Перейти до вмісту

Ґезіне Шван

Матеріал з Вікіцитат
Ґезіне Шван
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Ґезіне Маріанне Шван (нім. Gesine Marianne Schwan; до шлюбу Шнайдер; народилась 22 травня 1943 року, Берлін) — німецька політологиня і член СДП. З 1977 по 1984 роки — член Комісії з основних цінностей СДП. Після перерви була повернута до складу Комісії з основних цінностей СДП 1996 року. Очолює комітет із 2014 року.

Цитати

[ред.]
  •  

Ми не можемо мати колективного примирення, воно можливе тільки на індивідуальному рівні.[1]Львів уперше прийняв членів нещодавно заснованої Німецько-української комісії істориків, 2016 рік

  •  

Лише прискіпливо подивившись на минуле і продискутувавши про причини "падіння" чи "визволення", якщо говорити про фінал Другої світової війни, ми можемо мати перспективу.[1]Львів уперше прийняв членів нещодавно заснованої Німецько-української комісії істориків, 2016 рік

  •  

На мою думку, зараз формується дуже цінна група молодих людей – нове покоління, представники якого щодня знайомляться з життям інших, знаходять собі нових друзів. Вони постійно збагачують свій досвід завдяки міжкультурному спілкуванню. Не слід забувати, що на нашому природознавчому факультеті треба володіти трьома мовами. Все це є дуже великим надбанням, яке складно переоцінити.[2]

  •  

Я народилася 1943 року в Берліні і зростала з розумінням про те, яку руйнацію війна принесла Європі. Тому Європу я вже з дитячих років бачила як проект миру та взаєморозуміння. Я відвідувала Французьку гімназію у Берліні. Там двостороннє порозуміння було у центрі уваги. Після школи я вчила польську мову, і німецько-польські відносини набули для мене особливого значення, в тому числі і в рамках моєї дисертації про польського філософа Лешека Колаковського. Я вважаю себе європейкою, а Європейський Союз у актуальному глобальному контексті змін – місцем, де хоча б хоч якось спостерігається соціальне, культурне та політичне співіснування у тому вигляді, в якому я вважаю його бажаним.[3]

  •  

ЄС був і досі є чудовою можливістю перейти від епохи воєн до стану миру.[3]

  •  

Політика ринкового фундаменталізму та економізація різних сфер життя взяла гору в останні 30 років. Це спричинило небезпечні дисбаланси. Відповідальність за це несе не Європейська комісія, а самі держави. Я вважаю, що Німеччина також сильно сприяла виникненню тріщин у ЄС на користь своїх національних інтересів. Потрібно зрозуміти, що Європа зазнає провалу, якщо ми не змінимо курс.[3]

  •  

Я пропоную створення європейського фонду для європеїзації міграційної політики та політики у сфері біженців. Фонд нагороджував би муніципальні освіти за виконані завдання – як шляхом відшкодування витрат, так і за рахунок внеску тієї ж суми в їхній розвиток. Це підвищило б готовність прийому та викликало б позитивну динаміку.[3]

  •  

У повсякденному житті ми часто не усвідомлюємо, наскільки сильно залежимо один від одного в ЄС. Починаючи від виробництва та торгівлі і аж до організації освіти та медицини ми вже давно пов'язані між собою транснаціональними узами.[3]

Джерела

[ред.]

Примітки

[ред.]