Шкапенко Павло Леонідович

Шкапенко Павло Леонідович

Стаття у Вікіпедії

Павло́ Леоні́дович Шкапе́нко (16 грудня 1972, Запоріжжя, Українська РСР, СРСР — 17 квітня 2023, Київ, Україна) — колишній український футболіст, півзахисник. Майстер спорту. Виступав за збірну України.

Цитати

«У 1992 році у складі фактично юнацької збірної України ми з'їздили на турнір до Голландії. Зараз це важко пояснити, але тоді наша команда виступала під маркою київського Динамо. У складі делегації був і знаменитий селекціонер першої команди Анатолій Сучков. У Країні тюльпанів ми виступили непогано, я забив кілька голів. А на банкеті після турніру зайшла розмова, що мною зацікавився Ференцварош. Але в підсумку замість Будапешта опинився в Києві – Сучков разом з Михайлом Ошемковим приїхали за мною в Запоріжжя». — про те, як перейшов до Динамо в інтерв'ю сайту champion.com.ua "Після матчу з Барселоною батько плакав": останнє велике інтерв'ю Павла Шкапенка (5 квітня 2025 року)

«На переговори відправився разом із батьком. Він працював завідувачем аптеки. Спочатку нам запропонували почекати в коридорі – керівництво Металурга обговорювало нюанси переходу з Сучковим і Ошемковим. По своїх питаннях в офіс завітали ветерани Металурга Юрій Сивуха та Ігор Наконечний. Поцікавилися, що я, салабон, тут роблю. Я розвів руками: "В Динамо запрошують. А я не хочу їхати із Запоріжжя". Ігор здивовано подивився і сказав: "У Металург ти завжди встигнеш повернутися, а Динамо буває раз у житті, і то далеко не у всіх. Їдь і навіть не думай!"». — про те, як сумнівався чи йти до Києва в інтерв'ю сайту champion.com.ua "Після матчу з Барселоною батько плакав": останнє велике інтерв'ю Павла Шкапенка (5 квітня 2025 року)

«Не відразу. Річ у тім, що Металург не горів бажанням зі мною розлучатися. Президентом клубу був Розенко. Ми зайшли з батьком в кабінет, він говорить, що, враховуючи обставини, мені пропонують новий, поліпшений контракт. І дають дві Таврії! Дві Таврії! На той час для молодого пацана це був космос. Розенко підсумував: "Залишайся, синку!". Я навіть трохи розгубився. На відміну від тата, який спокійно резюмував: "А тепер давайте вислухаємо пропозицію Динамо"». — про те, що не випускали у Металурзі в інтерв'ю сайту champion.com.ua "Після матчу з Барселоною батько плакав": останнє велике інтерв'ю Павла Шкапенка (5 квітня 2025 року)

«Зарплата – 600 доларів на місяць, у службове користування дають Мерседес. Відіграю за Динамо три роки і мені оформляють його у власність. Мовляв, тепер слово за тобою. Різниця в умовах, звичайно, була колосальною. Моя відповідь Ошемкова, напевно, здивувала: "Взагалі-то я за Дніпро мріяв грати, але раз кличете в Динамо, поїду до Києва". Річ у тім, що матчі між Металургом та Дніпром тоді носили дуже принциповий характер, Дніпро у 80-х гримів на весь Союз, і я щиро хотів виступати за дніпрян». — про умови які запропонували в Динамо в інтерв'ю сайту champion.com.ua "Після матчу з Барселоною батько плакав": останнє велике інтерв'ю Павла Шкапенка (5 квітня 2025 року)

«Звичайно. Нас в одному номері поселили – спочатку в готелі "Турист". Підтримували один одного. Я смикнув передній м'яз – це була моя перша травма, яку лікував уколами. 22-23 дні колють уколи в м'яз – це було в новинку. Коли отримав травму, настрій погіршився, виникли думки повернутися до Запоріжжя. Сергій мене морально підтримав. Потім у мене все налагодилося, в першій офіційній грі вийшов на другий тайм з Дніпром за рахунком 1: 1. З подачі Шматоваленка забив переможний гол Дніпру, за який я все дитинство мріяв грати! Незабаром отримав і запрошення до збірної України – дебютував на виїзному матчі з Польщею. А у Сергія почалися проблеми з коліном – потрібно було нарощувати хрящ. Питання стояло, як приросте хрящ, чи буде він взагалі далі грати. Ребров сильно переживав. Пару місяців йому не можна було навантажувати коліно. Нас до того часу вже переселили в готель "Україна". Вже я його підтримував. В результаті й у Сергія все налагодилося». — про те, що до Динамо прийшов майже в один час із Сергієм Ребровим в інтерв'ю сайту champion.com.ua "Після матчу з Барселоною батько плакав": останнє велике інтерв'ю Павла Шкапенка (5 квітня 2025 року)

