Іваничук Роман Іванович: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
м доповнення |
доповнення |
||
Рядок 2: | Рядок 2: | ||
'''Рома́н Іва́нович Іваничу́к''' (27 травня 1929, Трач, Польська Республіка — 17 вересня 2016, Львів, Україна) — [[Україна|український]] письменник, поет, громадський діяч. |
'''Рома́н Іва́нович Іваничу́к''' (27 травня 1929, Трач, Польська Республіка — 17 вересня 2016, Львів, Україна) — [[Україна|український]] письменник, поет, громадський діяч. |
||
{{АБВ}} |
|||
== Цитати == |
== Цитати == |
||
== Б == |
|||
* Батько був першим читачем усього, що я писав. Хоча й не хотів, щоб я став письменником, боявся, бо розумів: письменник, який не хвалить комуністичну систему, опиняється у в'язниці. Навіть наполіг, щоб я вступив на геологічний факультет.<ref name="umoloda.kiev.ua">[http://www.umoloda.kiev.ua/number/2274/164/80976/ «Дякую, Ромку, що не зганьбив нашу сім'ю»], ''Україна Молода''. </ref> |
* Батько був першим читачем усього, що я писав. Хоча й не хотів, щоб я став письменником, боявся, бо розумів: письменник, який не хвалить комуністичну систему, опиняється у в'язниці. Навіть наполіг, щоб я вступив на геологічний факультет.<ref name="umoloda.kiev.ua">[http://www.umoloda.kiev.ua/number/2274/164/80976/ «Дякую, Ромку, що не зганьбив нашу сім'ю»], ''Україна Молода''. </ref> |
||
== Д == |
|||
⚫ | |||
== З == |
|||
* За [[СРСР|радянської]] влади я здобув таке ім'я, що мусили з ним рахуватися, але й цькували мене, як сидорову [[козел свійський|козу]].<ref name="umoloda.kiev.ua"/> |
* За [[СРСР|радянської]] влади я здобув таке ім'я, що мусили з ним рахуватися, але й цькували мене, як сидорову [[козел свійський|козу]].<ref name="umoloda.kiev.ua"/> |
||
⚫ | |||
== К == |
|||
⚫ | |||
⚫ | |||
⚫ | |||
⚫ | |||
* Кожен письменник має право написати щось особисте. Мемуарну літературу будуть читати завжди.<ref name="vsiknygy.net.ua"/> |
* Кожен письменник має право написати щось особисте. Мемуарну літературу будуть читати завжди.<ref name="vsiknygy.net.ua"/> |
||
⚫ | |||
⚫ | |||
* Коли на кожній сторінці книжки матюк, то це не [[література]], це — [[бордель]].<ref>[http://zik.ua/ua/news/2011/08/02/301618 Інтерв'ю Романа Іваничука]</ref> |
* Коли на кожній сторінці книжки матюк, то це не [[література]], це — [[бордель]].<ref>[http://zik.ua/ua/news/2011/08/02/301618 Інтерв'ю Романа Іваничука]</ref> |
||
⚫ | |||
== Н == |
|||
* Наша література 20-30-х вирвалася на волю, як діти з класу: б'ються, чубляться кóпають одне одного, підніжки ставлять, — а потім всіх знову загнали в клас. Я рано познайомився з тими текстами, бо в мого батька вони були в домашній бібліотеці. Але потім він ті книжки спалив — за них могли посадити в тюрму{{sfn|RECвізити3|2017|с=118}}. |
|||
⚫ | |||
== П == |
|||
* Правил написання історичного роману немає. Передовсім письменник має перевтілитися в епоху, про яку він пише, повірити в те, у що в житті насправді не вірить. Інакше не повірить йому й читач{{sfn|RECвізити3|2017|с=113}}. |
|||
== Т == |
|||
⚫ | |||
== У == |
|||
* Узагалі, художна проза — це передовсім стиль. Коли його немає, в тексті може бути досконала мова, але читачеві від неї захочеться завити, як вовкові на місяць, бо ж там не буде якихось шукань, свіжості, інакшості. Свій стиль виробили [[Стефаник Василь Семенович|Стефаник]], [[Коцюбинський Михайло Михайлович|Коцюбинськи]]й, Керницький, [[Вінграновський Микола Степанович|Вінграновський]], [[Бічуя Ніна Леонідівна|Бічуя]]{{sfn|RECвізити3|2017|с=117}}... |
|||
== Я == |
|||
⚫ | |||
== Примітки == |
== Примітки == |
||
{{reflist}} |
{{reflist}} |
||
== Джерела == |
|||
* {{книга|автор = |заголовок =RECвізити: антологія письменницьких голосів. Книга третя. Упоряд. Тетяна Терен | місто =Львів |видавництво = Видавництво Старого Лева| рік=2015|сторінок =296| isbn =978-617-679-456-1| ref =RECвізити3}} |
|||
[[Категорія:Автори-І]] |
[[Категорія:Автори-І]] |
Версія за 20:03, 1 червня 2020
Іваничук Роман Іванович | |
Стаття у Вікіпедії | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Рома́н Іва́нович Іваничу́к (27 травня 1929, Трач, Польська Республіка — 17 вересня 2016, Львів, Україна) — український письменник, поет, громадський діяч.
