Шподарунок Роман Павлович

Шподарунок Роман Павлович

Стаття у Вікіпедії

Роман Павлович Шподарунок (3 січня 1948, м. Бучач, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР — 20 квітня 2012) — український радянський футболіст, тренер. Майстер спорту СССР (1973). Заслужений тренер УРСР (1989). Чемпіон України (1968); 4-разовий чемпіон Тернопільської області (1966—1969), володар двох золотих медалей першостей СССР серед сільських спортсменів на Кубок «Золотий колос» у складі команди радгоспу «Дружба», складеної з гравців бучацького «Колоса».

Цитати

«Народився я у Бучачі. Як і всі діти тих часів, футбол грав на вулиці. За дорослу команду рідного міста почав грати в 15 років. До Бучача приїхав тренер Петро Іванович Савчук, котрий фактично власними силами при підтримці районного керівництва зробив у місті сильну футбольну команду. «Колос» тоді не мав собі рівних у чемпіонаті області, потім виграв першість УРСР серед колективів фізкультури, «Золотий колос» тощо. Два роки я пограв за «Колос» (на фото, 2-й ряд зверху, крайній зліва), аж поки мене забрали до війська». — про те, як почав займатися футболом в інтерв'ю тернопільському журналісту Віталію Поповичу Герд Мюллер з Тернопільщини: сьогодні минає 12 років від дня смерті Романа Шподарунка (26 грудня 2011 року)

«...Служив у Чорткові, куди мене запросили більше як футболіста. Виступав за місцеву команду військових льотчиків. Півроку навчався у школі молодших сержантів. Потім там же залишили, де вже сам навчав інших курсантів. Чимало разів довелося політати. Що цікаво, багатьох своїх курсантів згодом зустрів у Харкові, які там працювали на цивільному аеродромі, а я грав за тамтешню футбольну команду «Металіст». У 1967 році мене ледь на забрали в Чехословаччину, де відбувався військовий конфлікт. Згодом готували до поїздки в Китай. Але я так вправно грав у футбол, що мене в обох випадках залишали у Чорткові. У Чорткові військова команда грала на область, де особливими успіхами похвалитися не можу. Натомість мене запрошували до збірної військово-повітряних сил України. В її складі у 1968 році виборов третє місце в чемпіонаті Збройних Сил Радянського Союзу, який проходив у Мукачевому. Зокрема, пригадую, наша команда обіграла суперників з так званої «залізної» танкової дивізії, яка дислокувалася в Німеччині». — про те, як грав у футбол під час служби в армії в інтерв'ю тернопільському журналісту Віталію Поповичу Герд Мюллер з Тернопільщини: сьогодні минає 12 років від дня смерті Романа Шподарунка (26 грудня 2011 року)

«Після звільнення в запас я повернуся до рідного «Колоса», з яким у 1969 році здобув перемогу у всесоюзних змаганнях сільських команд «Золотий колос». Опісля до Бучача приїхав один з керівників тернопільського «Авангарду» і поставив перед фактом, що мені потрібно брати речі і переїжджати до Тернополя. Виступаючи за «Авангард», грав разом з легендарними захисниками 1960-х Володимиром Щегольковим («Динамо» Київ) та В’ячеславом Першиним («Шахтар» Донецьк)». — про те, за яких обставин потрапив до головної команди Тернопільщини – «Авангарду» в інтерв'ю тернопільському журналісту Віталію Поповичу Герд Мюллер з Тернопільщини: сьогодні минає 12 років від дня смерті Романа Шподарунка (26 грудня 2011 року)

«Виступаючи за бучацький «Колос», діяв у центрі оборони. Вже коли перейшов до Тернополя, то тамтешній тренер, теж відомий у минулому київський «динамівець» Костянтин Щегоцький, вирішив спробувати мене на вістрі атаки. Вийшло доволі непогано. Забивав практично в кожному матчі, при тому, що суперники були доволі сильні. А платили футболістам, між іншим, у Тернополі не дуже багато – 160 карбованців, при цьому жодних доплат за забиті голи не було – перемагала, як і програвала, вся команда». — про те, як став грати нападником в інтерв'ю тернопільському журналісту Віталію Поповичу Герд Мюллер з Тернопільщини: сьогодні минає 12 років від дня смерті Романа Шподарунка (26 грудня 2011 року)

