Яремчук Іван Іванович

Яремчук Іван Іванович

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Іва́н Іва́нович Яремчу́к (нар. 19 березня 1962, Великий Бичків, Закарпатська область, Українська РСР, СРСР) — радянський та український футболіст, півзахисник. Майстер спорту міжнародного класу (1986). Заслужений майстер спорту (1986).

Цитати

«Ще пацаном мене запросили до київського спортінтернату. Помітили на одному з юнацьких обласних турнірів. Закінчив і отримав запрошення в черкаське «Дніпро». Три роки відіграв в Черкасах. А далі трапилася справжня детективна історія. Мене запросили в львівський СКА. Вже збирався до Львова. Але, як виявилося, був і на олівці в київському СКА. Приїхав до Черкас отримати відпускні. Команда жила в готелі «Спорт». Напевно, у армійців там був свій інформатор. Тільки зайшов в готель, привітався з хлопцями, почав збирати речі, чую, - заревли мигалки. Дивлюся у вікно, а там до готелю машина під'їжджає, з неї вискакує якийсь військовий чин в супровід автоматників. І ця бригада швидко рухається до входу. Відразу зрозумів: за мною. Вирішив боротися до кінця. В кінці коридору на нашому поверсі був туалет. Я в ньому сховався. Через двері, затамувавши подих, чув, як мене шукають. Знайшли. Для цього довелося вибити двері туалету. Ще й по обличчю дали. Наручники наділи і в машину. Пам'ятаю, люди з готелю проводжали мене здивованими поглядами. Відвезли, посадили в одиночну камеру. Відразу заявили, що судитимуть за ухилення від військового обов'язку. У підсумку я постового зі сльозами на очах просив передати наставнику «Дніпра» Віктору Жиліну, щоб він мене «з полону» виручав. Далі відрядили в спортроту. Пробув там місяць, перевели в СКА. А за грою армійців стежили тренери «Динамо» Віктор Колотов, Анатолій Пузач і Михайло Коман. Думаю, хтось із них мене Лобановському і порекомендував. Якби поїхав до Львова, ще невідомо, як би далі моя футбольна доля склалася». — про навчання у Київському спортінтернаті та спортроті під час служби в армії в інтерв'ю Укрінформу Іван Яремчук: про «Динамо», Лобановського і казино (18 березня 2020 року)

«Коли опинився в «Динамо», хвилювався лише в перший час. Через пару тижнів вже притерся. Сусідом по номеру на базі був Сашко Заваров. Але більше спілкувався з Ігорем Бєлановим і Васею Рацем. Славні часи. Команда була як віяло - всі йшли в атаку і всі моментально переходили в оборону. Була повна взаємозамінність. Толя Дем'яненко міг висунутися вперед, я відходив на його місце. З Рацем взагалі могли флангами помінятися. Здоров'я було хоч відбавляй. Пам'ятаю, як з Джоном Барнсом грав. На передматчевій установці Валерій Васильович мені сказав, мовляв, Барнс повинен бігати за тобою, а не ти за ним». — про адаптацію в київському "Динамо" в інтерв'ю Укрінформу Іван Яремчук: про «Динамо», Лобановського і казино (18 березня 2020 року)

«На чемпіонаті світу-1986 в Мексиці до матчу з Угорщиною уваги з боку іноземних журналістів до нас не було. Угорці на гру з тунелю виходили з жартами. Якщо не помиляюся, вони напередодні мундіалю в товариській грі обіграли збірну Бразилії 3:0. В пресі їх стали називати другою великою угорською збірною після «Золотої команди» на чолі з Ференцем Пушкашем на ЧС-1954. Результат нашої гри подібні порівняння спростував. Після нього журналісти відразу почали полювання за нами. Один фотограф в пошуках матеріалу про збірну СРСР навіть заліз на дах нашого готелю. Примітно, що ми з Яковенко тоді проспали передматчеве зібрання на гру. Нас з Пашею не розбудили з післяобіднього сну. Не уявляю, як Лобановський нашої відсутності не помітив. Уже всім все розповів, і тут заходимо ми з Пашею. Відкриваємо двері, Валерій Васильович дивиться на нас дуже здивованими очима. Але склалося для нас тоді все чудово - ми по голу забили. Паша вже на другий хвилині гри». — про виступи на чемпіонаті світу 1986 року в інтерв'ю Укрінформу Іван Яремчук: про «Динамо», Лобановського і казино (18 березня 2020 року)

«З ігровою кар'єрою могло скластися краще, якби не травма влітку 1986 року на Кубку Сантьяго Бернабеу. У поєдинку з «Реалом» мене зламав Хорхе Вальдано. Аргентинець вдарив мене ззаду біля бокової лінії. Наступного разу на поле вийшов лише через рік. Вальдано приходив в мадридську клініку, вибачався. З ним був один з керівників «Реала». Подарували позолочений годинник. Але ця травма, безумовно, позначилася на моїй подальшій кар'єрі». — про негативний вплив травми на подальшу кар'єру в інтерв'ю Укрінформу Іван Яремчук: про «Динамо», Лобановського і казино (18 березня 2020 року)

«Шкода, що свого часу не перейшов в «Аякс» чи «Порту». У Голландію і Португалію мене запрошували в 1986 році, тоді перехід був нереальним. Трансфер в «Блау-Вайс» організував наш колишній співвітчизник, Міша-тенісист. У нього були плани для початку «засвітити» мене в команді другої бундесліги, а потім вигідно працевлаштувати в більш серйозний клуб. Пам'ятаю, отримував зарплату 10 тисяч марок на місяць. З бонусами до 15 доходило. Але проявити себе завадила травма меніска. Потім перейшов до «Герти» - команди тренувалися на одному стадіоні. Пройшов збори і… порвав хрестоподібні зв'язки. Добре, хоч операцію німці оплатили. Рік лікувався. У підсумку в Німеччині провів майже 3 роки, але все марно». — про перехід за кордон в інтерв'ю Укрінформу Іван Яремчук: про «Динамо», Лобановського і казино (18 березня 2020 року)

«Свою кар'єру закінчував в Полтаві. Їхав в «Дніпро» на перегляд до Грозного. Але зустрівся з наставником «Ворскли» Віктором Пожечевським. Він мене і вмовив поїхати до Полтави. Там в 1997 році було хороше фінансування. Виграли за підсумками чемпіонату бронзові медалі. Міг би в «Ворсклі», як Ваня Шарій, до 42 років грати. Але отримав мікротравму, поїхав до Києва лікуватися, і в Полтаву вже не повернувся - казино, дівчата. Засмоктало. Пригадую «незлим тихим словом» вечір в 1991 році, коли в Берліні вперше зайшов в казино. Виграв 2 тисячі марок. Новачкам завжди щастить. Подумав, блін, от легкі гроші! Життя показало, що ці висновки були невірні. Програв все. Тепер казино вже в минулому. Зараз можу хіба що зіграти з хлопцями в покер». — про завершення кар'єри та гру в казино в інтерв'ю Укрінформу Іван Яремчук: про «Динамо», Лобановського і казино (18 березня 2020 року)