Перейти до вмісту

FIЇNKA

Матеріал з Вікіцитат
Ірина Вихованець (FIЇNKA)
Стаття у Вікіпедії

Ірина Ярославівна Вихованець, до шлюбу Білак (нар. 9 жовтня 1993, Надвірна, Івано-Франківська область, Україна), більш знана як FIЇNKA — українська співачка, авторка-виконавиця, ютуберка та акторка.[1] Авторка та ведуча гумористичного проєкту «Ліжник TV» на YouTube. Популяризує гуцульську культуру[2]. Фіналістка Нацвідбору на пісенний конкурс «Євробачення-2023»[1] та Нацвідбору на пісенний конкурс «Євробачення-2025».

Цитати

[ред.]
  •  

В мене є важливе гасло: «Свій до свого по своє». Ці слова свого часу були гаслом українських націоналістів. І зараз це гасло про те, щоб українські бізнеси та люди єдналися для створення свого, для збереження традицій та культури.
І коли вже отут ми це все пройдемо, я тут всім нагадаю, і якщо мені вдасться представляти Україну в Європі, я хочу донести до них оце. Що ми тому такі круті, ми тому така сильна нація, бо ми вміємо єднатися, і тому наша культура живе й нині[3]. — Про месидж пісні «Культура»

  •  

В моєму плейлисті були наші виконавці: Океан Ельзи, Скрябін, Тартак, ТНМК. Вони, співаючи українською, збирали велетенську аудиторію. І навіть зуміли українську мову привезти до росіян і там їх змусили слухати українську музику, ось що дуже важливо[3].

  •  

В нас дуже багато класної музики зараз з’явилося. Є з ким край боронити, це дуже тішить[3].

  •  

В принципі для мене це незрозуміло. Якщо ти митець український, то в нас є стільки тем, з якими важливо попрацювати в Україні між своїми людьми, і скільки треба всього дістати, пропрацювати. Після цих всіх окупаційних моментів і зґвалтування Росією України, якби ти думав в цьому напрямку, тобі б в голову не прийшло слухати російську музику[3]! — Про скандал навколо Enleo

  •  

Дуже важко, особливо за кордоном, відрізнити: чи то є наш українець, чи то наш ворог. Це така очевидна штука, але це правда, так і є. До мене всі стараються заговорити українською, це тішить дуже. Я навіть якось говорила, що не зовсім до кінця розумію російську мову.
Але це все прикро. Втім є тенденція, людям хочеться змін, переходити на українську, все частіше це бачу. І я не перестаю закликати людей до того, що це надважливі речі. І якщо це робити м’яко, спокійно, нормально, адекватно – багато людей відгукаються[3].

  •  

Коли мені кажуть, що діти самі собі вмикають російське… Ну ви ж якось додумалися пояснити, якщо стоїть на столі те, що дитині не можна, ну наприклад коньяк. Ви ж донесли, що малеча його не бере? Так само з російським контентом. Просто поясніть і все.
Це все елементарно, я своєму пояснила. І коли він в садочку тікає під час тривоги в укриття, він же ж розуміє, чого він туди тікає. Він розуміє, що зараз в Україні відбувається, хоча й він маленький[3].

  •  

Мене це завжди обурювало. Бо якби не ці пісні (з РФ), я б навіть російської мови не знала, якщо чесно. Якби не ці передачі по телевізору… В мене в школі її не викладали, все моє оточення не говорить російською. Тому мене по суті зросійщували цими піснями тут, так далеко від кордону з Росією. І мені прикро за це. Навіть коли я в театральний університет вступала, не могла знайти якоїсь такої популярної пісні української, щоб заспівати на іспитах, бо їх дуже було мало. І дуже маленький вибір між ними був. А російських було до кольору, до вибору[3]. — Про тотальну русифікацію українського медіапростору до 2022 року

  •  

Ми стараємось робити все, що можемо. Ми публічні люди, тому на нас завжди найбільше тиснуть. І ми обличчя, в яке можна плюнути, скажімо так, на жаль, в соцмережах. Але ми зовсім не для того це все робимо. Ми робимо це все тільки заради перемоги[3]. — Про допомогу ЗСУ

