Перейти до вмісту

BeOS

Матеріал з Вікіцитат
Логотип BeOS
Логотип BeOS

BeOS — операційна система, створена у 1990-х у Каліфорнії компанією Be, Inc. Вона вигідно відрізнялася від інших популярних на той час систем багатопотоковістю, мікроядерністю, підтримкою багатопроцесорних архітектур, 64-бітною журнальованою файловою системою, а також зручним, логічним і вкрай простим інтерфейсом користувача при досить помірних вимогах до апаратного забезпечення.

Цитати

[ред.]
  •  

BeOS була досить непоганою, зауважте. Позиціонуючись як мультимедійна платформа, BeOS вигідно вирізнялася симетричною багатопроцесорністю, повсюдною багатопотоковістю, витісняльною багатозадачністю та своєю 64-бітною журнальованою файловою системою, відомою як BFS. Все було розроблено на принципах ясного та лаконічного дизайну.

 

BeOS was pretty good, mind you. Positioned as a multimedia platform, BeOS benefited from symmetric multiprocessing, pervasive multithreading, preemptive multitasking and BFS, a custom 64-bit journaling file system known as BFS. It too was developed on the principles of clarity and an uncluttered design.

  — 9to5mac[1]
  •  

Ідеальною ОС для мене була б та, у якої добре продуманий графічний інтерфейс, який можна легко налаштувати та використовувати, але при цьому щоб були вікна термінала, де я зміг би повернутися до інтерфейсу командного рядка та запускати ПЗ GNU, коли треба. Кілька років тому Be Inc. винайшла саме таку ОС. Вона називається BeOS.

 

The ideal OS for me would be one that had a well-designed GUI that was easy to set up and use, but that included terminal windows where I could revert to the command line interface, and run GNU software, when it made sense. A few years ago, Be Inc. invented exactly that OS. It is called the BeOS.

  — Neal Stephenson[2]
  •  

Дякувати Богові, що [купівля BeOS Apple] не сталася, тому що я ненавидів керівництво Apple. Я не можу уявити себе там.

 

Thank God that [Apple buying BeOS] didn’t happen, because I hated Apple's management. I couldn’t picture myself in there.

  — Jean-Louis Gassée[1][3]

Джерела

[ред.]