І́гор Петро́вич Яво́рський (9 червня 1959, Муроване, нині Пустомитівського району Львівської області, Українська РСР, СРСР) — український футболіст та футбольний тренер. Майстер спорт України (1995).
«Мене запросив очільник клубу Ігор Прокіпчук — українець, який 1976 року виїхав за кордон. Як із ним познайомився? Коли було представлення Євро-2012, наша діаспора запросила збірні України та Польщі до Канади на показовий матч. Пам’ятаю, ми програвали полякам, але в кінці зустрічі своїм результативним ударом я довів поєдинок до нічиєї — 2:2. Після гри познайомився з Ігорем, згодом потоваришували, виявилося, що він також із Тернопільської області, виступав за львівський «Сокіл». Бувало, що він привозив збірну канадської діаспори до Тернополя, виникала зайва можливість зустрітися.
Помітив, що в нас із ним співпадають погляди на футбол. Отож, коли мені запропонували такий варіант, одразу погодився. Зараз тренерську роботу складно знайти, а хочеться працювати, проявляти найкращі якості, щоби підопічні нормально виступали в умовах стабільності. Зрештою, вважаю цей крок оптимальним для себе. Тим паче, в Торонто значна діаспора — понад 300 тисяч українців.
Мені вже телефонували знайомі з Канади, США та з інших країн. Усі хочуть зустрітися, поспілкуватися. Повірте, багато наших футболістів повиїжджало за кордон. Лише з тих, кого я тренував: Вова Ларін і Діма Мазур… Вочевидь, їх зацікавило, що я тренуватиму команду в Канаді». — про те, як виник варіант із командою з Торонто в інтерв'ю газеті "Український футбол" Ігор ЯВОРСЬКИЙ: «Розглядаємо можливість забрати молодих гравців із зони АТО» (4 лютого 2015 року)
«Так, маєте слушність: усі — на рівні провідних команд нашого другого дивізіону. Проте не все так просто. Там грають багато хорватів, сербів, представники інших націй, котрі свого часу перебралися в іншу країну. На мій погляд, таким змішаним складом можна привнести щось своє у футбол». — про те, чи тотожний рівень канадської першості, приміром, із першою лігою в інтерв'ю газеті "Український футбол" Ігор ЯВОРСЬКИЙ: «Розглядаємо можливість забрати молодих гравців із зони АТО» (4 лютого 2015 року)
« Справа в тому, що ми обговорювали не лише життєдіяльність головного колективу. У «Атомік Селектс» функціонує ціла система, починаючи від дитячо-юнацьких і молодіжних команд. Важливо, щоби вся ця структура була під одним керівництвом і була спрямована в одному напрямку. Потрібно зробити все, щоби діти зразу бачили свою перспективу та куди вони рухаються. Детальніше вирішимо з президентом на місці, коли приїду в Торонто, дай Бог, на початку лютого. Сезон починається в кінці квітня, тому часу, щоби поринути в роботу, в мене достатньо...
Абсолютно! Очільник дав мені повний карт-бланш для того, щоби я міг запросити наших футболістів. Тим більше, розглядаємо можливість забрати молодих гравців із зони АТО, котрі нині не мають команди. Ігор Прокіпчук готовий взяти їх на забезпечення всім необхідним. Такі соціальні проекти потрібні, щоби допомогти людям у скрутну хвилину. Загалом, дуже зацікавлений, щоби в «Атомік Селектс» було якнайбільше українців. До того ж, як уже казав, чимало наших співвітчизників нині мешкають за кордоном, і можуть поповнити наші лави. Хоча не відмовлятимуся, ясна річ, од виконавця з іншим паспортом, який підходитиме мені за своїм класом і рівнем майстерності.
Обмеження для гравців, у яких немає паспорта Євросоюзу? Ні, в тамтешньому чемпіонаті немає ліміту, як у нашій прем’єр-лізі». — про те, чи реально у випадку із «Атомік Селектс» створити українську команду в інтерв'ю газеті "Український футбол" Ігор ЯВОРСЬКИЙ: «Розглядаємо можливість забрати молодих гравців із зони АТО» (4 лютого 2015 року)
«Судова тяганина щодо моєї компенсації триває понині. Клуб бреше, вибачте, в очі людям, заявляючи, що немає боргів. Скажу, що деякі гравці вже виграли свої справи. Дехто планує подавати документи у вищі футбольні інстанції, я написав у Палату вирішення спорів ФФУ. Коротше, все ще продовжується.
