Щербаков Олександр Іванович

Щербаков Олександр Іванович

Стаття у Вікіпедії

Олекса́ндр Іва́нович Щербако́в (31 липня 1960, Кривий Ріг, Дніпропетровська область, Українська РСР, СРСР) — радянський та український футболіст, нападник. Майстер спорту СРСР (1984), володар Кубка сезону 1985 року.

Цитати

«Я справді звик до Одеси, це особливе місто. Та, якщо чесно, не можу сказати, що відчуваю себе повністю одеситом. Навіть дружина моя більше звикла до Одеси, ніж я. В Кривому Розі також нечасто буваю. Приїжджаю лише на могилу до батьків і брата. У мене там залишилися тільки далекі родичі і друзі». — про те, що народився у Кривому Розі, хоча більшу частину життя провів у Одесі в інтерв'ю сайту football.ua "Якісь люди приїхали на базу Динамо, почали виміряти радіацію". Він забивав Реалу, вражав Рехагеля і став легендою в Одесі (14 лютого 2020 року)

«Мабуть, все тому, що сусіди асоціювали мене лише з футболом. Я спав з м’ячем, жив футболом і мій ранок розпочинався з гри у дворі». — про те, що в дитинстві в дворі називали Пеле в інтерв'ю сайту football.ua "Якісь люди приїхали на базу Динамо, почали виміряти радіацію". Він забивав Реалу, вражав Рехагеля і став легендою в Одесі (14 лютого 2020 року)

«То була справжня футбольна армія. В колективі було чимало досвідчених футболістів під 30: Володимир Захаров із Шахтаря, легенди Кривбасу Анатолій Біда і Віталій Дмитренко… На щастя, я це пройшов і витерпів. Не всі могли це зробити, адже в колективі була своєрідна дисципліна. Що там казати, якщо навіть в автобус ти не міг зайти, коли заманеться. Запізнення? Та молодий не мав права зайти після ветерана! Не били, звичайно, але ставили на місце жорстко. ...Я тихенько собі крізь зуби відправляв все це подалі, але смиренно виконував. Якщо ти образишся, то тільки гірше буде. Не можна було цього робити». — про те, що ще не виповнилося 17 років, коли дебютував за Кривбас в інтерв'ю сайту football.ua "Якісь люди приїхали на базу Динамо, почали виміряти радіацію". Він забивав Реалу, вражав Рехагеля і став легендою в Одесі (14 лютого 2020 року)

«Пригадую установку на цей матч від Ахмеда Алескерова – на жаль, ми її не виконали. Все вирішили два прямі удари від кутового прапорця. Проти Пахтакора було дуже складно, а в тому поєдинку ключовою стала майстерність Ана. ...Ахмед Лятифович – жорсткий і вимогливий. Щодня він когось відраховував. Ми зранку виходили на тренування, гадали і перешіптувалися: «Ну що? Кого сьогодні відрахує?» Алескеров – це людина, яка не прислуховувалася до порад зі сторони. В тому числі, це стосувалося і мене. Тренер мав свою чітку думку і базувалася вона виключно на його аналізі. Від Алескерова я отримував довіру, хоча не все гладко було. 17-річному хлопцю складно показувати якісний футбол на очах у 30 тисяч вболівальників. Коли за таких умов ще й вмикали прожектори на стадіоні, то і коліна тряслися, і паніка була». — про те, що один з перших матчів за Кривбас завершився поразкою Пахтакору 0:2 і двома геніальними голами Михайла Ана, який незабаром загинув у авіакатастрофі в інтерв'ю сайту football.ua "Якісь люди приїхали на базу Динамо, почали виміряти радіацію". Він забивав Реалу, вражав Рехагеля і став легендою в Одесі (14 лютого 2020 року)

«Безперечно! Хоча київський період став моїм випробуванням через перелом ноги. Готувалися в залі до сезону, а наш захисник Олександр Косолапов, який прийшов з Металіста, підкотився під мене. Я намагався втекти праворуч – Сашко бив з підйому по м’ячу з усієї сили, та влучив лише в ногу. Про складність травми я дізнався аж через місяць. ...Поприсідав, боліти перестало. Дав паузу, два тижні не тренувався. Поїхали на збори в Євпаторію. Тільки вийшов на гареве поле, зробив ривок і відчув сильний біль. Відвезли на рентген. «Так у тебе перелом», — кажуть мені. Наклали гіпс, відправили додому в Кривий Ріг. Лише через певний час повернувся на поле». — про те, що в сезоні 1979 року став гравцем київського СКА в інтерв'ю сайту football.ua "Якісь люди приїхали на базу Динамо, почали виміряти радіацію". Він забивав Реалу, вражав Рехагеля і став легендою в Одесі (14 лютого 2020 року)

