1938
1938 — цитати про події, що відбуваються у 1938 році.
Цитати
[ред.]Кризовий 1938 рік закінчився Мюнхенською конференцією. Ці події в історичній свідомості чехів займають центральне місце. «Мюнхен» — це слово, яке в чехів викликає емоційну реакцію. Якщо хтось у Чехії каже «Мюнхен» чи «новий Мюнхен», то чехи це сприймають як те, що свідчить про зраду союзників. Союзники зрадили Чехословаччину й віддали її на поталу Гітлерові. Відбувся поділ країни. Адже після Мюнхенської угоди не лише німці забрала собі частину Чехословаччини. До того також долучилися поляки й угорці, які відхопили собі частину чехословацьких земель. Тож для чехів слово «Мюнхен» — це синонім національної катастрофи. Вони пережили її без жодної підтримки чи солідарности від інших націй. А от у словаків ця тема складніша й неоднозначніша. Частина словаків сприймає «Мюнхен» так само, як і чехи[1]. |
Мене дуже зворушує те, що криза 1938 року й те, що ми спостерігаємо сьогодні, має багато спільного. Наприклад, ще 2014-го Путін вигадав «зелених чоловічків». У 1938 році це апробував Гітлер. Гібридну війну, яку розпочала Росія перед повномасштабним вторгненням в Україну, свого часу вів і Гітлер. Пропаганда та інформаційна війна Росії має такі самі підходи, які застосовувала Німеччина[1]. |
|||||
| — Пйотр М. Маєвський |
Польську політику 1938 року щодо Чехословаччини я б назвав дуже недалекоглядною. Хоч і не було жодного союзу з Гітлером, але через отримання територіальної користи, яка для нашої країни не мала жодного стратегічного значення, Польща долучилась до упадку Чехословаччини, що була певним стримувальним елементом щодо Німеччини. Також якщо б тоді розпочалась велика війна, то Польща могла опинитись на тій самій стороні, що й німці. На стороні зла — супротивній стороні від Великої Британії та Франції. А це суперечило позиції Бека, який не хотів, щоб Польща розірвала союз із Францією. До того ж Польща прагнула союзу з Великою Британією, який підписала аж у серпні 1939 року. Тож те, що Польща робила 1938 року, було дуже ризикованим[1]. |
|||||
| — Пйотр М. Маєвський |
Те, що відбулось у Мюнхені 1938 року, можна назвати такою собі універсальністю. Із диктаторами на кшталт Гітлера чи Путіна не варто підписувати жодного договору. Тобто можна підписувати якісь порозуміння чи трактати, але диктатори їх і так не будуть дотримуватися як тільки ухвалять рішення, що це їм вигідно. Капітуляція перед бажаннями таких держав, якою свого часу була Німеччина, лише заохочує такі режими до ще більшої агресії та захоплень територій, а не встановлює миру. Це, по-перше. А по-друге, договір коштом слабшої держави, яка розташована десь на периферії Європи (так британці сприймали Чехословаччину 1938 року), з моральної точки зору є неприйнятним. І, на жаль, підписання таких договорів для демократичних країн означає певну катастрофу з перспективи їхньої політики, з моральної точки зору. Адже диктатори нічим не ризикують, бо для них політика є неморальною. Їхня пропаганда завжди знайде якесь пояснення неморальним рішенням. Натомість для керівників демократичних країн цінності, які вони репрезентують і які досить легко можна висміяти чи скомпрометувати, є дуже важливими. Це, як не прикро, відбулось у Мюнхені, коли лідери Великої Британії та Франції об’єдналися проти цінностей, які виголошували. Так у Мюнхені відбулось моральне фіаско їхньої політики[1]. |
|||||
| — Пйотр М. Маєвський |
Хоч історія ніколи не повторюється один до одного, а історики не вірять у повторення історії, але є деякі механізми, які універсальні. Ці механізми від 1938 року також частково працюють і сьогодні. Тому з моєї книжки можна зробити якісь висновки щодо теперішньої ситуації в Україні, щодо намірів та методів політики Путіна. Читаючи про кризу 1938 року, можна зрозуміти, які помилки були зроблені тоді і спробувати не повторювати їх тепер[1]. — Про книжку «Коли спалахне війна? 1938. Аналіз кризи» |
Я також дуже часто посилаюся на 1938 рік та використовую його порівняння з Україною. |
|||||
| — Ян Ліпавський |
Див. також
[ред.]Примітки
[ред.]