«Якраз з риболовлею пов'язана історія. Неодружені тоді заїжджали на базу за два дні до гри. Наприклад, якщо матч у суботу, заїзд в четвер. Потрібно було якось коротати час. Ми купили вудочки, ввечері пішли на озеро. Легендарна Трохимівна, яку ще Щербицький цілував у щоку, загорнула нам кілька бутербродів. І ось сидимо ми біля озера, рибалимо. Підійшли дівчата – зовсім молоді. Виявилося, гімнастки з олімпійської бази. Підсіли до нас, ми їх почали розпитувати про спортивну гімнастику. Дивлюся, вони на бутерброди косяться. Ми їм запропонували перекусити. Спочатку відмовлялися. Мовляв, нам не можна. Потім жадібно накинулися. Розповіли, що у них зважування на кожному тренуванні і штрафи за 100 зайвих грамів ваги. Вони весь час голодними ходять. Доходить до того, що скоринки хліба вони ховали в зливному бачку, щоб тренери їх не знайшли. Їли їх вночі. Ми із Сергієм були вражені». — про побутові умови життя футболістів у інтерв'ю сайту champion.com.ua "Після матчу з Барселоною батько плакав": останнє велике інтерв'ю Павла Шкапенка (5 квітня 2025 року)

«Лужний. Згадую його забігання на тренуваннях. У Динамо на той час вже з'явився Олексій Герасименко. Він приймає м'яч, Олег біжить і кричить "забігаю". Олексій раз пробив, другий віддав в середину. Лужний, коли повертався з другого забігання, проходячи повз Герасименка, пригрозив: "Ще раз не віддаси, я тобі кадик вирву". При цьому відразу після гри Лужний моментально остигав». — про те, що Олег Лужний вражав на полісвоєю суворістю в інтерв'ю сайту champion.com.ua "Після матчу з Барселоною батько плакав": останнє велике інтерв'ю Павла Шкапенка (5 квітня 2025 року)

«Навіть не знаю, чи варто її згадувати. Втім, чого вже там. Якось Йожеф Сабо не взяв на збори в Німеччину литовських легіонерів Динамо Вальдаса Мартінкенаса та Ігоря Панкратьєва – залишив їх у Києві з другою командою. Після збору повертаюся, бачу, мій фірмовий малиновий піджак продається у валютному кіоску в холі готелю. Пам'ятаєте, тоді, на початку 90-х, була мода на малинові піджаки? Впізнаю свою річ, нічого зрозуміти не можу. Підходить Мартінкенас з винуватим виразом обличчя. Каже: "Паша, вибач, у нас гроші закінчилися, ми твій піджак заклали. Викупи сам, як отримаємо зарплату, віддамо". Виявилося, хлопці взяли ключі у чергової, сказали, що хочуть відеокасети подивитися – у мене в номері відеомагнітофон стояв. Ну і взяли цей малиновий піджак. Вальдас взагалі був хорошим мужиком. Серйозним. Я запам'ятав, що навіть Сабо з Мартінкенасом не ризикував вступати в словесні перепалки. На розборі польотів Йожеф Йожефович щось скаже Вальдасу, той почне заперечувати у відповідь. Сабо відмовчувався». — про історію з малиновим піджаком в інтерв'ю сайту champion.com.ua "Після матчу з Барселоною батько плакав": останнє велике інтерв'ю Павла Шкапенка (5 квітня 2025 року)