«За Дніпро грало багато українців і кілька білорусів: Білошапка, Будник, Дмитренко, Фанта, Юрецький, брати Панчики – всі мої земляки… Байдачного я також згадую з вдячністю. Різниці у віці не відчував, нас розділяло 8 років. Інша річ – півзахисник Петро Карлов, який був старшим на рік за Байдачного». — про те, як у 1981-му році переїхав до Могильова у Дніпро до 28-річного тренера Анатолія Байдачного в інтерв'ю сайту football.ua "Якісь люди приїхали на базу Динамо, почали виміряти радіацію". Він забивав Реалу, вражав Рехагеля і став легендою в Одесі (14 лютого 2020 року)

«У мене справді ліва робоча, а з правою було гірше. Семен Йосипович часто повторював: «Краще однією ногою володіти добре, ніж двома посередньо». Такий він одеський гумор. До речі, правою я також міг віддати передачу і пробити, хоча ліву частіше використовував». — про те, що тренер Семен Альтман сказав, що у Щербакова одна нога для ходьби, а інша – для футболу в інтерв'ю сайту football.ua "Якісь люди приїхали на базу Динамо, почали виміряти радіацію". Він забивав Реалу, вражав Рехагеля і став легендою в Одесі (14 лютого 2020 року)

«Мені було зручно і з Ігорем, і з іншими хлопцями. З Бєлановим ми взаємодоповнювали одне одного. 1984-й рік – один з найкращих для мене. Бєланов також показував футбол найвищого рівня і його забрали до Києва. Наш тандем був хорошим, хоча в атаці успішно могли також вийти Шарій, Фінк і Горячев». — про те, як розпочинав у Чорноморці з Ігорем Бєлановим, який відмінно почувався у зв’язці з Щербаковим та Володимиром Фінком в інтерв'ю сайту football.ua "Якісь люди приїхали на базу Динамо, почали виміряти радіацію". Він забивав Реалу, вражав Рехагеля і став легендою в Одесі (14 лютого 2020 року)

«Ми побігли вперед зі старту матчу, кияни грали на контратаках завдяки вільним зонам. Здається, під час подачі кутового Пасулько зупинив м’яч грудьми і забив гол. Суддя зафіксував гру рукою. Чесно кажучи, не беруся стверджувати, як було насправді. В той момент ми всі були страшенно розчаровані – кинулися до судді. Шарій розташовувався в епіцентрі подій. Потім він казав, що начебто послизнувся і так відбувся його контакт із суддею». — про те, як у 1985 році Чорноморець програв Динамо 0:3, хоча це протистояння більше запам’яталося вилученням Івана Шарія і його 10-матчевою дискваліфікацією за поштовх судді в інтерв'ю сайту football.ua "Якісь люди приїхали на базу Динамо, почали виміряти радіацію". Він забивав Реалу, вражав Рехагеля і став легендою в Одесі (14 лютого 2020 року)

«Рахунок каже сам за себе – у наші ворота залітало все. Можливо, це зіграло злий жарт з німцями і навпаки змусило нас задуматися перед матчем-відповіддю. Для нас потрапляння на Вердер стало радісною подією. Взагалі кожен виїзд за кордон з СРСР – це ковток свіжого повітря. Перед жеребкуванням молили Бога – хоч би не Болгарія якась. ...В Рехагеля була прекрасна команда: Бурденскі, Шааф, Вотава, Фьоллер, Майєр. Там кого не візьми – особистість. Щодо Олега, то він був специфічним хлопцем. В Одесу потрапив з узбецького Джизаку. Серйозна травма в київському Динамо вплинула на його подальший розвиток. Під час операції лікарі занесли інфекцію, почалися запальні процеси – це суттєво підкосило Морозова. Як на мене, Олег навіть швидшим за Бєланова був». — про одну із найяскравіших подій у кар’єрі – матчі з бременським Вердером в інтерв'ю сайту football.ua "Якісь люди приїхали на базу Динамо, почали виміряти радіацію". Він забивав Реалу, вражав Рехагеля і став легендою в Одесі (14 лютого 2020 року)

