Щербицький Володимир Васильович
| Щербицький Володимир Васильович |
Володи́мир Васи́льович Щерби́цький (17 лютого 1918, Верхньодніпровськ, Катеринославська губернія, УНР (нині Дніпропетровська область, Україна) — 16 лютого 1990, Київ, Українська РСР, СРСР) — український радянський партійний і державний діяч, перший секретар ЦК КПУ, член Політбюро ЦК КПРС; двічі Герой Соціалістичної Праці.
Цитати
[ред.]Про Володимира Щербицького
[ред.]Перш ніж Горбачов звільнив Щербицького з посади, яку той обіймав в Україні, він перекрив канали, якими українські чиновники потряпляли в Москву, де набирали політичної ваги. Утративши перспективу продовжити кар'єру в центрі та зазнаючи нападок удома, українська партноменклатура почувалася зрадженою. Колишня угода із союзним центром, укладена за часів Хрущова, — вірність в обмін на повний карт-бланш у всіх домашніх справах і поділ владних повноважень із центром, — більше не діяла, і порушили її не українці[1]. |
|||||
| — Сергій Плохій |
Наприкінці існування СРСР в Україні (на відміну від інших його реґіонів) практично «заморожено» було «перебудовні» процеси, і вона залишалася «заповідником комунізму» аж до відходу Щербицького з посади восени 1989 року. — Юрій Шаповал, Олександр Якубець. Служитель залежности: Володимир Щербицький за обставин часу. - Критика, 2021 р. |
Ми просто придумували вірші, мелодію до пісень і співали ці пісні. Як ті птахи, які співають не для слави, а для душі, а вийшло — для народу, для людей. І ці пісні стали величезною хвилею національного відродження. І це на початку 70-х років, коли якраз затискалися гайки Щербицьким і його клікою. А пісня вирвалася з отих сталевих рукавиць і полетіла. Її не можна було задушити. Потім, уже в 1972 — 1973 роках, нас таки зупинили. Але ненадовго[3]. |
|||||
| — Назарій Яремчук |
Примітки
[ред.]Див. також
[ред.]Джерела
[ред.]- Сергій Плохій. Остання імперія. Занепад і крах Радянського Союзу. (пер. Ярослав Лебеденко, Анатолій Саган). — Харків: КСД, 2019. — 512 с. — ISBN 978-617-12-6891-3