  •  

Фіїнка – це діалектичне слово гуцульське. Воно означає на гуцульському діалекті – похресниця. І, власне, я коли приїздила в Косівський район, де вся моя родина, де моє гуцульське коріння, у мене там був хресний тато – нанашко, який мене називав Фіїнкою. І мені дуже звично, що я коли приїжджала, мені казали: о, Фіїнка приїхала. І для мене це дуже звичне таке слово, тому довго обирати псевдонім не довелося. Гуцулія і Фіїнка для мене дуже символічні[3].

  •  

Це дуже цікава історія. Я не знала, чи буду пробуватись на Нацвідбір. Але коли вже ця пісня придумалась, я прямо так подумала, що вона має бути на Євробаченні, треба пробувати. Все почалося, коли я випадково знайшла ліжник. Ліжник – це взагалі така символічна штука для гуцулів, це такий, ніби килим, тканий з овечої шерсті. Він просто вже століттями на Гуцульщині, має і сакральне значення, і обрядове, побутове. І на тому ліжнику, який я побачила в гостях, була етикетка з написом «Гуцульщина». Я погуглила.
Виявилося, що це виробництво з’явилося під час польської окупації. Коли хотіли, щоб нічого не вироблялось, не створювалося нашого українського. А гуцули об’єдналися під гаслом «Свій до свого по своє», щоби робити ці всі вироби та зберегти свою культуру[3]. — Про створення пісні «Культура»

  •  

Я дуже важливий меседж несу, але треба не забувати ще дещо. Крім того, що на нас дивитиметься світ, в першу чергу в своїй країні потрібно нагадати людям про важливе. Бо навіть ті, хто ніколи, наприклад, не цікавиться Євробаченням, мережа буде про нього гудіти, вони почують. Твої меседжі та пісні будуть лунати в першу чергу для українців[3]. — Про нацвідбір на Євробачення 2025

  •  

Якщо глобально, то ми всі сильні в своєму чомусь. Один гурт не зможе зробити те, що FIЇNKA, а FIЇNKA не зможе зробити, що може інша співачка і так далі. В кожного свої прихильники. Давайте спочатку послухаємо пісні учасників, побачимо номери, а тоді можна буде робити якісь висновки[3]. — Про фіналістів нацвідбору на Євробачення 2025

  •  

Якщо ми вже говоримо з погляду артиста і людини, дотичної до культури, то я для себе зробила висновок, що треба дуже чітко і дуже швидко приймати всі рішення, дуже бути принциповим у своїх поглядах, бо інакше на тлі історії ти просто зникнеш. Просто нічого не дасиш цьому суспільству, цьому світу. І якщо ти митець, ти маєш залишити щось для своїх дітей. А в мене є дитина, то я прекрасно це розумію[3].

  •  

Я переслуховую наші пісні, які були заборонені за свого часу. І хочеться робити переспіви, хочеться нагадувати людям про тих митців, яким не дали взагалі бути на українській естраді. А хтось дивиться в сторону Росії… У мене в цьому плані дуже все просто. Все чорно-біле, нема ніяких напівтонів, така моя думка[3].

  •  

Я хочу, щоб наша культура звучала. Українська культура – вона є. Ми не десь там, не хтось, ми не без роду та без плем’я, нас не можуть окупувати і забрати, це нереально. Тому що ми і по цей час цінуємо своє і воно в нас є. Ось це мені хочеться донести[3]. — Про месидж пісні «Культура»

  •  

Я хочу, щоб син виріс у нормальній, адекватній, вільній Україні, в якій нема питань отаких, про які ми балакали. За час повномасштабної війни я для себе зробила висновки, що треба бути принциповим, бути вільним, не тільки говорити «я вільний, я за свободу», а дійсно таким бути. І все в нас буде добре. Щоб побільше було свідомого населення. І все буде файно[3].

Примітки

[ред.]