Януш Онишкевич
| Януш Онишкевич | |
.jpg)
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Я́нуш Адам Онишке́вич (пол. Janusz Adam Onyszkiewicz; народився 18 грудня 1937 року, Львів) — польський політик, математик, альпініст та спелеолог, двічі займав посаду міністра національної оборони (1992–1993, 1997–2000), депутат сейму X, I, II i III скликань, з 2004 по 2009 був депутатом Європейського парламенту (до 2007 року віце-голова ЄП, з 2007 віце-голова Комісії закордонних справ ЄП).
Цитати про війну в Україні
[ред.]Довготривалість конфліктів вимагає мати у розпорядженні цілком іншого виду збройні сили, інші запаси для ведення таких війн. Український досвід засвідчив, що змінюється техніка ведення військових дій. Зараз бачимо яке величезне значення мають безпілотні засоби, у яких нині Україна має певне лідерство. Наскільки важливим є постійна готовність швидко використовувати новий досвід просто з поля битви і також величезна винахідливість – українці показують адаптивність і модернізацію щодо використання нових видів озброєння.[1] |
Виявляється, що протиповітряна оборона, яка знаходиться на землі є настільки сильною, що авіація не може вже так вільно діяти, як це мало місце, наприклад, під час ізраїльсько-арабських чи американських війн.[1] |
Можливо ця кількість HIMARS буде вимагати певного скорочення на користь збільшення кількості самих ракет, щоб можна було більш інтенсивніше атакувати дальні цілі противника. Також, очевидно, треба розбудовувати дроновий потенціал і передусім бути готовим до нових видів загроз, зокрема, у кіберпросторі, до гібридних атак.[1] |
Так званий харківський наступ російської армії не вдався, що є успіхом української армії. Зараз ситуація на фронті виглядає, як під час Першої світової війни, де була стабільна лінія фронту. Сподіваюся, росіяни не намагатимуться відкривати якісь нові фронти на північному напрямку, наприклад з використанням території Білорусі. Якби таке сталося, то на порядку денному постало б питання нанесення ударів по російських цілях у Білорусі.[2] |
Збиття ракет цілком може бути індивідуальним рішенням Польщі, наприклад у співпраці із США, Великою Британією чи якоюсь іншою країною. Але це має бути завідома і за згодою інших країн. Це не повинно стати несподіванкою, щоб не було спротиву якоїсь із країн Альянсу.[3] |
Передача Україні решти польських МіГ-29 залежатиме від графіку постачання до Польщі літаків F-35, які мають їх замінити. Думаю, що це може зайняти приблизно пів року.[4] |
Зараз російська пропаганда будує в країні атмосферу тотального мілітаризму. Щоправда, це росіянам нічого не коштує, адже вони не страждають від війни, як українці. Збільшення кількості ударів углиб Росії – по військових цілях, нафтопереробних заводах чи критичній інфраструктурі – може привести до усвідомлення росіянами, що ця війна ведеться також і на їхній території.[2] |
Натомість у Кремлі мають усвідомити, що Росія не виграє в цій війні. Безглузді сподівання Кремля, що українці будуть їм вдячні “за визволення від нацистського режиму в Україні” виявилися марними. Зрештою, Росія завжди застосовувала такі методи: коли в 1920 році Червона армія наступала на Польщу, то вони теж воювали не з поляками, а з “польською шляхтою, яка поневолювала польський народ”. Це російський стандарт.[2] |
Часто перемога досягається не безпосередньо на полі битви, а в глибині країни.Так можна послабити волю противника до боротьби. Треба пам'ятати, що США не програли війну у В’єтнамі десь там в дельті Меконгу, а програли в США, тому що воля продовжувати війну в Америці ослабла, тому вона закінчилася так як закінчилася.[1] |
Звичайно, великим викликом і знаком запитання є те, як це виглядатиме зараз, коли в Білому домі інший господар – Дональд Трамп. Однак цей оптимізм все ще є і, здається, що ситуація, навіть при тих всіх непевностях, сьогодні є значно краща, ніж могла б бути три роки тому.[1] |
