Перейти до вмісту

Шимон Головня

Матеріал з Вікіцитат
Шимон Головня
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Шимон Франциск Головня (пол. Szymon Franciszek Hołownia; народився 3 вересня 1976 року, Білосток) — польський журналіст, публіцист, письменник, громадський діяч, політик, кандидат на пост Президента Польщі в 2020 та 2025 роках.

Цитати

[ред.]
  •  

Не може бути толерантності до антисемітів та любителів Путіна.[1]

  •  

Те, що каже пан Браун, — це слова, взяті безпосередньо з німецької пропаганди 1930-х років. Це ганьба для Польщі, що така людина є депутатом, членом Європарламенту. Це ганьба для нашої країни.[1]

  •  

Серед нас є перший відверто проросійський кандидат, який говорить точно так само, як Дмитро Пєсков, Дмитро Мєдвєдєв, Володимир Путін. Мацяк розкрив свої карти: він просто тестовий кандидат, як я розумію, російського варіанту в Польщі.[1]

  •  

Як я написав у програмі «Новий президент. Бачення та конкретні кроки президентства», основою своєї політики я хочу зробити діалог та суспільну солідарність. Це стосується також діалогу з представниками національних меншин. Я переконаний, що Польща – це велика країна, у якій ми всі помістимося. Ми не мусимо в усьому погоджуватися, але повинні говорити одне з одним, вислуховувати аргументи усіх сторін. Можливо, залишаться питання, які нам не вдасться вирішити одразу, але це не має знеохотити нас до спільної зустрічі. Єдність не означає однорідність – це об’єднане різноманіття. І таке об’єднане різноманіття я хотів би зробити основою мого президентства.[2]

  •  

Спосіб розподілу бюджетних коштів наразі залишає бажати кращого. Незрозумілим є величезне фінансування одних інституцій за рахунок інших, які фактично приреченні на небуття. Президент повинен взяти слово у цьому питанні, хоч і відомо, що це слово не є вирішальним щодо бюджету. Проте треба мати на увазі, що культурна спадщина національних меншин збагачує культурну спадщину всієї країни та робить її значно цікавішою – що корисно і для тих людей, які не належать до меншинних середовищ.[2]

  •  

Нинішній спосіб участі в роботі парламенту у випадку меншин я вважаю правильним. Я відкритий до того, аби вислухати позиції представників цих середовищ та пропозиції рішень у цій справі.[2]

  •  

Акцію «Вісла» неодноразово засуджували представники польської влади: Сенат, президенти Александр Квасневський та Лех Качинський. Дуже погано, що нинішня влада не засудила акцію також у 2017 році на її 70-ту річницю. Для мене немає проблеми в тому, аби зло назвати злом, а застосування колективної відповідальності та насильства за ознакою національності – це завжди зло. Співпраця польського та українського народів мусить спиратися на правду, яка стосується також негативних моментів у наших відносинах. У 2018 році Верховний суд присудив відшкодування людині, виселеній у рамках акції «Вісла». Я вважаю, що вирішення таких справ через суд – це найкращий спосіб.[2]

  •  

Я вважаю, що польська влада повинна рішуче засуджувати будь-які акти вандалізму, особливо щодо поховань. Незалежно від того, чиї це поховання. Нам необхідна емпатична співпраця влади (на державному та місцевому рівнях) і представників національної меншини, а також – освітні заходи. У моїй освітній програмі є пункт, що стосується антидискримінаційного навчання. Я наголошую також на важливій ролі багатокультурності та поваги у суспільному житті. Двері моєї адміністрації завжди будуть відчинені для представників меншин.[2]

  •  

Гарні відносини з Україною є ключовими для нашої безпеки, вони мають також надзвичайно важливий людський вимір. На мою думку, необхідно створити польсько-український Інститут суспільного та історичного діалогу – спеціальний осередок, який займатиметься зв’язками між нашими суспільствами та вирішенням польсько-українських історичних суперечок. Роз’яснення історії важливе, але воно не може домінувати у наших відносинах. Роль президента в контактах з Україною традиційно є дуже важливою, а здатність влади обох держав до співпраці має підтримувати гарні відносини між народами.[2]

  •  

З даних ОБСЄ випливає, що у 2016-2017 роках майже кожен п’ятий український громадянин, що проживав у Польщі, стикався з насильством на ґрунті ненависті. Про переважну більшість цих інцидентів не повідомляють відповідним службам. А якщо іноземець вирішує заявити про такий випадок, трапляється, що справу відкривають не за фактом злочину на ґрунті ненависті, а за фактом звичайного хуліганства, і, буває, потім швидко закривають. З огляду на наявні у Польщі випадки насильства, скоєного на ґрунті ненависті, я вважаю, що необхідно якнайшвидше запровадити нову міграційну політику. Нам потрібен документ, який базуватиметься на ґрунтовних джерелах інформації про міграційні тенденції у Польщі, а не на емоціях та ненависті до окремих національних та релігійних груп. Важливо забезпечити основні права мігрантів і мігранток у нашій країні; також треба, аби держава, базуючись на міжнародних конвенціях прав людини, поважала права не лише тих іноземців, що шукають роботу, а й тих, які втікають від воєн та переслідувань. Окрім цього, влада повинна реагувати на випадки торгівлі людьми чи використання іноземних працівників.[2]

  •  

Як президент я збираюся відкрито протистояти будь-яким формам дискримінації у нашій країні. Я хочу долучити до дискусії щодо реального втілення солідарності людей, що самі стикалися зі стигматизацією та виключенням. Уповноважений у справах стигматизованих осіб, якого я призначу, буде в режимі реального часу відстежувати регуляції та зустрічатися з людьми, маргіналізованими з огляду на їхній майновий статус, відсутність даху над головою, вік, наявність інвалідності, віру, якої вони притримуються, та етнічне походження. Сила спільноти вимірюється ситуацією її найслабших членів і членкинь.[2]

  •  

Немає жодних сумнівів — шлях до миру в цій частині Європи лежить через членство України в Європейському Союзі та НАТО. І ми, Польща, зробимо все можливе для цього. Не дамо розстріляти чергового українського відродження.[3]

  •  

Є певні проблеми й технічні непорозуміння, що є проявом становлення політичного класу, але найважливішим є те, і ніхто не має сумніву щодо цього, що мир у цій частині Європи лежить через майбутнє України в ЄС й НАТО. Ми, Польща, зробимо все, щоби це якнайшвидше стало фактом.[3]

  •  

У наших силах зробити так, щоби ця жахлива війна, яку розпочав путін, дала добрі результати наступним поколінням у вигляді миру, співпраці і єдності.[3]

  •  

Я не приєднуюся до тих, хто зараз відмовиться від своїх попередніх цінностей і конкуруватиме з ультраправими. Це якась дивна істерика, що після того, як Трамп переміг у Штатах, усі тут тепер хочуть бути як Трамп, у міру своїх можливостей.[4]

  •  

Колись нам дуже знадобляться ці діти на польському ринку праці, і тому те, що вони тепер вивчать польську мову і зможуть жити в нашій країні, я сприймаю не як втрату, а як інвестицію.[4]Шимон Головня про українських дітей в Польщі.

Джерела

[ред.]

Примітки

[ред.]