Tomb Raider: Legend

Tomb Raider: Legend — відеогра 2006 року від Crystal Dynamics, сьома гра в серії Tomb Raider.

Цитати

Лара Крофт

• Ми в гробниці. Я допоможу їм влаштуватися зручніше.
• Якщо я не можу спуститися, то я піднімуся.
• Що за вечірка, якщо нічого не розбили?
• Ефектно, але не практично. Закон життя.
• Віддалені стосунки зазвичай закінчуються погано.
• Стільки супутників і комп'ютерів, а розмовляти однаково доводиться з самою собою.
• Чекати — це для терплячих. Або для тих, в кого немає парашута.
• Схоже, що збіг та іронію відділяє дуже тонка межа.
• З цієї миті кожен твій ковток повітря — мій тобі подарунок.

Джеймс Ратланд

• Трішки боляче? Давай... Зізнавайся.
• Не витрачай набої, Ларо. Закладаюся, в тебе їх небагато.
• Що ти робиш?! Я думав, археологи акуратніші зі старовиною.
• Артефакт і магія — це, звісно, чудово, але стара добра граната краще!

Діалоги

• Лара: Алістере, познайомся з Тіванаку. Дуже мила доінкська цивілізація, зараз лежить у руїнах.
• Алістер Флетчер: Дуже приємно.
• Лара: Я щукаю певні артефакти, вже досить давно. Один мій старий друг, що працює в Ла-Пасі, розповів мені обнадійливі чутки.
• Алістер: Артефакти якого типу?
• Лара: Прикрашений кам'яний постамент, ну і ще дещо.
• Зіп: Здоровенний шматок каменю — і вона не зізнається навіщо.
• Лара: В іншому випадку, в чому була б інтрига?

—

• Зіп: Агов, зроби ласку, перевір свій КПК.
• Лара: Він все ще працює, якщо тебе це цікавить.
• Зіп: Класно. Вони сказали, що він водонепроникний і ти зможеш з ним плавати без будь-яких проблем. Ну, хіба що ти його з'їси, тоді доведеться годинку почекати.

—

• Зіп: Ледь не зачепило!
• Лара: Тоді відвернися від екрану.

—

• Зіп: (після вбивства першого зустрічного найманця) Як ти вважаєш, хто він такий і на кого працює?
• Лара: Поняття не маю, Він абсолютно непримітний.
• Алістер: Це добре чи погано?
• Лара: Це підозріло, що не є добре.

—

Діалог найманців-близнюків.

• Присягаюся богом.
• І що? Вона вискочила і почала гойдатися?
• Ні, типу танцювала навколо. Щось верещала.
• Так? Я б врізав їй по перше число.
• Ага, чуваче, звичайно. Налетіла на мене, кричучи щось на своїй мавп'ячій, і я зробив перше, що прийшло в голову. Просто стукнів її між очі.
• І вона закурила?
• Вона цього й добивалася. Мавпи просто божеволіють, коли бачать, що ти куриш. Дуже смішно.
• Ага. Повірю, коли побачу.
• Та точно кажу.

—

• Лара: Ну хіба це не чудово? Здається, я знову закохуюся.
• Зіп: Ти говориш це всім руїнам.
• Лара: Я надзвичайно щаслива дівчина. А ось і кляті туристи, їдуть все псувати.
• Зіп: Твоя камера не показує таких дрібних деталей. Що ти бачиш?
• Лара: Озброєні чоловіки. Найманці, судячи з вигляду.
• Алістер: Що вони тут роблять?
• Лара: Напрошуються на неприємності.

—

• Зіп: Прозвучало болісно.
• Лара: Смерть — це завжди болісно.

—

• Алістер: Незрозуміло, чому хижаки обирають більшу за себе здобич.
• Лара: Мені їх шкода.

—

• Лара: Зваріть якомога більше кави, хлопці. В нас попереду ще робота.
• Зіп: Отже, життя продовжується. Не можу сказати, що я проти.

