписуване
Про Грушевського
Грушевський — голова ради. Український соціаліст-революціонер. Колись професор Львівського університету. Старець, витканий зі страху і побоювань, чия застаріла фігура повинна надати Раді благородну іржу поважного сенату. Боязко чіпляється за німецьку владу і виявляє мало симпатії до Австрії. |
|||||
— генерал-майор австрійського генерального штабу Вальдштеттен, 1918[8] |
Примітки
- ↑ Любомир Винар. Автобiографiя Михайла Грушевського з 1926 року, с. 8
- ↑ Промови лауреатів премії Фундації Антоновичів Юрій Шаповал
- ↑ Ховрич С. Чому проблеми, порушені понад сто років тому, залишилися невирішеними? // День: Щоденна Всеукраїнська газета. — № 224–225 (3867 — 3868). — 2012. — С. 13.
- ↑ а б Незалежність №1: Коли Грушевський насправді її оголосив, чому Винниченко сумнівався, а Єфремов був проти, Історична правда
- ↑ Бжеський Р. Нариси з історії Українських Визвольних Змагань 1917—1918 рр. — Торонто : Чужина (друком Видавництва «Гомін України»), 1970. — Репринтне видання: Тернопіль : Джура, 2014. — С. 15—16.
- ↑ Загальний погляд на полїтичну й культурну еволюцію давньої Руси: державний процес, елєменти культурної еволюції, зломаннє полїтичного й культурного житя, значіннє сього факту. // Історія України-Руси. — Т. ІІІ. — С. 503.
- ↑ Про укр-журналістику
- ↑ Крах германской оккупации на Украине. (По документам оккупантов), с. 116