Януш Бугайський

Януш Буґайський

Стаття у Вікіпедії

Януш Бугайський (нар. 23 вересня 1954, Нантвіч, Чешир, Англія) — старший науковий співробітник Джеймстаунського фонду у Вашингтоні, округ Колумбія.

Цитати

Були періоди, коли громадяни росії (я волію називати їх так, а не росіянами, тому що є багато частин росії, які я дослідив у своїй книзі) повставали, коли їх провокували. Сталося це після розпаду імперії. Скільки відбулося заколотів у війську проти великого царя? Пам’ятаєте старших віком росіян, які казали, що в нас два союзники – солдати і флот? Що з ними сталося? Вони повстали проти нього. Це було під час розпаду царської імперії, а потім у нас були громадянські війни. Пам’ятайте, як після приходу радянської влади в нас наступні десять років тривала громадянська війна, і це були не лише війни між червоними та білими. Були й війни проти незалежної України. Війна проти незалежної Грузії, Вірменії… список можна продовжувати до нескінченності. І лише небагатьом країнам вдалося відколотися: Польщі, Фінляндії, країнам Балтії. Україна, на жаль, залишилася більшою частиною в складі радянського союзу. Польща отримала її частину. Але почався інший бунт, коли розпався радянський союз. Незалежність проголошували не лише союзні республіки.

Вашингтону намагаються вказати на Київ, мовляв, зупиніть їх, припиніть цей контрнаступ, тому що справжня мета України – напасти на росію. Бачите, Захід купився на московський наратив про те, що Україна хоче знищити росію. Але Україна йде визволяти свою територію! Це означає знищення російського матеріально-технічного забезпечення, постачання військ та інфраструктури, що підриває можливості кремля напасти на Україну. І це цілком правомірно. Причина відмови від постачання далекобійної зброї полягає саме в цьому страху ескалації, страху перед ядерною загрозою.

Деякі наші радники вважають, що росія може піти далі за межі України, якщо ми дамо Україні надто багато зброї. Це ліниве мислення частини нашої адміністрації. Що стосується ядерної проблеми, то дозвольте мені також порушити це питання: неможливо уявити, що росія використає стратегічну ядерну зброю проти Сполучених Штатів чи будь-якої країни НАТО, оскільки це означало б самогубство. Це був би кінець росії, якою ми її знаємо. Союзники вдарили б дуже швидко по кожному великому російському місту. Також росія не застосує ядерну зброю проти України. Ми суворо попередили їх, що використання ядерної зброї змусить НАТО втрутитися й діяти проти росії на території України. Необов’язково в росії, але й в Україні. Наприклад, знищити Чорноморський флот або подібні цілі. Таку ж реакцію спричинить застосування тактичної ядерної зброї проти українських військ. Вона не допоможе здобути росії жодної території, тим паче не примножить друзів.

За часів польського панування на заході України моя родина отримала трохи землі на селі. Я повернувся в 1990 році, щоби подивитися на село, тому що їх усіх депортували в Сибір. Земля була колективізована «совєтами». Тут зустрівся з українцями, які ще залишилися. Найстаріші селяни розповідали мені, що добре пам’ятають ту депортацію. Згадали й мою родину. Казали, що я був першим поляком або нащадком тих родин, який повернувся за 50 років.

Згадайте відому фразу Єльцина: «Беріть суверенітету стільки, скільки подужаєте». І потім він запанував, підірвав розвиток федералізму та запровадив конфедеративну структуру. Але деякі країни намагалися вийти з цього. Найкращим прикладом є Чечня, що проголосила незалежність. І останнє, що я хотів би сказати: революційні ситуації створюють тригери, і ми не знаємо, хто буде серед лідерів, але коли умови погані і держава не може подбати про безпеку, економічні вигоди чи рівень життя, тоді самій державі загрожує розпад. Місцеві лідери будуть різні – чи то релігійні в деяких місцях, чи політичні, чи навіть регіональні. Саме такий сценарій описаний у моїй книзі.