—

• Лара: Останнім часом вони не надто привітно зустрічають гостей.
• Зіп: Агов, ти йдеш по вулиці зі зброєю.
• Лара: Хто ж винен, що я вмію правильно екіпіруватися?

—

• Аная Іману: Привіт, Ларо. Знаєш, ще хвилину тому ці вулиці не були порожніми.
• Лара: А я так старалася злитися з натовпом. Сподіваюся, їх лякаю я, а не щось інше.
• Аная: Тут нічого немає. Лише купка черепків і тіла старих друзів на підлозі.

—

• Аная: Тут майже нічого не змінилося. Пройшло всього декілька років. Що вони означають порівняно з сотнями століть?
• Лара: Є дещо, про що я тобі не розповідала. Я думаю, що Аманда не загинула там, внизу.
• Аная: То ось для чого все це розпочалося?
• Лара: А заради чого взагалі все робиться? Для чого ми розкопуємо минуле? Щоб зрозуміти його.
• Аная: Я інженер, Ларо. Я будую майбутнє. Я не намагаюся піти в минуле.
• Лара: Колись тобі доведеться. Зрештою, це роблять всі.

—

• Аманда Еверт: Ти відстаєш!
• Лара: А ти туристка!

—

• Лара: Тут розповідається історія останньої королеви Тіванаку. ЇЇ батько був королем, але вона загубилася, і її виховав воїн. Королевою вона стала після того, як шаман на ім'я Тунупа дізнався про її королівське походження.
• Алістер: Тунупа — це одне з імен Віракочі, їхнього бога творіння.
• Лара: Шаман привів її до озера Тітікака, де вона отримала від нього посох, наділений великою силою.
• Алістер: Згідно міфу, Віракоча спочатку жив на дні озера.
• Зіп: Бог водопровідників.
• Лара: Вона привела свій народ до миру і процвітання, але після довгих років мудрого і справедливого правління знову розпочалась боротьба за владу. Скоро Тіванаку померла і корабель відніс її тіло до раю.
• Алістер: Нічого не нагадує?
• Лара: Легенда про короля Артура. Так, збіг неймовірний.
• Зіп: До чого тут король Артур?
• Лара: Та ж сама історія: Дитина, яка не знає, що в ній тече королівська кров, сходить на трон за допомогою друга-чарівника і його магічного меча або посоха, а зрештою його забирають до раю у плоті.
• Алістер: Багато культур мають схожі міфи. Наприклад, Великий потоп. Він зустрічається всюди.

—

• Зіп: Це напевне вражало місцевих мешканців.
• Лара: Це вражає навіть мене.

—

• Зіп: Як же там називали меч короля Артура?
• Алістер: Це викпадковість.
• Зіп: Смішна назва для меча.

—

• Алістер: Як ти збираєшся повернутися, якщо підлоги немає?
• Лара: Отже, я піду по стелі.

—

• Зіп: Звідки ти їх дістала? (пістолети)
• Лара: Найпростіший етикет — ніколи не приходити на вечірку з порожніми руками.

—

• Сего Такамото: Ти проявила неповагу до мене. Ти увірвалася в мій дім. Ти вбила моїх людей.
• Лара: Я спростила твої виплати, а зараз я потурбуюся про твою нерухомість.

—

• Тору Нісімура: Що з Такамото? Де він?
• Лара: Залежить від того, як він поводився за життя.

—

• Лара: Щоб пройти ці пастки, їх потрібно активувати.
• Зіп: Лише ти можеш так думати. Мені це не подобається.
• Лара: Що за життя, якщо в ньому немає небезпек?

—

• Зіп: Вітаю, твоє бажання здійснилося. Тепер це місце — пастка.
• Лара: Йому потрібна була жіноча ласка.

—

• Зіп: Послухай, ти мене лякаєш.
• Лара: В такому разі закрий очі.

—

• Лара: Треба встановити такі ж (пастки) в себе в дома.
• Зіп: Ти хочеш, щоб я звідси з'їхав?!

—

• Зіп: Ти щось чуєш?
• Лара: Я щось відчуваю!

