Євангеліє від Матвія

Матеріал з Вікіцитат

Євангеліє від Матвія (також Євангеліє від Матея, грец. Ευαγγέλιον κατά Μαθθαίον) — перше з чотирьох канонічних Євангелій — головних книг Нового Заповіту Біблії, у яких описано благовіщення та життя Ісуса Христа. Автором вважається Євангеліст Матвій, який писав його в Антіохії приблизно у 60-65-ті роки після Різдва Христового.

Цитати[ред.]

  •  

Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога. — 5:8

  •  

Блаженні вигнані за правду, бо їхнє Царство Небесне. — 5:11

  •  

І чого в оці брата свого ти за́скалку бачиш, колоди ж у власному оці не чуєш? — 7:3

  •  

Будьте ж мудрі, як змії, і невинні, як голубки. — 10:16

  •  

І не запалюють світильника, щоб поставити його під посудину, але на свічник, і світить воно всім у домі. — 5:15

  •  

Ваше ж слово хай буде: так-так, ні-ні. А що більше над це, то те від лукавого. — 5:37

  •  

Кожен, хто просить одержує, хто шукає знаходить, а хто стукає відчинять йому. — 7:8

  •  

Не судіть, щоб і вас не судили. — 7:1

  •  

Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує. — 5:44

  •  

 Хто душу свою зберігає, той погубить її, хто ж за Мене погубить душу свою, той знайде її. — 10:39

  •  

Хто не зо Мною, той супроти Мене; і хто не збирає зо Мною, той розкидає. — 12:30

  •  

Зо слів своїх будеш виправданий, і зо слів своїх будеш засуджений. — 12:37

  •  

Бог заповів: Шануй батька та матір, та: Хто злорічить на батька чи матір, хай смертю помре. — 15:4

  •  

Багато покликаних, та вибраних мало. — 22:14

  •  

І як сіяв він зерна, упали одні край дороги, і пташки налетіли та повидзьобували.
Другі ж упали на грунт кам'янистий, де не мали багато землі, — і негайно посходили, бо земля неглибока була;
А як сонце зійшло то зів'яли, і коріння не мавши посохли...
Інші ж упали на добрую землю — і зродили: одне в сто раз, друге в шістдесят, а те втридцятеро. — Притча про сіяча

Джерела[ред.]

  • Мудрість віків: вибр. афоризми / упоряд. М. О. Пушкаренко. — К.: Богдана, 2009. — С. 85.