Шашкевич Маркіян Семенович

Матеріал з Вікіцитат
Маркіян Шашкевич
Стаття у Вікіпедії
Роботи у Вікіджерелах
Медіафайли у Вікісховищі

Маркіян Шашкевич (1811 — 1843) — український письменник.

Цитати[ред.]

  • В нім [язику, мові] являється душа народу і степінь його просвічення, глибина або міль його мислей[1].
  • Із-за гори, із-за ліса
    Вітрець повіває;
    Скажи, скажи, тихий вітре,
    Як ся мила має?
(«Туга за милою»)
  • Разом, разом, хто сил має,
    Гоніть з Русі мраки тьмаві;
    Зависть най нас не спиняє, —
    Разом к світлу, други жваві!
  • Там колодязь студененький,
    А дуб воду тягне;
    Не так щастя, як той води
    Моя душа багне.
(«Підлисє»)
  • Ти зозуле сивенькая,
    Закуй ми сумненько,
    Най розпука та й лютая
    Вирве ми серденько.
(«Розпука»)

Примітки[ред.]

  1. Мова - це теж батьківщина / Упорядн.: Н. Николин. — Львів: Видавництво "Свічадо", 2008. — С. 12