—

• Лара: Я думаю, ти не захочеш розповісти, звідки вони взялися. Хрестові походи? Король Артур?
• Ратланд: Я не цікавлюся історією.
• Лара: Ну що ж. Тоді чому б тобі не залишитись тут і подумати про своє майбутнє. Але зроби так, щоб мене в ньому не було.

—

• Зіп: Одягнися тепліше.
• Лара: А я хочу померзнути.

—

• Лара: Мені шкода, Амандо. Якби я знала, що ти вціліла, то, присягаюся, зробила б усе, щоб врятувати тебе.
• Аманда: Прошу тебе. Я давно махнула на це рукою. Але знаєш, що мене справді турбувало? Коли після того, як вибралася, я побачила, що ти пішла, навіть не спробувавши... що там зазвичай роблть археологи? Ах, так. Копають!

—

• Аманда: Привіт, Ларо.
• Зіп: Що... Якого біса ти робиш на цій частоті?!
• Лара: Тихо, Зіпе. Мабуть, вона прихопила навушники, коли прибирала в твоєму офісі.
• Аманда: Ти така розумна, Ларо. Знаєш, чому росіяни назвали свій проєкт «Карбонек»?
• Лара: Так називався замок, в якому Ланселот шукав Святий Грааль. Знову згадка артурівської легенди.
• Аманда: Легенди, кажеш? Обмежене слово для вузького сприйняття. Ти завжди була вченою, Ларо. Напевне ти почуваєшся наче вдома серед усіх цих іграшок Тесли.
• Лара: Не більше, ніж будь-хто інший.
• Аманда: Росіяни розбудили в артефакті силу, яку не можна зрозуміти обмеженим розумом, і це їх згубило. Тому будь обережнішою з кнопками.
• Лара: Ти теж.
• Аманда: Ну, я знаю, куди натискати.
• Лара: Ти навчилася читати російською? Амандо?
• Зіп: Вона відключилась. Якого біса їй було треба?
• Лара: В неї виникли труднощі з фрагментом меча і вона не хоче, щоб все злетіло в повітря.

—

• Лара: Разом з артефактом було знайдено ще кілька предметів, але ніхто не допоміг бідоласі вивчити їх.
• Алістер: Бідолаха. До чого така відсутність інтересу?
• Лара: Мабуть, предмети були надто сучасними для вивчення. Вони відносяться до першого тисячоліття.
• Алістер: Вибач, я щось не так зрозумів? Скільки конкретно років артефакту, який ми шукаємо?
• Лара: Більше, ніж ти думаєш.

—

• Лара: Амандо, мені шкода, що так сталося, але ми ще можемо працювати разом.
• Аманда: Не було ніяких нас, Ларо. Ніколи не було. Там була лише я. Я і ось це (примарний камінь). Пам'ятаєш? Я торкнулася його і він потягнувся до мене у відповідь.
• Лара: Краще б цього не було.
• Аманда: Я приручила його. Тепер він мій. (випускає невідому сутність)
• Лара: О боже... Амандо!
• Аманда: Тріши дружелюбніший, ніж тоді, в Параїсо, чи не так? Я навчила його команді «фас».
• Лара: Ти збожеволіла! Воно вбило наших друзів, Амандо — і ледь не вбило нас!
• Аманда: І він врятував мені життя, коли я навчилася поводитися з ним. Весь секрет в більш широкому сприйнятті. Але на твоєму місці я б трималась від нього подалі. Він може досить легко образитися. Не стій в нього на шляху! Я його не контролюю, а лише випускаю! Він вб'є всіх, хто йому заважатиме!

—

• Зіп: Чорт забрай, а тобі щастить!
• Лара: Мені подобається думати, що це якось пов'язане з майстерністю.

—

• Зіп: Ну ж бо, Ларо, перевір, чи ти можеш бути королевою?
• Лара: (нісля невдалої спроби витягти фальшивий меч з каменя) Жодних жартів про «Короля Англії», Алістере. Мабуть, треба просто увімкнути живлення.

