Яковенко Павло Олександрович

Яковенко Павло Олександрович

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Яковенко Павло Олександрович (19 грудня 1964, Нікополь, Дніпропетровська область, Українська РСР, СРСР) — радянський та український футболіст, згодом футбольний тренер. Як футболіст тричі ставав чемпіоном СРСР, дворазовим володарем Кубка СРСР, володарем Кубка володарів кубків УЄФА, був учасником чемпіонату світу 1986 року. Після завершення кар'єри гравця тренував українські та російські футбольні клуби, а також юнацькі і молодіжну збірні команди України.

Цитати

«Не хочеться робити з цієї поразки трагедію, але не приховую - кішки на серці шкребуть, і в душі залишився неприємний осад. Дуже шкода, що не вийде виграти турнір, присвячений пам'яті Великої людини та тренера. Але у нас були свої завдання та свої проблеми. По-перше, хлопців треба готувати до найважливішого поєдинку із збірною Чехії, треба награвати склад. По-друге, у багатьох моїх підопічних останнім часом дуже мало ігрової практики. Та й моменти треба реалізовувати. Але я вірю в цю збірну і думаю, що з неї виросте гідна зміна національній команді». — про те, як у півфіналі молодіжна збірна України поступилася з рахунком 0:1 своїм болгарським ровесникам на післяматчевій прес-конференції Павел Яковенко: "Я верю в эту сборную" (20 серпня 2008 року)

«У мене сьогодні також був дебют. І бачите який. Хоча за тієї ж гри - якби результат був позитивним, ми б дивилися на гравців зовсім іншими очима. А щодо його гри, то загалом – я задоволений». — про дебют власний та свого сина на післяматчевій прес-конференції Павел Яковенко: "Я верю в эту сборную" (20 серпня 2008 року)

«Якщо я не даватиму грати тим футболістам, у кого вірю, то хто завтра представлятиме Україну в національній команді?» — про те, що у багатьох хлопців мало ігрової практики на післяматчевій прес-конференції Павел Яковенко: "Я верю в эту сборную" (20 серпня 2008 року)

Про нього

	««Кожен вечір до нас приходили на поверх й просто опускали усі автомати в щитку, аби ніде не було світла. І що робити? Тоді ж смартфонів не було. Може лише один чи двоє мали Nokia 3310, на якій у «змійку» можна було пограти. Іншим доводилося або розмовляти, або лягати спати». Самоволки? Ну, може й бігали, але ніхто не знав про те. Треба вміти ще бігати в самоволки:)». — про часи проведені в академії київського Динамо у спецкласі Павла Яковенка в інтерв'ю "Українському футболові" «Кожен вечір опускали автомати в щитку, аби не було світла»: розкрито жорсткі деталі роботи екстренера Динамо (16 грудня 2024 року)
	— Колишній захисник національної збірної України Григорій Ярмаш

	«Напевне, коли в нас було чотири тренування. Пам’ятаю, вже о 07:00 ми перебували в манежі. Шли туди у темряві, бо як раз була зима. Довелося навіть сторожа будити, аби він нам світло увімкнув:) Далі ми йшли в школу на декілька уроків, потім був обід й заняття у тренажерній залі. Після тренажерки проходило тренування на полі, далі вечеря й десь о восьмій вечора ми їхали в басейн». — про найважчий день тренувальний день у спецкласі Динамо Павла Яковенка в інтерв'ю "Українському футболові" «Кожен вечір опускали автомати в щитку, аби не було світла»: розкрито жорсткі деталі роботи екстренера Динамо (16 грудня 2024 року)
	— Колишній захисник національної збірної України Григорій Ярмаш

	«Вода там була дуже холодною, тому під час плавання старалися не зупинятися. Іноді день міг завершуватися не басейном, а акробатикою на батутах в суворівському училищі. Поверталися на базу ми десь о 21:30. Тобто день виходив насиченим. Важким він був більше за своїм обсягом». — про те, що такий день виходив дуже насиченим за обсягом виконаної роботи у спецкласі Павла Яковенка в інтерв'ю "Українському футболові" «Кожен вечір опускали автомати в щитку, аби не було світла»: розкрито жорсткі деталі роботи екстренера Динамо (16 грудня 2024 року)
	— Колишній захисник національної збірної України Григорій Ярмаш