Насправді ця книга для американської та європейської політичних спільнот. І це не просто аналіз, а прогноз. Це інструкція для дії. Я присвячую цілий розділ рекомендаціям, що мають робити західні уряди. І коли я кажу про західні уряди, то маю на увазі й Україну. Що мають робити всі європейські уряди, котрі в майбутньому матимуть справу з росією, що перебуватиме на межі розколу. Тобто в ній подана докладніша інформація про стан справ у росії. І коли я даю ці рекомендації, то повинен пояснити умови в росії, чому вона є слабкою та чому цю її слабкість виявила тепер саме Україна. Вважаю, що Україна зробила величезну послугу міжнародній безпеці не лише тим, що розгромила російську армію, але й виявила крихкість російської держави. Це лише частина мети написання моєї книги. — Про книжку «Неспроможна держава. Інструкція з розшматування Росії»

Нещодавно ми були в Бучі, де в мене також була презентація книги. Там було кілька чудових запитань. Я віддаю перевагу запитанням від простих людей, аніж від науковців, тому що вони спілкуються тільки сухими фактами. Є одна річ, яку я сказав їм після огляду місця вбивства: що коли приходять сюди дипломати, посли, високопоставлені особи, дуже добре віддавати шану вбитим чи вирізаним росіянами, але набагато важливіше те, що ми не хочемо, щоб це сталося з нашими дітьми й онуками. Тому, будь ласка, переконайтеся, що ви підштовхуєте, сприяєте дезінтеграції або розпаду Росії так, щоб це ніколи не могло повторитися.

По-перше, так звані російські аналітики або експерти в Сполучених Штатах, особливо у Вашингтоні, завжди мали москвоцентричний погляд на регіон. Не лише стосовно України, а й інших країн. І ця ідея, що росія є якоюсь стабільною, що загроза, яку вона становить, перебільшена. Пам’ятаю, як деякі люди з моєї організації Jamestown Foundation не раз застерігали, що росія готова до повномасштабного вторгнення. Це були не просто перебільшення. Наші військові експерти попереджали про це, але їх ігнорували.

Проблема в кожній адміністрації. У цьому винна адміністрація США. Ми персоналізуємо наші відносини з росією. Пам’ятаєте Єльцина – великого рятівника і демократа, а потім путіна – великого прагматика? І тепер хто б не прийшов після путіна, щоби стати реформатором, він буде кимось, з ким ми зможемо помиритися. Це нерозуміння, неправильне тлумачення російської системи, системи влади, економічної структури, ментальності та ідеології цих людей.

Результати ми побачили, коли почали заходити російські танки. Вони не витримали масового спротиву людей, готових захищати свою країну, родину, дітей. Тому я б акцентував на двох речах: по-перше, ми неправильно дивилися на росію; по-друге, виникло цілковите нерозуміння й неправильне тлумачення дій російських військових. Як ви думаєте, чого світ навчила ця ситуація? І це зачепило усіх: до якої сторони я маю належати у світі? Людство, зокрема західні політики здобули багато різних уроків.

Я вірю, що Польща та Україна стануть новим центром безпеки й економічного розвитку в Центрально-Східній Європі. І я вважаю, що Львів ідеально позиціонує себе як інтелектуальна столиця впродовж багатьох років і поколінь. Це місто знову демонструє свою провідну роль у цьому регіоні.

Як відомо, росія межує з 14 країнами на суходолі й на морі. Я не знаю жодної іншої країни, яка межувала б із такою кількістю держав через розширення імперії з XIV-XVстоліття. Тож на всі ці країни так чи інакше те, що відбувається в росії, вплине – негативно чи позитивно. Під негативним маю на увазі те, що будуть громадянські війни, якісь конфлікти, насильницькі заворушення в росії, які можуть вийти за її кордони. Вони можуть пришвидшити потік біженців, бо ми вже є свідками того, як біженці потрапляють із України в Польщу, Словаччину, інші країни. Позитивним є те, що з появою нових держав ці країни захочуть налагодити відносини зі своїми сусідами. Це будуть такі країни, як Казахстан, Японія, Грузія та Україна. Фінляндія, зокрема, повинна бути готова до потенційної появи нових держав, з якими вона хотіла б встановити добрі відносини та співпрацю.

Якщо згадати розпад радянського союзу, люди дивуються, звідки взялися лідери колишнього комуністичного апарату цього нового руху від комуністичних лідерів, які раптово звернулися до національного визволення та національної незалежності. У багатьох випадках це була незалежність за замовчуванням, що може початися й у російській федерації.