«Ми вийшли з підтрибунного приміщення на «Сантьяго Бернабеу» і ліворуч побачили величезне табло. Помітив там своє зображення, відчув на собі крик заповненої арени і захотілося назад повернутися в роздягальню. Тому перші хвилин 15 ми не могли зібратися, не знали, що робити, пропустили гол. У нас не було досвіду і Чорноморець просто не знайшов, ким замінити Бєланова, Роменського і кількох провідних гравців». — про атмосферу матчу в інтерв'ю сайту football.ua "Якісь люди приїхали на базу Динамо, почали виміряти радіацію". Він забивав Реалу, вражав Рехагеля і став легендою в Одесі (14 лютого 2020 року)

«Ми програвали 0:2 вже в середині першого тайму. Потім Яковенко один гол відіграв, а я замінив Блохіна. Незабаром ми рахунок зрівняли – Заваров заробив пенальті, а Бєланов його реалізував. А згодом Ігор вже віддав класну передачу з флангу і мені залишалося лише відправити м’яч у сітку. Емоції були шаленими, до того ж гол виявився переможним. Кубок був таким великим, що здавався вищим за мене». — про приїзд в Мадрид через рік, коли зіграли на турнірі Сантьяго Бернабеу і у фінальному матчі за Динамо забив гол у ворота Реалу в інтерв'ю сайту football.ua "Якісь люди приїхали на базу Динамо, почали виміряти радіацію". Він забивав Реалу, вражав Рехагеля і став легендою в Одесі (14 лютого 2020 року)

«Ой, я і не спав, і не їв, переживав сильно. То була справжня драма. Написав заяву на зарахування в команду, потім написав відмову. Згодом знову заява – і чергова відмова. А у федерації все це фіксується. Врешті я отримав дискваліфікацію через це. Не дуже я хотів їхати до Києва. Підготовку до сезону пропустив. Приїхав у Гантіаді за тиждень до матчу з віденською Аустрією. ...Кияни приїжджали в Одесу, тут представники Чорноморця переконували, що треба залишатися. Коли сідав на потяг до столиці, то Альтман прийшов на вокзал з адміністратором. «Куди ти їдеш? Для чого ти їдеш?» — запитував Семен Йосипович. Я відповів, що треба було мене за руку спіймати – тоді я не поїхав би. Ні, звичайно, в жодному разі. Я побачив, як працює велика команда. Як треба тренуватися, щоб досягати результату. Мене тоді ще Спартак запрошував, я навіть зустрічався з Костянтином Бєсковим і готувався до вильоту в Москву. Сталося так, що не було квитків. «Значить, не доля», — подумав я». — про перехід до київського "Динамо" в 1986 році в інтерв'ю сайту football.ua "Якісь люди приїхали на базу Динамо, почали виміряти радіацію". Він забивав Реалу, вражав Рехагеля і став легендою в Одесі (14 лютого 2020 року)

«Це Леоненко якось казав, що він не хвилювався під час розмов з Валерієм Васильовичем. А я переживав, як і кожен учень, який виходить відповідати до шкільної дошки. Йдеш до нього в кабінет, хвилюєшся. Валерій Васильович ніколи багато не говорив. Все чітко, по темі». — про відносини з Валерієм Лобановським в інтерв'ю сайту football.ua "Якісь люди приїхали на базу Динамо, почали виміряти радіацію". Він забивав Реалу, вражав Рехагеля і став легендою в Одесі (14 лютого 2020 року)

«Хлопці дуже добре прийняли мене. Жодної зірковості. Я більше товаришував з Балем, Безсоновим та Дем’яненком. Розмови про Блохіна? Олег – нормальна людина. Звичайно, щось бурчав собі під ніс як досвідчений футболіст. Міг на тренуванні щось емоційно сказати, в побуті. У Валерія Васильовича була своя відповідь: «Так, Олеже, закінчуємо тоді з футболом. Треба переходити на тренерську лавку»». — про зсередини виглядав колектив у Динамо в другій половині 1980-х років у інтерв'ю сайту football.ua "Якісь люди приїхали на базу Динамо, почали виміряти радіацію". Він забивав Реалу, вражав Рехагеля і став легендою в Одесі (14 лютого 2020 року)