Цивільна оборона багато років була нечувано занедбана, тому що ми були зосереджені на міжнародних, експедиційних місіях в Іраку чи Афганістані і це треба негайно відновлювати. Під час холодної війни трохи укриттів було збудовано, але оскільки здавалося, що вони цілком не потрібні, то їх почали використовувати для зовсім інших цілей, а крім того не будувалося нових.[1] |
Маємо нині більше військо ніж Великобританія чи Франція. Наступний елемент – до польського війська потрапляє дуже багато сучасної техніки, закупівля якої були заплановані раніше, але реалізація цих програм є більш помітною зараз. Також здійснюються нові закупівлі. Я вважаю, що завдяки опору України, ми маємо таку кількарічну перерву, протягом якої мусимо підготуватися, щоб польські збройні сили були настільки сильні, щоб Польща не була спокусою для Росії, яка прагне реалізовувати свої історичні цілі, якими завжди були, ще з часів Петра Великого, домінування та контроль над Польщею. Бо тільки домінуючи над Польщею, Росія може «кидати довгу тінь» на Німеччину і у такий спосіб бути ключовим гравцем на європейській та світовій арені.[1] |
Маємо спроби дестабілізації політичної ситуації в Польщі шляхом підтримки крайніх правих сил. Також маємо великі та дуже небезпечні російські спроби, сподіваюся невдалі, мета яких підірвати наші добрі стосунки з Україною і підтримку, яку Польща їй надає. Війна з Росією є, але вона не полягає на атаках танків. Треба це розуміти і будувати відповідні механізми та засоби запобігання.[1] |
Тоді була інша військова техніка, інше тренування армії, інше розміщення війська. Відтоді у Польщі настали великі зміни і, на щастя, подібні зміни відбулися в інших країнах, що найбільше видно у випадку Німеччини, котра мала глибоке переконання, що європейську безпеку можна будувати тільки разом з Росією. Сьогодні в Німеччині так само зрозуміло, що європейську безпеку можна будувати лише проти Росії.[1] |
Варто пам'ятати, що НАТО як організація не має ані власного бюджету, ані власних матеріальних ресурсів. Можливості Альянсу є доволі незначними, вони обмежуються літаками далекого радіолокаційного виявлення AWACS і трубопровідною інфраструктурою. Тому фінансова підтримка чи надання військової техніки Україні має бути рішенням окремих країн-членів Альянсу. Звичайно, на саміті можуть прозвучати заклики всього Альянсу щодо збільшення допомоги Києву.[2] |
У Вашингтоні головною темою дискусій має бути зміцнення сил НАТО на східному фланзі, а також зміна структури управління Альянсу, зокрема перенесення окремих командувань в інші місця. Тобто йдеться про відхід від організаційної структури НАТО, яка затверджувалася, коли Організації не загрожувала війна. Тоді основні місії Альянсу були експедиційними, він виконував стабілізаційні операції чи операції з кризового реагування, тож не було конфронтації в умовах наявності великої класичної війни. Нинішня структура управління НАТО не враховує нових реалій. Зараз окремі командування потрібно пересунути на схід і підвищити ранг представництва військових з країн східного флангу Альянсу в цих структурах.[2] |
Джерела
[ред.]- https://www.radiosvoboda.org/a/viyna-v-ukrayini-bezpeka-polshchi-rosiyska-ahresiya-ssha/33330117.html
- https://www.ukrinform.ua/rubric-world/3883834-anus-oniskevic-eksministr-nacionalnoi-oboroni-polsi.html
- https://www.kyivpost.com/uk/post/38012
- https://glavcom.ua/world/world-politics/koli-polski-mih-29-mozhut-buti-v-ukrajini-eksministr-oboroni-polshchi-vidpoviv-1011115.html
Примітки
[ред.]- ↑ а б в г д е ж и к л м https://www.radiosvoboda.org/a/viyna-v-ukrayini-bezpeka-polshchi-rosiyska-ahresiya-ssha/33330117.html
- ↑ а б в г д е ж https://www.ukrinform.ua/rubric-world/3883834-anus-oniskevic-eksministr-nacionalnoi-oboroni-polsi.html
- ↑ https://www.kyivpost.com/uk/post/38012
- ↑ https://glavcom.ua/world/world-politics/koli-polski-mih-29-mozhut-buti-v-ukrajini-eksministr-oboroni-polshchi-vidpoviv-1011115.html