Соціальна мережа (інтернет)

Матеріал з Вікіцитат
Логотипи соцмереж

Служба соціальних мереж (англ. social networking service) — веб-сайт або інша служба у Веб, яка дозволяє користувачам створювати публічну або напівпублічну анкету, складати список користувачів, з якими вони мають зв'язок та переглядати власний список зв'язків і списки інших користувачів. Природа та номенклатура зв'язків може різнитись у залежності від системи.

Цитати[ред.]

  •  

Вся молодь сидить у соцмережах, тому багато підлітків через недостатню розкрутку військово-патріотичних рухів не знають, що це цікаво.

 

Вся молодежь сидит в соцсетях, поэтому многие подростки из-за недостаточной раскрутки военно-патриотических движений не знают, что это интересно[1].

  Інна Святенко
  •  

Ми думаємо, що читаємо все, але насправді читаємо сфабриковану стрічку[2]. — про алгоритм News Feed на facebook

  Світлана Матвієнко
  •  

Ми не знаємо, як саме вираховується так званий інтерес користувача до певної новини, але ми знаємо, що є певна формула. Вираховується інтерес, вираховується стосунок того, хто створює певний запис, до того, хто його читає, вираховується як впливає час публікації посту, коли його переглянув користувач, тип цього посту – чи це відео, чи фото, чи текст. Ще враховується скільки часу користувач дивиться на цей пост. Це глибокий аналіз того, що ми можемо назвати інтимною інформацією[2].

  — Світлана Матвієнко
  •  

Соцмережі можуть допомагати людям у пошуку важливих контактів. Особливо це актуально для спільнот, які історично були ізольовані чи маргіналізовані. Але за неналежних обставин вони можуть загострювати самотність, бо підсилюють порівняння, дають змогу одним цькувати інших і стають сурогатом якісних стосунків. Однак збалансоване користування цими платформами – завдання не з легких[3]. — Що робити з соцмережами?//З книги «Самотність. Сила людських стосунків»

  — Вівек Мурті
  •  

Соцмережі щільно переплелися з нашим суспільно-професійним життям. Якщо ви журналіст, то не можете собі дозволити повністю відмовитись від Twitter. Якщо шукаєте нову роботу, то вам важливо мати профіль і бути присутніми на LinkedIn. Якщо ваші родичі й друзі користуються соцмережами, щоб оголошувати про важливі життєві події чи тусовки, то ви можете опинитися за бортом, якщо вас не буде на цій платформі[3]. — Що робити з соцмережами?//З книги «Самотність. Сила людських стосунків»

  — Вівек Мурті
  •  

Це відбувається через або за допомогою соціальних мереж... Тролі чи хакери активно використовують правила самого facebook-у, наприклад, пишуть такі аргументовані повідомлення, що саме цей користувач має бути заблокований, і блокування справді працює. Це спеціально люди навчені, вони знають що facebook хоче чути, вміють ефективно сформулювати ці повідомлення, і ціла фабрика працює точково, блокуючи величезну кількість профілів. Це дуже цікава тактика[2]. — Про кібервійну в українському контексті

  — Світлана Матвієнко
  •  

Соцмедійні гіганти опинилися перед реальною дилемою. З одного боку, вони не хочуть просувати загрозливі чи небезпечні матеріали, а з іншого — так само не хочуть обмежувати свободу слова. Однак тут виникає конфлікт інтересів: вони працюють із вигідною моделлю «залученості», яка нав’язує користувачам емоційно збурливий контент — не завжди правдивий[4]. — З книги «Ми — Bellingcat. Онлайн-розслідування міжнародних злочинів та інформаційна війна з Росією»

  Еліот Гіґґінз
  •  

Якщо соцмедійні гіганти колись вирішать по-справжньому боротися з фейковими новинами і теоріями змов, їм доведеться змінити алгоритми рекомендацій і найняти величезну кількість модераторів. Але й цього, ймовірно, буде мало. Уявіть, що модератору потрібно розібратися в будь-якій суперечці на будь-яку тему. Чи можна вважати гексамін маркером зарину, виробленого режимом Асада? Як у Китаї обходяться з ув’язненими послідовниками секти Фалуньгун? Чи справді Франція нелегально постачає зброю, яку Саудівська Аравія застосовує в авіаударах по Ємену? Те, з чим довелося б працювати модераторам, може виявитися як частиною дезінформаційної кампанії, так і справжньою суспільною дискусією. Або це може бути справжня дискусія, що почалася з дезінформації[4]. — З книги Ми — Bellingcat. Онлайн-розслідування міжнародних злочинів та інформаційна війна з Росією

  — Еліот Гіґґінз

Примітки[ред.]

Джерела[ред.]