# А Б В Г Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я |
Цитати
Б
- Батько був першим читачем усього, що я писав. Хоча й не хотів, щоб я став письменником, боявся, бо розумів: письменник, який не хвалить комуністичну систему, опиняється у в'язниці. Навіть наполіг, щоб я вступив на геологічний факультет.[1]
Д
- Для того щоб ми здобули ту незалежність, якої хочемо, мусимо пройти Хресну прощу.[2]
З
- За радянської влади я здобув таке ім'я, що мусили з ним рахуватися, але й цькували мене, як сидорову козу.[1]
К
- Кожен письменник має право написати щось особисте. Мемуарну літературу будуть читати завжди.[3]
- Коли історичний романіст все вигадує, то він або фальшивий, або його просто не читають.[3]
- Коли на кожній сторінці книжки матюк, то це не література, це — бордель.[4]
- Коли хочу щось написати, розповідаю про це моїй дружині, вона мені щось радить, підказує.[3]
Н
- Наша література 20-30-х вирвалася на волю, як діти з класу: б'ються, чубляться кóпають одне одного, підніжки ставлять, — а потім всіх знову загнали в клас. Я рано познайомився з тими текстами, бо в мого батька вони були в домашній бібліотеці. Але потім він ті книжки спалив — за них могли посадити в тюрму[5].
- Не хочу працювати на комп'ютері. Моя думка скрапує з кінчика чорнильної ручки.[3]
П
- Правил написання історичного роману немає. Передовсім письменник має перевтілитися в епоху, про яку він пише, повірити в те, у що в житті насправді не вірить. Інакше не повірить йому й читач[6].
Т
- Тема відступництва, яничарства — вона є вічна. Людина хоче краще жити, піддається впливу, зраджує себе, народ, віру. За гроші вона стає манкуртом. Можливо, винні обставини. Треба викликати в людей огиду до того почуття зради за гроші.[3]
У
- Узагалі, художна проза — це передовсім стиль. Коли його немає, в тексті може бути досконала мова, але читачеві від неї захочеться завити, як вовкові на місяць, бо ж там не буде якихось шукань, свіжості, інакшості. Свій стиль виробили Стефаник, Коцюбинський, Керницький, Вінграновський, Бічуя[7]...
Я
- Я завжди цікавився історією. Взагалі, така моя натура — любив читати історичні романи, повісті, книжки Чайковського, Кащенка. У дитинстві навіть пробував осмислити Грушевського.[3]
Примітки
- ↑ а б «Дякую, Ромку, що не зганьбив нашу сім'ю», Україна Молода.
- ↑ Роман Іваничук: «Щоб здобути незалежність, мусимо пройти Хресну прощу»
- ↑ а б в г д е Роман Іваничук: «Не хочу працювати на комп'ютері. Моя думка скрапує з кінчика чорнильної ручки», Друг читача.
- ↑ Інтерв'ю Романа Іваничука
- ↑ RECвізити3, 2017, с. 118
- ↑ RECвізити3, 2017, с. 113
- ↑ RECвізити3, 2017, с. 117
Джерела
- RECвізити: антологія письменницьких голосів. Книга третя. Упоряд. Тетяна Терен. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2015. — 296 с. — ISBN 978-617-679-456-1