11/22/63

«11/22/63» (англ. 11/22/63) — науково-фантастичний роман американського письменника Стівена Кінга про подорожі у часі, які головний герой Джейк Еппінг здійснює, щоб запобігти вбивству Джона Ф. Кеннеді. Роман написаний у 2009—2010 роках, опублікований у 2011 році.

Цитати

Монетка життя обертається мигцем.

Гадаю, ми завжди знайдемо виправдання, аби лиш триматися наших поганих звичок, хіба ні?

Цей вже п'ятдесят років неіснуючий світ тхнув гірше, ніж я міг собі уявити, але смакував набагато-набагато краще.

Ніщо не розмиває так регіональний діалект, як телевізор.

Хоча самі вони емоційно тендітні та вкрай вразливі, підлітки мало здатні на співчуття. Це приходить пізніше в житті, якщо взагалі приходить.

Хіба не сидить у кожному вчителі літератури нереалізований письменник?.

Змінюються і зачіски, і довжина спідниць, і сленг, але шкільні адміністратори? Ніколи.

Але ти знаєш, як то кажуть про євреїв: вони ніколи не забувають ні про борги, ні про послуги.

Але минуле делікатне, як крильця метелика. Або як будинок із гральних карт.

Випадкові збіги трапляються, але я звик вірити, що насправді так буває рідко. Щось чимсь керує, еге ж? Десь у всесвіті (чи поза ним)цокотить якась величезна машина, крутячи свої незбагненні колеса.

Мандрівники крізь час часто брешуть.

Обережність – найкраща складова відваги. Я запам'ятав це, ще сидячи на колінах у матері .

Дурість – одна з двох речей, які ми найясніше бачимо в ретроспективі. Інша – це втрачені шанси.

Режисерувати акторів-підлітків – це немов жонглювати банками з нітрогліцерином: хвилююче й небезпечно. Я бачив, як дівчата з чудовою пам'яттю, котрі абсолютно природно грали на репетиціях, раптом стають примороженими на сцені; я бачив недолугих хлопчиків-коротунів, котрі розквітають, ледь не підростаючи на фут, з першою вимовленою ними реплікою, на яку радісно відгукнувся зал.

Хочете знати, що найкраще в учительстві? Бачити той момент, коли дитина відкриває в собі той чи інший дар. Нема в світі рівного цьому відчуттю.

Саркастичні люди під панциром приховують зефір.

Люди в маленьких містах рідко бувають підлими.

Не вішай носа на блюзову терцію, бейбі.

Для більшості з нас, я гадаю, лгше визнати, що ми робили щось зле, аніж те, що десь ми виявилися дурниками.

Дім – це дивитися, як сходить місяць над безкрайою сонною землею, і мати когось, кого ти можеш покликати до вікна, щоб дивитися на все це разом. Дім там, де ти можеш танцювати з іншими, а танці – це життя.

Часом чоловік і жінка, досягаючи певного роздоріжжя, вагаються перед ним, зволікаючи з вибором якогось з напрямків, розуміючи, що неправильний вибір означатиме кінець... і водночас розуміючи, що багато чого варте збереження.

Нехай минуле опірне, але ж майбутнє тендітне, як картковий будиночок, і я мушу бути дуже-дуже обережним, щоб не змінити його, поки не буду до цього готовим.

Минуле опірне. Воно не бажає піддаватися змінам.

Ми ніколи не знаємо, на чиї життя впливаємо, і коли це буває, і чому. Допоки майбутнє не пожирає теперішнє, принаймні. Ми взнаємо, коли вже буває запізно.

«Історія повторюється» – інший спосіб сказати, що минуле прагне гармонії.

Іноді те, що пропонується нам як вибір, не є ніяким вибором .

А в реальному житті добрі хлопці – і дівчата – іноді отримують компняки під сраку. Або їх вбивають.

...маленькі міста сповнені великих очей вкупі з язикатими ротами.

Дрібна економія завше віддячує, кусаючи тебе за сраку.

Маючи за плечима п'ятнадцять років роботи в школі, можу вас запевнити, що, спостерігаючи поведінку дорослих, підлітки якомога швидше тікають у протилежному напрямі.

Риття в чужій брудній білизні робить людину постійно заклопотаною.

Час – це дерево з багатьма гілками.

Мандрівка крізь час сповнена іронічних парадоксів.

Судячи з мого власного досвіду, усвідомлення того, що саме на тобі лежить основна відповідальність за зміну майбутнього, змушує бігти швидше.

Чи є ще більш зловісна фраза, ніж "ви мусите на власні очі побачити, що ви наробили"? Отак, відразу, зловісніше я пригадати не міг.

Минуле відбивалося від змін, бо вони були руйнівними для майбутнього.

Коли маєш справу з підлітками, єдиний можливий спосіб перемогти в такій ситуації – це не виказувати стразу, тільки натуральну брутальність дорослого. Мусиш наступати, і саме це я й зробив.

Джерело

• Стівен Кінг. 11/22/63. — Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2012. — ISBN 978-966-14-3432-4