«У підсумку ми в серії пенальті виграли трофей. Коли відзначаєшся, завжди приємно. Але не скажу, що я розслабився. У київському Динамо ти завжди в тонусі. Сьогодні – нормально справи йдуть, а завтра може бути гірше. Приємно, що я допоміг команді, але не більше». — про те, що у другому матчі за Динамо під час Кубку сезону проти Шахтаря замінив Олега Блохіна і забив гол в інтерв'ю сайту football.ua "Якісь люди приїхали на базу Динамо, почали виміряти радіацію". Він забивав Реалу, вражав Рехагеля і став легендою в Одесі (14 лютого 2020 року)

«Нам оголосили про це, сказали кілька слів. Якісь люди приїхали на базу, почали виміряти радіацію. Вона була трохи підвищеною. Кістяк команди полетів у Мексику на підготовку до чемпіонату світу. Нас відвезли в Ужгород, хоча покинути місто було складно. Зрештою, якоїсь паніки я не пригадую». — про те, як 27 квітня 1986-го року до Києва приїхав московський Спартак, 80 тисяч глядачів спостерігали за ефектною перемогою 2:1 та ніхто в команді навіть не здогадувався про трагедію на Чорнобильській АЕС в інтерв'ю сайту football.ua "Якісь люди приїхали на базу Динамо, почали виміряти радіацію". Він забивав Реалу, вражав Рехагеля і став легендою в Одесі (14 лютого 2020 року)

«Я мав певні проблеми з квартирою та й просто в Одесу хотілося. Я підійшов до Валерія Васильовича, пояснив. «З Києва ти підеш лише у Вищу лігу. В Першу – не підеш. Тебе запрошують в Шахтар, Дніпро, Металіст», — відповів тренер. Я заперечив і пояснив, що хочу тільки в Одесу. Мене не відпускали, однак начальник команди Юрій Заболотний, який давно знав Лобановського, переконав тренера, що мені варто переходити у Чорноморець». — про те, як зрозумів, що Динамо треба залишати в інтерв'ю сайту football.ua "Якісь люди приїхали на базу Динамо, почали виміряти радіацію". Він забивав Реалу, вражав Рехагеля і став легендою в Одесі (14 лютого 2020 року)

«В матчі з Нікополем мені зламали ребро. У верховій боротьбі ми зіткнулися із захисником – коліном він врізався мені в ребро. Вчасно знімок не зробили, місяць відмучився. Вийшов на тренування, смикнувся і почав задихатися. Вже тоді рентген показав проблему. Мене мотали, розтирали «Фіналгоном», я горів і виходив на поле». — про те, як отримав травму, перейшовши до Чорноморця в інтерв'ю сайту football.ua "Якісь люди приїхали на базу Динамо, почали виміряти радіацію". Він забивав Реалу, вражав Рехагеля і став легендою в Одесі (14 лютого 2020 року)

«Після Динамо я не відчував чогось надзвичайного. Мені було нормально, навантаження Анатолія Федоровича не вразили. Полосін був хорошою людиною. Хоча рівень, звичайно, не вважаю вищоліговим. Попри те, що Чорноморець співпрацював з науково-методичною групою Динамо, все одно відчувалося, що це не те. Втім в елітний дивізіон ми таки вийшли». — про тренування Анатолія Полосіна в інтерв'ю сайту football.ua "Якісь люди приїхали на базу Динамо, почали виміряти радіацію". Він забивав Реалу, вражав Рехагеля і став легендою в Одесі (14 лютого 2020 року)

«Я відчував проблеми з коліном. Розумів, що довго не зможу грати на такому рівні. Крім того, хотів дати дорогу молодим. Це виправдало себе – на зміну прийшли перспективні хлопці, Чорноморець демонстрував якісний футбол. Думаю, я пішов вчасно». — про те, як на початку 1990-их років після легіонерського досвіду в Угорщині та Польщі спочатку переїхав в Ізраїль, а потім поступово перейшов на аматорський рівень в інтерв'ю сайту football.ua "Якісь люди приїхали на базу Динамо, почали виміряти радіацію". Він забивав Реалу, вражав Рехагеля і став легендою в Одесі (14 лютого 2020 року)