Андрухович Софія Юріївна: відмінності між версіями
Створена сторінка: {{Особа | ім'я = Софія Андрухович | Зображення = Sofija Andruchowycz 2015.jpg | Ширина = 200px | Опис = | wikipedia... |
мНемає опису редагування |
||
Рядок 27: | Рядок 27: | ||
{{Поділитися}} |
{{Поділитися}} |
||
[[Категорія: |
[[Категорія:Автори-А]] |
||
[[Категорія:Українські письменниці]] |
[[Категорія:Українські письменниці]] |
||
[[Категорія:Українські перекладачі]] |
[[Категорія:Українські перекладачі]] |
Версія за 15:30, 30 жовтня 2020
Софія Андрухович | |
Стаття у Вікіпедії | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Софі́я Ю́ріївна Андрухо́вич (нар. 17 листопада 1982, Івано-Франківськ, Українська РСР) — українська письменниця, перекладачка й публіцистка.
Цитати
Мені дуже важливо зберігати внутрішню свободу писати про те, що мене по-справжньому захоплює і хвилює. Мені цікаво експериментувати, цікаво випробовувати себе[1]. |
Ми зараз багато говоримо про інакшість. Про потребу порозуміння, про знаходження спільних точок дотику. Мені здається, що «Сьомга», власне, була маленьким тестом на це[1]. |
Надмірна відвертість вважається злочином. В уяві відразу виникає охоплений праведним гнівом натовп, який звинувачує надмірно відвертого злочинця. Десь так я себе і почувала після виходу «Сьомги». Дуже сильний досвід, який багато в чому мене сформував[1]. |
«Сьомга» закінчується ритуальним розчленуванням тіла. Тепер я так добре розумію, що йшлося про болісне вивчення себе. Я спробувала розгледіти аспекти, на які боялась дивитись – і примиритись із ними[1]. |
Писання не має сенсу без зворотнього зв’язку, без обміну з читачами, з іншими письменниками, зі світом[1]. |
Так само, як ми по-своєму робимо це сьогодні, сотню років тому люди проживали власну мить. І я спробувала уявити, відтворити це проживання. Для цього з особливим зацікавленням досліджувала побут, одяг, їжу, звички, архітектуру, технічні новинки[1]. — Про роман «Фелікс Австрія» |
У нашому суспільстві існує заборона на деякі теми. Своєрідна заборона на відвертість. Людина, яка розповідає про себе відверто, ділиться болісним, викликає агресію – тому безпечніше мовчати. Але прийняття якраз полягає у тому, що кожен досвід цінний і заслуговує уваги та співчуття[1]. |
Якщо ти ставиш собі за мету написати історичний роман, ти не можеш покладатись тільки на художні прийоми, стилістику, добре володіння мовою тощо. Ти мусиш знати матеріал – хоч на практиці застосуєш лише його частину[1]. |
Примітки