Доходить до маразму: президент ФК пан Мдінарадзе говорить, що відбулося рейдерське захоплення клубу. Це смішно слухати! У пресі, по телебаченню неодноразово були репортажі, що в тернопільській команді існують заборгованості. У будь-якому випадку, не думаю, що брехати в очі — це нормально. Відтак свої інтереси відстоюватиму до останнього. Якщо в Україні мені із цим не допоможуть, звертатимуся до Лозаннського суду. Чесно, я готовий отримані гроші (чи більшу їх частину) віддати солдатам у зоні АТО. Повинна бути справедливість. Не може людина, котра утримує ФК, знущатися над колишніми працівниками: не видавати зароблене, а потім усім розповідати, що боргів немає. Такими заявами він образив усіх лікарів, масажистів, тренерів і футболістів. Сподіваюся, що український футбол буде чесним. Люди, котрі беруть на себе зобов’язання, повинні їх виконувати». — про «Ниву» та заборгованості й судовий процесв інтерв'ю газеті "Український футбол" Ігор ЯВОРСЬКИЙ: «Розглядаємо можливість забрати молодих гравців із зони АТО» (4 лютого 2015 року)
«Це сталося біля нашого будинку, всього в одному кілометрі. Сирени повітряної тривоги почали лунати у Тернополі ще опівночі, однак о 5:40 ранку так вило, що прокинувшись, я відразу зазирнув у вікно. А там побачив заграву в небі від стрілянини. Як глядь – ракети летять! А через мить чую: «Бах!», «Бах!», «Бах!».
У мене приватний будинок, так після такого потужного вибуху у нас було таке відчуття, буцімто дім щось підняло і опустило. Від ударної хвилі все у будинку ходило ходуном, тряслися штори. Дев'ять балістичних ракет «Кинджал», дев'ять вибухів. І відразу ж здійнявся дим, почало все горіти. Влучання було у восьмий поверх десятиповерхового будинку, то знесло верхні поверхи. А також «прилетіло» у перший поверх, де мешкала сім'я із чотирьох чоловік. Вони відразу ж загинули.
Крім цього, ворог поцілив і в інші об'єкти – у підприємство, заправку. У цьому ж районі школа, дитячий садок, футбольний майданчик. Все пошкоджено, багато що знищено. У зв'язку з цим школи переведено на «дистанційку». З самісінького ранку і до пізнього вечора місця «прильотів» повністю перекриті, адже працюють всі екстренні служби, стягнуто спецтехніку. Багато роботи у пожежників, рятувальників і лікарів «швидкої допомоги». Розбираються завали, витягують людей.
Щойно повідомили, що вдалося витягти 20-річного хлопця, якого затисло між стінами квартири зруйнованої багатоповерхівки. Багато жертв, а долі ще більшої кількості людей невідомі. Це був цілеспрямований удар рф по мирним жителям. Жах, справжній жах! Дуже страшно, коли люди гинуть і кінця краю цьому терору не видно. Ворог хоче налякати і зламати наш народ, але цього йому не вдасться зробити». — про те, що відбувалося у жахливий ранок 19 листопада 2025 року в Тернополі в інтерв'ю сайту sport.ua «Все у будинку ходило ходуном». Легенда Ниви розповів про обстріл Тернополя (19 листопада 2025 року)
«Звичайно ж, непросто. Деколи під час проведення тренувань починають летіти безпілотники чи ракети, але діти, захопившись грою, мені кажуть: «Петровичу, нічого страшного, давайте ще пограємо». Але я категоричний, кажу: «Ні-ні, всі в укриття!». А сьогодні, ясна річ, ми відмінили тренування. Не дай Боже наразити дітей на небезпеку. Коли летить смертельна зброя, то ти не знаєш, куди вона врешті-решт прилетить. А у нас же дуже багато дітей.
Читаєш, бувало, новини, а в них пишуть, що обстрілюють то одне місто, то інше, то вдарили по Одесі, то по Харкову, то по Львову, то по Києву. І думаєш: «Господи, скільки ж то може бути?!». Кругом загиблі люди, країна плаче. Я сьогодні теж від всього цього жахіття розплакався, було дуже важко. Гинуть цілі сім'ї. Як сьогодні у нас: мама, тато, дівчинка, хлопчик. Це просто жах, який не передати словами». — про те, як працюється в таких умовах в інтерв'ю сайту sport.ua «Все у будинку ходило ходуном». Легенда Ниви розповів про обстріл Тернополя (19 листопада 2025 року)
«Кажуть, що після ракетного удару по Тернополю вона може бути значно більшою, ніж 25 чоловік, про яких вже оголошено. Адже ще по більш ніж 60 номерам телефонів родичі не можуть додзвонитися. А всього 200 заяв на телефони, по яким не можна додзвонитись. Можна собі лише уявити, скільки людей опинилося під завалами, які безперервно розгрібають. Родичі та близькі стоять неподалік і чекають завершення робіт, плачуть. Один чоловік ходить там цілісінький день – у нього в тому будинку дружина і двоє діток.
Крім усього, мер Тернополя звернувся для містян із застереженням, щоб не відкривати вікна, бо наслідки після ракетної атаки призвели до забруднення повітря хлором, який перевищує норму у шість разів». — про кількість загиблих через ракетний удар армією рф у інтерв'ю сайту sport.ua «Все у будинку ходило ходуном». Легенда Ниви розповів про обстріл Тернополя (19 листопада 2025 року)
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі
