Юран Сергій Миколайович

Юран Сергій Миколайович

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Сергі́й Микола́йович Юра́н (11 червня 1969, Луганськ, Українська РСР, СРСР) — український радянський, український гравець, що зрадив Динамо Київ, яке виховало його, та почав слугувати фашисьткій росії, російський футболіст та тренер.

Цитати

«Емоції від забитого м'яча були стриманими, тому що київське «Динамо» відкрило мені дорогу у великий футбол, можна сказати, відправило у плавання. Важко було й психологічно, й емоційно грати проти клубу, у складі якого провів не один рік. Звичайно, залишаючись професіоналом, я повинен був виходити на поле та віддаватися на сто відсотків. Я сподівався, що вболівальники мене зрозуміють. Було важко, але я виконував свою роботу, адже в мене був контракт із «Бенфікою». Все ж таки переборов себе, намагався стримувати емоції. Ми тоді обіграли київське «Динамо», й після матчу на душі було важко, все ж таки там у мене й колишні партнери, й тренери, з якими я працював, – Анатолій Пузач, Віктор Колотов, царство їм небесне. Хоча вони-то саме точно розуміли, що я повинен був грати, це мій обов'язок. Після фінального свистка ми подякували один одному за гру». — про відчуття, як у матчі Кубку чемпіонів у сезоні 1991/92 в Лісабоні оформив дубль у грі з «Динамо» - команді своїх колишніх товаришів в інтерв'ю клубному журналу "Динамо Київ" Сергій ЮРАН: «Усі, хто пройшли динамівську школу, – люди з характером» 13 жовтня 2016 року)

«Я взагалі міг перейти до «Ліверпуля», й уже повинен був летіти на підписання контракту до Англії. Але, наскільки мені відомо, в останній момент «Бенфіка» запропонувала більшу суму за трансфер. Усе змінилося буквально за кілька днів». — про перехід до «Бенфіки» в 1991-му році в інтерв'ю клубному журналу "Динамо Київ" Сергій ЮРАН: «Усі, хто пройшли динамівську школу, – люди з характером» 13 жовтня 2016 року)

«Звичайно, адже ми ще жили в Радянському Союзі. Це зараз футболіст може сам вирішувати, залишитися йому чи переходити до іншого клубу, а тоді за нас приймали всі рішення. У підсумку я прилетів до Лісабону, підписав контракт. Хоча я не шкодую, тому що і «Ліверпуль», і «Бенфіка» – клуби з великими іменами, багатою історією. Все одно я був задоволений, що такі клуби цікавилися моєю грою, й тим, що опинився у «Бенфіці»». — про те, що клуб, за який грати, обирали не особисто в інтерв'ю клубному журналу "Динамо Київ" Сергій ЮРАН: «Усі, хто пройшли динамівську школу, – люди з характером» 13 жовтня 2016 року)

«Зіграти внічию з «Барселоною» на її полі дорогого варте. До того ж, я забив гол, мав можливість забити ще один. Знаю точно, що в Європі гравця, якого хочуть запросити, зазвичай «ведуть» як мінімум півроку та стежать за тим, як він грає й за свою національну збірну, й у чемпіонаті країни. Але, звичайно, гра з такою командою, як «Барселона» – це показник, це хороша перевірка, можливість побачити потенційного новачка у справі. Можливо, дійсно, цей матч був одним із визначальних для прийняття рішення запросити мене». — про те, як після яскравої гри в повторному поєдинку Кубку Кубків УЄФА 1991 року проти «Барселони» на гру звернули увагу серйозні європейські клуби в інтерв'ю клубному журналу "Динамо Київ" Сергій ЮРАН: «Усі, хто пройшли динамівську школу, – люди з характером» 13 жовтня 2016 року)

