Шовкошитний Володимир Федорович

Шовкошитний Володимир Федорович

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Володи́мир Фе́дорович Шовкоши́тний (16 липня 1956, с. Світанок, Переяслав-Хмельницький район, Київська область, Українська РСР, СРСР) — український поет, прозаїк, публіцист, громадський, політичний та державний діяч, доктор філософії в галузі політології, народний депутат України I скликання, ліквідатор наслідків аварії на ЧАЕС, президент Міжнародної організації «Союз Чорнобиль» (1990] — ⁣2003), один із засновників Української екологічної асоціації «Зелений світ», перший заступник голови Національної спілки письменників України (НСПУ).

Цитати

«Тож всі Шовкошитні, які можуть носити зброю за віком і станом здоров’я, слава Богу, захищають Україну. Я кажу слава Богу, бо згадую слова свого колеги по першому парламенту: «До того часу, поки ми не усвідомимо, що сини мусять захищати Україну, України не буде». Тому й коли почався Майдан, для мене не було питань – разом зі своїми синами я був там з першого дня». — про те, що всі рідні служать у ЗСУ на війні в інтерв’ю вебсайту proslav.Інформує «Обидва мої сини захищають Україну»: до Переяслава завітав відомий земляк – письменник Володимир Шовкошитний (12 березня 2024 року)

«На Кавказі я знайшов один алмаз і зробив з нього діамант, називається він Галина Миколаївна Шовкошитна... З тих пір ми разом, маємо чотирьох дітей – дві доньки і двоє синів». — про те, що закінчивши у 1975 році Київський геологорозвідувальний технікум, працював геологом у далекосхідній тайзі й на території Північного Кавказу в інтерв’ю вебсайту proslav.Інформує «Обидва мої сини захищають Україну»: до Переяслава завітав відомий земляк – письменник Володимир Шовкошитний (12 березня 2024 року)

«Наступного дня ми з одногрупниками планували йти в ресторан «мочити значки». А я вже три роки взагалі не вживав, бо активно тренувався, в п’яти видах спорту був кандидатом у майстри. Прип’ять була молодим містом, де було дуже багато спортсменів. Двом своїм кумам, з якими ми навчалися разом, я сказав: «Ми повинні їхати додому». Я відчував, що треба їхати. Вони не хотіли і, звісно, образилися на мене. Приїжджаю тролейбусом на Київський вокзал, а вони там – стрічають мене з квитками на потяг. В дорозі ми до другої ночі грали у шахи, а всередині я чомусь відчував тривогу. І ось ми приїжджаємо о сьомій ранку, я виходжу з вагона, а назустріч заходить мій знайомий: «Володю, в Прип’яті така аварія. Реактор зірвався». Я два дні тому захистив диплом по реактору РБМК-1000, тобто реактору чорнобильського типу. Я захистив його блискуче, бо вже 8 років працював на станції і знав кожну його деталь – я запускав усі реактори, окрім першого. У відповідь знайомому я посміхнувся: «Валік, просто ти тесляр і не розумієш – реактор зірватися не може»». — про те, що закінчивши загальнотехнічний факультет Київського політехнічного інституту, з 1978 року рацював старшим оператором, начальником зміни хімічного цеху Чорнобильської АЕС, а за добу до катастрофи захистив свою дипломну роботу інженера-теплоенергетика у Всесоюзному заочному політехнічному інституті (м. Москва) в інтерв’ю вебсайту proslav.Інформує «Обидва мої сини захищають Україну»: до Переяслава завітав відомий земляк – письменник Володимир Шовкошитний (12 березня 2024 року)

«Скромно скажу, що більш детальної книги про Чорнобиль ніж ця, ви не знайдете. Я знав усіх хлопців, які працювали на щитах – блочному, центральному та інших щитах. П’ять тисяч атомників було на станції, ми працювали у 5 змінах і всі один одного знали. Їхні спогади, їхні долі – все про них є у цій книзі». — про те, що написав художньо-документальну повість «Чорнобиль: я бачив», де спростував міфи про аварію, наприклад, породжені серіалом каналу НВО «Чорнобиль» в інтерв’ю вебсайту proslav.Інформує «Обидва мої сини захищають Україну»: до Переяслава завітав відомий земляк – письменник Володимир Шовкошитний (12 березня 2024 року)