Мілан Кундера

Матеріал з Вікіцитат
Мілан Кундера
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Мі́лан Ку́ндера (чеськ. Milan Kundera; 1 квітня 1929, Брно — 11 липня 2023, Париж) — чесько-французький письменник, поет, прозаїк, драматург.

Цитати[ред.]

  •  

Ревнощі мають чудернацьку властивість висвітлювати потужним сяйвом одну-єдину істоту, а решту чоловіків полишати в непроглядній пітьмі.[1]«Вальс на прощання»

  •  

У цій країні люди не цінують ранкової пори. Вони раптово прокидаються від дзеленчання будильника, що зриває їхній сон, наче удар обухом, і відразу ж поринають у сумну метушню. І от скажіть мені, що то за день буде, як він розпочався з отакого ґвалтовного акту? Що станеться з людьми, які за допомогою будильника щоранку дістають електричний шок? Вони звикають до щоденного насильства і щодня втрачають уміння здобувати втіху. Повірте мені, людський темперамент формується вранці.[2]«Вальс на прощання»

  •  

Звабити жінку [...] може будь-який дурень. Але треба вміти і порвати з нею, а це вміє тільки зрілий чоловік.[3]«Вальс на прощання»

  •  

Надмірне кохання, яке ви почуваєте до дружини, — не противага і покута за вашу бездушність, а її джерело. Оскільки дружина для вас усе, то всі інші жінки для вас ніщо, тобто хвойди. Але це велике блюзнірство і величезна зневага до істот, що їх створив Господь. Таке кохання — чистісінька єресь.[4]«Вальс на прощання»

  •  

Приймати життя таким, яке воно нам дається, означає приймати непередбачуване.[5]«Вальс на прощання»

  •  

Дійти висновку, що поміж винуватцем і жертвою немає ніякої різниці, означає втратити будь-яку надію. А це називається пеклом.[6]«Вальс на прощання»

  •  

Хоч багато чого тут нам не подобається, все ж таки ми відповідаємо за цю країну. [...] я ніколи не зміг би звести наклеп на мою країну. Бо спершу треба було б звести наклеп на самого себе.[7]«Вальс на прощання»

  •  

Нічим так не переймається людина, як ревнощами.[8]«Вальс на прощання»

  •  

Кожен має право на своє вино, свою дурість і на свій бруд під нігтями.[9]«Вальс на прощання»

  •  

Кожна людина бажає смерті іншій, і тільки дві обставини не дають утілити це на ділі: страх перед покаранням і фізична складність убивства. [...] якби людина мала змогу вбивати потайці й на відстані, то людство зникло б із лиця землі за кілька хвилин.[10]«Вальс на прощання»

  •  

Звести себе зі світу — це жбурнути своє життя під ноги Богові, мов непотріб.[11]«Вальс на прощання»

  •  

Найвища шляхетність - це любити людей, хоч вони і вбивці.[12]«Вальс на прощання»


Примітки[ред.]

Джерела[ред.]

  • Мілан Кундера. Вальс на прощання; Пер. : Леонід Кононович. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2018. — ISBN 978-617-679-592-6