Православ'я

Матеріал з Вікіцитат
Собор Святої Софії у Києві
Вікіпедія
Вікіпедія
Commons
Commons
Вікісховище має мультимедійні дані за темою:

Православ'я або Православне християнство — богословське поняття, пов'язане з вірою у Христа-Бога у Троїці славного і Його Церкву, Церкву Христову, важливе для розуміння історії козацької, робочо-християнської цивілізації нашої планети, особливо країн центральної Євразії, країн Європи і Азії, в тч країн, що входили до складу колишніх Римської, Османської, Татарської і Російської імперій, в.т.ч. жителів країн, де християнство було поширене під назвами руська віра, козацька віра, грецька віра, римська віра тощо. Назва православ'я набула поширення після церковного розколу на римо-католиків (латинян, папістів) і тих, хто їх віровчення не приймав, навіть під страхом смерті, натомість називаючи себе "православним". Таким чином, хоч первісно поняття християнство, кафолічна (католицька, вселенська) віра і православ'я вживались як синоніми і у літургійних текстах римокатоликів вирази «православна віра» та «православні християни» зустрічались так само часто як і у противників зверхності Риму, папства і латинства, згодом поняття "православ'я" поширилося переважно на Сході і стало асоціюватися з противниками патріархів Заходу (пап Риму) чи як мінімум тими християнами, хто був налаштований до їх позиції і їх символу віри (з філіокве) і вчення про непогрішимість пап і їх верховенство над Церквою Христовою нейтрально. Особливо актуальним це питання було для областей давньої Русі (України) і взагалі країн Слов'янщини, адже саме тут проходив кордон між християнським Заходом і Сходом, між прихильниками патріархів Риму і їх противниками.

Цитати[ред.]

  •  

Слово моє до тебе, княже боголюбивий! Я Федос, бідний слуга пресвятої Трійці, Отця і Сина і Святого Духа, народжений у чистій і православній вірі і вихований у гарній настанові правовірними батьком і матір'ю, які наставляли мене на правильний закон. До віри ж латинської не прилучатися, їх звичаїв не триматися, від їхнього путання втікати, від усякого їхнього вчення втікати, і норову їхнього гидуватися. І пильнувати своїх доньок, не віддавати за них, і в них не брати: ні брататися, ні вклонятися, ні цілувати його, ні з ним з одного посуду їсти, ні пити, ні хліба їхнього приймати. Тим же, хто заради Бога у нас просить їсти і пити, дати їм, але у їхній посудині; якщо ж не буде у них посудини, дати у своїй, а потім обмити і сотворити молитву; тому що неправильно вірують і нечисто живуть, їдять із псами й котами ... їдять же леви і дикі коні, і віслюки, і удавленину, і мертвечину, і медвежатину, і бобровину, і хвіст бобра, і в говіння їдять м'ясо, опускаючи у воду. У перший тиждень посту у вівторок ченці їхні їдять лій і в суботу постяться, увечері їдять молоко і яйця. А согрішивши, не від Бога просять прощення, але прощають їхні попи за мзду. А попи їхні не одружуються законним шлюбом... і на війну ходять і в полотках служать. Ікон не цілують, ані мощей святих, а цілують хрест, написаний на землі, а вставши, топчуть його ногами; покійника ж кладуть ногами на захід... Одружені у них живуть з двома сестрами, а хрестяться за одне занурення, а ми — за три; ми охрещених мастимо миром і оливою, а вони сіль сиплять хрещеному в рот; не дають ім'я святого, але як назвуть батьки, так і хрестять. І кажуть, що Дух Святий лине від Отця і від Сина; і багато інших негідних справ є у них... Мені ж каже батько мій: ти, дитино, стережися кривовірних і всіх їх словес; тому що наповнилася і наша земля тієї злої віри: нехай, хто рятує, врятує душу свою, живучи у правовірній вірі; бо ж немає віри, кращої від нашої, бо ж віра правовірна наша чиста і свята; цею ж бо вірою живучи, можна гріхів уникнути, і муки вічної позбутись, але мати життя вічне і без кінця зі святими радіти... Якщо бачиш нагого, чи голодного, чи холодного, чи одержимого якоюсь бідою, якщо буде жидовин, чи сарацин, чи болгарин, чи єретик, чи латинянин, чи від усього поганого всякого помилуй і від біди збав, Боже, мене, якщо можеш, і від Бога мзди не будеш позбавлений.
[1]

  — Преподобний Феодосій Печерський
  •  

Нам потрібна Росія, в якій і православ'я, і інші релігії впливають морально на все, що відбувається в країні. Нам потрібна Свята Русь — не царство менеджерів і паскудників.

 

Нам нужна Россия, в которой и православие, и другие религии влияют нравственно на все, что происходит в стране. Нам нужна Святая Русь — не царство менеджеров и похабщиков[2].

  Всеволод Чаплін
  •  

Сирія це, взагалі-то, свята земля. Це для нас є наша земля. Саме звідти прийшла до нас цивілізація. Не було б Сирії — не було б православ'я і не було б Русі[3].

  Семен Багдасаров
  •  

У нас дохристиянські православні жерці, які взяли в руки духовну владу, беруть побори за якусь ритуальність, що має бути закритою і незрозумілою.
 У них давно немає етичних бар'єрів, їм можна, наприклад, кидатися мобільними телефонами в журналістів, які ставлять незручні питання.[4]«Духовність релігії» («Жлобологія»)

  Юрій Андрухович

Примітки[ред.]

  1. http://litopys.org.ua/oldukr2/oldukr17.htm
  2. Esquire. Цитата дня. 13/08/2015.
  3. НВ. Цитата дня. 2 Жовтня, 2015
  4. Андрухович Ю. Духовність релігії // Жлобологія: Мистецько-культурний проект / Автор та куратор проекту: Антін Мухарський. — Київ: Наш формат, 2013. — С. 15. — ISBN 978-966-97344-0-2.