«Щегоцький зателефонував до головного тренера першолігового «Металіста» Віктора Каневського і порекомендував йому вправного форварда з Тернополя. Так я опинився у Харкові. Тренери вважали мене найціннішим гравцем з усіх, котрі тоді прийшли до «Металіста». Незважаючи, що особливою технікою не володів, забійного удару теж не мав, у багатьох випадках при атаках опинявся там, куди відскакував м’яч, і спокійно переправляв його у ворота. За забивні здібності місцеві вболівальники називали мене харківським Гердом Мюллером». — про те, як став грати за харківський "Металіст" в інтерв'ю тернопільському журналісту Віталію Поповичу Герд Мюллер з Тернопільщини: сьогодні минає 12 років від дня смерті Романа Шподарунка (26 грудня 2011 року)

«У львівських “Карпатах» тоді головним тренером був Ерст Юст, котрий зібрав найкращих футболістів Західного регіону в одній команді. Керівництво Львівщини намагалося зробити з «Карпат» суперкоманду. На перших порах я не мав бажання переходити до «Карпат», адже мене тоді хотіли забрати у київське «Динамо». З цією метою Валерій Лобановський відправив до Харкова начальника команди Комана. Але «карпатівці» були більш наполегливіші. Спершу привезли матір до Львова, потім брата, тим самим фактично заставили мене перебратися до столиці Західної України. На жаль, там справи пішли не найкраще. До прикладу, в команді було 10 форвардів, а грало тільки два. Більше того, тоді Юста поміняли на москвича Валентина Бубукіна, котрий з собою привіз п’ять москвичів. Відповідно не потрапляв до основного складу, тим самим після двох років львівського періоду вирішив повернутися до Харкова». — про те, як пішов на «підвищення», помінявши команду першої ліги на вищу в інтерв'ю тернопільському журналісту Віталію Поповичу Герд Мюллер з Тернопільщини: сьогодні минає 12 років від дня смерті Романа Шподарунка (26 грудня 2011 року)

«За те, що самовільно повернувся до Харкова на вимогу «Карпат», Федерація футболу СРСР дискваліфікувала мене пожиттєво. Мовляв, як так сталося, що Шподарунок з команди вищої ліги перейшов до другої без згоди керівництва «Карпат». На щастя, у даний процес втрутився другий секретар ЦК Компартії України Ващенко, котрий раніше був першим секретарем Харківського обкому партії. Власне він позитивно вирішив даний конфлікт, і я повернувся на поле. Однак у 1976 році я отримав важку травму меніска. Вирішувалось питання робити операцію в Москві чи ні. Я відмовився. Тоді коуч «Металіста» Євген Лемешко запропонував мені посаду адміністратора. Так, з 1976 до 2006 року я працював адміністратором, другим тренером, начальником команди «Металіст». Пройшов з харківським клубом від другої союзної ліги до вищої радянської та української…» — про неприємний епізод з дискваліфікацією в інтерв'ю тернопільському журналісту Віталію Поповичу Герд Мюллер з Тернопільщини: сьогодні минає 12 років від дня смерті Романа Шподарунка (26 грудня 2011 року)

«У 1973 році, виступаючи за «Карпати», відзначився у чвертьфінальній грі кубка СРСР проти московського «Торпедо». Тоді за суперників у рамці стояв відомий радянський кіпер Віктор Банников». — про те, який забитий гол є найбільш пам’ятним в інтерв'ю тернопільському журналісту Віталію Поповичу Герд Мюллер з Тернопільщини: сьогодні минає 12 років від дня смерті Романа Шподарунка (26 грудня 2011 року)