Андрухович Софія Юріївна: відмінності між версіями

	Софія Андрухович
	Стаття у Вікіпедії
	Медіафайли у Вікісховищі

Інтерактивний перегляд історії

← Попереднє редагування Наступне редагування →

Вилучено вміст Додано вміст

ВізуальнийВікірозмітка

Лінійно

Версія за 16:18, 30 жовтня 2020

Софі́я Ю́ріївна Андрухо́вич (нар. 17 листопада 1982, Івано-Франківськ, Українська РСР) — українська письменниця, перекладачка й публіцистка.

Цитати

«Амадока» поєднує в собі теми, що, здавалося б, роз'єднані безнадійно, у смисловому й часовому планах. Поєднує різні часи і різні території, навіть різні жанри. Можна сказати, що це три романи в одному^[1].

Література і кіно не можуть давати однакового ефекту. Досвід перегляду фільму буде іншим, ніж досвід читання роману. Щось виявиться неторкнутим, щось буде згладженим, щось — спрощеним^[1].

Мені дуже важливо зберігати внутрішню свободу писати про те, що мене по-справжньому захоплює і хвилює. Мені цікаво експериментувати, цікаво випробовувати себе^[2].

Ми зараз багато говоримо про інакшість. Про потребу порозуміння, про знаходження спільних точок дотику. Мені здається, що «Сьомга», власне, була маленьким тестом на це^[2].

Надмірна відвертість вважається злочином. В уяві відразу виникає охоплений праведним гнівом натовп, який звинувачує надмірно відвертого злочинця. Десь так я себе і почувала після виходу «Сьомги». Дуже сильний досвід, який багато в чому мене сформував^[2].

«Сьомга» закінчується ритуальним розчленуванням тіла. Тепер я так добре розумію, що йшлося про болісне вивчення себе. Я спробувала розгледіти аспекти, на які боялась дивитись – і примиритись із ними^[2].

Озеро Амадока для мене - метафора цілих пластів нашої історії, нашої пам'яті. Безслідне й цілковите знищення єврейського світу Центральної Європи під час Другої світової війни. Масове винищення представників української культури в часи сталінського терору. Неусвідомлена вага тих чи інших подій або постатей для нашої культури, неуважність до зв'язків, які існують між процесами і нашими життями, між життями людей з різних частин України^[1].

Оформлення книжки для мене дуже важливе. Це особливий предмет, кращої матеріальної речі годі вигадати. Хтось сказав, що книга – предмет ідеальний, як колесо. І це чиста правда^[2].

Писання не має сенсу без зворотнього зв’язку, без обміну з читачами, з іншими письменниками, зі світом^[2].

Так само, як ми по-своєму робимо це сьогодні, сотню років тому люди проживали власну мить. І я спробувала уявити, відтворити це проживання. Для цього з особливим зацікавленням досліджувала побут, одяг, їжу, звички, архітектуру, технічні новинки^[2]. — Про роман «Фелікс Австрія»

У нашому суспільстві існує заборона на деякі теми. Своєрідна заборона на відвертість. Людина, яка розповідає про себе відверто, ділиться болісним, викликає агресію – тому безпечніше мовчати. Але прийняття якраз полягає у тому, що кожен досвід цінний і заслуговує уваги та співчуття^[2].

Якщо ти ставиш собі за мету написати історичний роман, ти не можеш покладатись тільки на художні прийоми, стилістику, добре володіння мовою тощо. Ти мусиш знати матеріал – хоч на практиці застосуєш лише його частину^[2].

Примітки

Поділіться цитатами з вашими друзями:

[інтерв'ю_ZN-1] а ^б ^в Щасливий час Софії Андрухович, або Три романи в одному

[інтерв'ю_Читомо-2] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к Софія Андрухович: Назву книжки «Фелікс Австрія» мені «підказав» батько

[1]

[2]

@@ Рядок 12: / Рядок 12: @@
 == Цитати ==
+{{Q|Цитата = «Амадока» поєднує в собі теми, що, здавалося б, роз'єднані безнадійно, у смисловому й часовому планах. Поєднує різні часи і різні території, навіть різні жанри. Можна сказати, що це три романи в одному<ref name="інтерв'ю_ZN">[https://zn.ua/ukr/ART/schasliviy-chas-sofiyi-andruhovich-abo-tri-romani-v-odnomu-325367_.html Щасливий час Софії Андрухович, або Три романи в одному]</ref>.}}
+{{Q|Цитата = [[Література]] і [[кіно]] не можуть давати однакового ефекту. Досвід перегляду фільму буде іншим, ніж досвід читання роману. Щось виявиться неторкнутим, щось буде згладженим, щось — спрощеним<ref name="інтерв'ю_ZN"/>.}}
 {{Q|Цитата = Мені дуже важливо зберігати внутрішню свободу писати про те, що мене по-справжньому захоплює і хвилює. Мені цікаво експериментувати, цікаво випробовувати себе<ref name="інтерв'ю_Читомо">[http://archive.chytomo.com/interview/sofiya-andruxovich-nazvu-knizhki-feliks-avstriya-meni-pidkazav-batko Софія Андрухович: Назву книжки «Фелікс Австрія» мені «підказав» батько]</ref>.}}
 {{Q|Цитата = Ми зараз багато говоримо про інакшість. Про потребу порозуміння, про знаходження спільних точок дотику. Мені здається, що «Сьомга», власне, була маленьким тестом на це<ref name="інтерв'ю_Читомо"/>.}}
 {{Q|Цитата = Надмірна відвертість вважається злочином. В уяві відразу виникає охоплений праведним гнівом натовп, який звинувачує надмірно відвертого злочинця. Десь так я себе і почувала після виходу «Сьомги». Дуже сильний досвід, який багато в чому мене сформував<ref name="інтерв'ю_Читомо"/>.}}
 {{Q|Цитата = «Сьомга» закінчується ритуальним розчленуванням тіла. Тепер я так добре розумію, що йшлося про болісне вивчення себе. Я спробувала розгледіти аспекти, на які боялась дивитись – і примиритись із ними<ref name="інтерв'ю_Читомо"/>.}}
+{{Q|Цитата = Озеро Амадока для мене - метафора цілих пластів нашої історії, нашої пам'яті. Безслідне й цілковите знищення єврейського світу Центральної Європи під час Другої світової війни. Масове винищення представників української культури в часи сталінського терору. Неусвідомлена вага тих чи інших подій або постатей для нашої культури, неуважність до зв'язків, які існують між процесами і нашими життями, між життями людей з різних частин України<ref name="інтерв'ю_ZN"/>.}}
 {{Q|Цитата = Оформлення книжки для мене дуже важливе. Це особливий предмет, кращої матеріальної речі годі вигадати. Хтось сказав, що [[книга]] – предмет ідеальний, як колесо. І це чиста правда<ref name="інтерв'ю_Читомо"/>.}}
 {{Q|Цитата = Писання не має сенсу без зворотнього зв’язку, без обміну з читачами, з іншими письменниками, зі світом<ref name="інтерв'ю_Читомо"/>.}}