Некрасов Микола Олексійович

Матеріал з Вікіцитат
Мико́ла Некра́сов
Стаття у Вікіпедії
Роботи у Вікіджерелах
Медіафайли у Вікісховищі

Мико́ла Олексі́йович Некра́сов (1821 — 1877 (за н. ст.: 1878)) — російський поет.

Цитати[ред.]

  • Надривається серце від муки,
    І не віриться в спокій та мир,
    Коли в світі панують лиш звуки
    Ланцюгів, барабанів, сокир…
(«Надривається серце від муки…» / пер. Ігор Муратов // с. 123)
  • Враги його поки що не розп'яли;
    Та прийде час — він не мине хреста;
    Його послав бог Гніву та Печалі
    Царям землі згадати про Христа.
(Пророк / пер. Павло Грабовський // с. 163)
  •  

Сійте розумне, добре, вічне,
Сійте! Спасибі вам скаже сердечне
Російський народ…

 

Сейте разумное, доброе, вечное,
Сейте! Спасибо вам скажет сердечное
Русский народ…

  — вірш «Сеятелям» (1877)[1]

Про Некрасова[ред.]

  •  

Увечері у Білозерського слухав нову драму Желяковського (Сови) і з успіхом довів Сераковському, що Некрасов не тільки не поет, але навіть віршотворець аляповатий.

 

Вечером у Белозерского слушал новую драму Желяковского (Совы) и с успехом доказал Сераковскому, что Некрасов не только не поэт, но даже стихотворец аляповатый.

  Т. Шевченко «Щоденник»; 11.IV 1858[2]

Примітки[ред.]

Джерело[ред.]

  • Некрасов, Микола. Лірика / Переклад з російської. Впорядкування, вступна стаття та примітки Володимира Капустіна. — К.: Дніпро, 1971. — 184 с.