«Кормильцев. І в Динамо, і після. Під час відпустки в грудні ми в Києві завжди збиралися в залі ЦСКА. Грали, підтримували форму. Перед новим роком – традиційний банкет. Сергій мав прилетіти з Москви. Запізнювався. Нарешті забігає в банкетний зал, скидає верхній одяг. На шиї висить дві медалі чемпіона України. Сергій почав ними дзвеніти. Каже, в Динамо в основному навколо поля бігав, але дві золоті медалі отримав і два кубки країни виграв. Також запам'яталися протистояння на тренуваннях Джишкаріані з Топчієвим. Вправа називалася "утримання м'яча". Михайло – різкий, маленький, худий, вітром носило. Дмитро – габаритний, тягучий, довгий. За рухами хуткого грузина не встигав. Зопалу почав лупити його в підкатах. Раз дав, той перекинувся, ледь не вбився. Потім ще. І ще. Після третього разу Джішкаріані схопився, взяв м'яч в руки і підніс Топчієву з емоційним спічем: "На, візьми цей м'яч, тільки не ламай мені більше ноги"». — про те, як відпочивали футболісти в інтерв'ю сайту champion.com.ua "Після матчу з Барселоною батько плакав": останнє велике інтерв'ю Павла Шкапенка (5 квітня 2025 року)

«Найбільш пам'ятним був епізод після неї [з Барселоною]. Хоча і матч видався яскравим – вже на п'ятій хвилині забив гол. Стадіон на мить затих – вболівальники самі не повірили в таке щастя. Потім вибухнув. Коли заробив пенальті, на трибунах було щось неймовірне. У підсумку виграли 3:1. До мене із Запоріжжя приїхав батько. Після матчу сіли в машину, потрібно було з'їздити на базу відвезти речі. Їдемо, раптом чую схлипування. Повертаюсь, із подивом бачу у батька сльози на очах. "Тато, ти чого?" – запитую. "Це від щастя! Пишаюся тобою, синку!" – крізь сльози відповідає батько». — про найпам'ятнішу гру за Динамо в інтерв'ю сайту champion.com.ua "Після матчу з Барселоною батько плакав": останнє велике інтерв'ю Павла Шкапенка (5 квітня 2025 року)

«Вже встиг обговорити умови особистого контракту – мав отримувати 6 тисячах фунтів стерлінгів на тиждень. Нагадаю, в Англії зарплату щотижня виплачують. Але переходу перешкодили дві причини. По-перше, клуби не змогли домовитися про мою трансферну вартість. Але головною, на мій погляд, була друга причина. Лобановський до того часу вже приїхав до Києва, готувався прийняти команду. Нібито він сказав керівництву клуба Шкапенка не продавати». — про те, що У 1996 році ви їздили на перегляд до британського Сандерленда в інтерв'ю сайту champion.com.ua "Після матчу з Барселоною батько плакав": останнє велике інтерв'ю Павла Шкапенка (5 квітня 2025 року)

«У Динамо у мене була дуже складна травма – видалили частину м'яза стегна, замість якої вставили трансплантант. Пропустив близько чотирьох місяців. Операцію робили у Франції, хірург не обіцяв, що зможу знову грати у футбол. Це було при Лобановському, команда набирала обертів, Ювентусу тоді програли у чвертьфіналі Ліги чемпіонів. У той непростий момент мене підтримав і Валерій Васильович, і керівництво клубу. Не повірите, але мені навіть преміальні за ігри у Лізі чемпіонів виплачували! Говорили, відновлюється швидше. Всі чекали, сподівалися, допомагали порадою та добрим словом». — про травми в кар'єрі в інтерв'ю сайту champion.com.ua "Після матчу з Барселоною батько плакав": останнє велике інтерв'ю Павла Шкапенка (5 квітня 2025 року)

«Спочатку ключицю вивихнув, потім порвав хрестоподібні зв'язки. П'ять болтів вставили! Коліна відновив, а плече підводило. На полі без боротьби ніяк. А я при будь-якому падінні відчував, що ось-ось, ключиця вискочить. Вже виступаючи за Кубань вирішив, що на моєму віку вистачить травм. Працював дитячим тренером у школі». — про те, що активною ігровою кар'єрою закінчив у 31 рік в інтерв'ю сайту champion.com.ua "Після матчу з Барселоною батько плакав": останнє велике інтерв'ю Павла Шкапенка (5 квітня 2025 року)