—

• Лара: Нехай буде світло!
• Зіп: Агов, тепер, коли є електрика, можеЮ ти повернешся і витягнеш Ескалібур?
• Алістер: Це не Ескалібур! Меч в камені і Ескалібур — це 2 різні мечі, чорт забирай! Артур отримав Ескалібур після того, як меч в камені зламався під час битви з Пелінором. О господи, ніхто не розуміє це так, як потрібно.
• Зіп: Тому що це нікому не потрібно.

—

• Оповідач: Прийдіть і почуйте легенду про короля Артура! Про те, що його виростив сер Ектор, але народжений він був від сімені короля Утера Пендрагона завдяки хитрості Мерліна. Про те, як Мерлін привів молодого Артура до меча в камені, який жодна людина не могла витягти. Як він витягнув меч і став королем Англії! Ви теж можете спробувати витягти меч з каменя, не лише якщо Мерлін вважатиме вас гідними увіти... В справжній музей короля Артура! (Лара витягла меч) Увійди, королю теперішнього і майбутнього! Мерлін вважає тебе гідним!
• Алістер: Справжній Мерлін валявся би в бруді і гавкав на тебе. І я назвав це брудом винятково з ввічливості.
• Лара: Поєднання «чарівність наївності» про щось тобі каже?

—

• Оповідач: І тоді король Артур покликав до себе найкращих лицарів королівство, щоб вони явили собою зразок благородства і доброчесності. З радістю вони приїхали, і не було до того збору настільки гідних чоловіків.
• Зіп: Натисни цю кнопку ще разок. Для Алістера це наче електрошокова терапія.
• Лара: Так, це допомагає йому бути в формі.

—

• Оповідач: Щоб не допустити чвар між лицарями, Мерлін передав Артуру стіл, який був не квадратним і не прямокутним, але круглої форми. Це був символ єдності та рівності, і так лицарі Артура отримали своє прізвисько — лицарі Круглого столу.
• Лара: Я сподівюся, що ти все записуєш.
• Зіп: Так, з усіма подробицями.

—

• Оповідач: Побачте Святий Грааль. Такою постала Свята Чаша перед Артуром і його лицарями у видінні, і декілька лицарів вирушили на її пошуки. Їх було четверо: Ланселот, Галахад, Персіваль і Борс. Довго вони мандрували по світу і жоден не повернувся, але Галахаду вдалося побачити Грааль і серце його наповнилось радістю.
• Зіп: Звідки відомо, що він знайшов його, якщо він не повернувся?
• Алістер: Саме так.

—

• Оповідач: І тоді Мерлін покохав Німуе, яку навчав магії. Але скоро вона зачарувала свого коханого, ув'язнивши його в печері. Це сталося тоді, коли Артур бився з Мордредом, і Мерлін не зміг захистити його. Адже іноді навіть наймудріша людина може припуститися помилки.
• Лара: Насправді він сам винен.
• Зіп: Ніколи не вір жінці?
• Лара: Не вір в магію.

—

• Оповідач: Декілька годин Артур і Мордред билися на рівнині Солсбері. Артур — з Ескалібуром, Мордред — з піхвами. І от вийшло так, що обоє впустили свою зброю і Артур наніс Мордреду смертельний удар списом сера Бедівера. Але було й велике горе, оскільки Артур також був смертельно поранений у бою... і небо потьм'яніло.
• Алістер: Цьому є логічне пояснення. Це називається «вечір».
• Лара: Ти такий сухар, Алістере. Адже археологія сповнена метафор.

—

• Лара: Це мабуть, кабінет нашого професора.
• Алістер: Такий же брудний, як і його репутація.
• Лара: Так, чимось вони схожі.

—

• Лара: Для свого віку (саркофаг) цілком справжній, але сам вік...
• Зіп: І що це означає?
• Алістер: Це означає, що саркофаг відноситься до одинадцятого століття, коли були придумані легенди про короля Артура, але сам Артур жив на 5 століть раніше, томі саркофаг недостатньо стародавній.
• Лара: Там може бути хто завгодно, якщо там взагалі хтось є. Ні, тут має бути щось ще...