«Можу сказати лише слова подяки. Пройти школу київського «Динамо», яким керує Валерій Лобановський, не кожному дано, адже до «Динамо» запрошують далеко не всіх. У мене залишилися найкращі враження. Хотілося би подякувати динамівським тренерам за все, що вони для мене зробили, але, на жаль, ані Валерія Васильовича, ані Віктора Михайловича Колотова, ані Анатолія Кириловича Пузача немає в живих. Ці люди зробили багато чого в моєму становленні – й у той час, коли я був у дублі та моїм тренером був Віктор Колотов, і вже потім, коли я перейшов до першої команди до Валерія Лобановського. Ми багато спілкувалися й із Анатолієм Кириловичем Пузачем. Також хочу сказати велике «дякую» лікарю Володимиру Малюті, навіть не знаю, чи працює він досі у клубі. Після важкої травми він займався моїм відновленням, і якби не він, то ще питання, заграв би я чи ні. Після операції моя подальша кар'єра залежала від нього». — про те, якими загалом запам'яталися роки, проведені в київському «Динамо» в інтерв'ю клубному журналу "Динамо Київ" Сергій ЮРАН: «Усі, хто пройшли динамівську школу, – люди з характером» 13 жовтня 2016 року)

«Філософія була одна й у дублюючому складі, й у першій команді, тренувальний процес був схожим. В основній команді відрізнялися навантаження, все ж таки в дублі були 16-ти та 17-річні хлопці. У зв'язку з цим у дублі навантаження давалися диференційовано. У той же час у першій команді вони були позамежними, й у цьому плані перший місяць мені було важкувато. Пам'ятаю, Олександр Заваров навіть сміявся з мене, коли побачив, що я, молодий здоровий хлопець, сів на ліжко та не міг помитися в душі. Він мені тоді сказав: «Нічого, місяць-другий – і звикнеш, все буде гаразд». Багато чрго залежало від характеру футболістів. Усі, хто грали в київському «Динамо» та пройшли динамівську школу, – це люди з характером та позамежним бажанням грати у футбол». — про те, чи легко дався перехід до першої команди в інтерв'ю клубному журналу "Динамо Київ" Сергій ЮРАН: «Усі, хто пройшли динамівську школу, – люди з характером» 13 жовтня 2016 року)

	«Багато хто прийняв громадянство росії ще після того, як грав за збірну СНД на чемпіонаті Європи 1992 року. Взагалі ж, якби мені хтось на початку 1990-х сказав, що росія нападе на Україну, я би в очі тій людині сказав, що вона дурнувата. Видавалось, що такого ніколи не може статися, а воно он як відбулося... Путін цей, сраний кагебіст, війну розв’язав, що б його. Пам'ятаю цю сволоту, кагебістів, ще як був гравцем, коли зі збірною СРСР їздив на різні турніри в Південну Америку, наприклад, то за нами всюди пильнували. В цих всіх турнірах ми не собі гроші заробляли, а їм, до речі. Я відволікся, от ти говориш футболісти зрадили Україну, а що робили наші президенти? Кравчук і Кучма продавали все, що можна було, росіянам в 90-ті. Не віддавали! А саме продавали за мільярди!! Літаки, танки, зброю і все інше!!! Про що вони думали? Про гроші, про те, як заробити. Те саме було і в головах футболістів. Платили гравцям на росії більше, значно більше. Ось і головна та єдина причина. Росіяни тоді не були нашими ворогами. Ми не ненавиділи їх, як зараз, хіба на футбольному полі, де ми, здебільшого, були сильнішими за них. Звісно, збірна України була б сильнішою, якби за нас грали, ті хто перейшов на сторону росії, але чого вже зараз про це говорити... У нас і так була класна команда в 90-ті роки». — про те, що на початку незалежності України чимало наших співвітчизників-футболістів вирішили взяти собі паспорти Росії: Андрій Канчельскіс, Ілля Цимбалар, Віктор Онопко, Юран, Ігор Добровольський, Сергій Семак і ще не один десяток менш знаних та повелися на москальські рублі в інтерв'ю сайту "Український футбол" Принизив Росію на очах у Путіна і врятував кар’єру Шевченка. Як Сабо Україну тренував: «Шкода, я не Фергюсон» 1 березня 2025 року)
	— тренер Йожеф Сабо