Шацьких Максим Олександрович

Шацьких Максим Олександрович

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Макси́м Олександрович Ша́цьких (узб. Shatskix Maksim Aleksandr o‘g‘il; 30 серпня 1978, Ташкент, Узбецька РСР, СРСР) — узбецький футболіст з українським громадянством, нападник. Найбільш відомий за виступами у складі київського «Динамо» та національної збірної Узбекистану.

Цитати

«Не звертав на це уваги, навіть старався про це не думати. Лише коли провів кілька матчів, почалися балачки, що з’явилася заміна Андрієві. Проте я розумів, що другого Шевченка бути не може. Виходив на поле і робив те, чого від мене вимагали тренери. У кожній грі я віддавався повністю з першої хвилини й до останньої. Наскільки якісно і добросовісно ми працювали, нехай оцінюють вболівальники, спеціалісти, керівники й журналісти». — про те, як з’явилися в «Динамо» відразу після того, як команду залишив Андрій Шевченко в інтерв'ю "Футбол24" Максим Шацьких: Для Динамо я зробив трохи більше, ніж Сьомін. Треба поважати людей, з якими ти вже попрощався, але не попрощалися вболівальники (24 травня 2017 року)

«Якогось спаду чи нервозності, пов’язаної зі зміною поколінь, не помітив. Так, пішли Олег Лужний та Андрій Шевченко, через півроку до Англії перейшов Сергій Ребров, а за ним у Мілан пішов Каха Каладзе. Процес зміни поколінь відбувався плавно. Тим паче, що новачків запрошували доволі сильних. Загалом у нас тоді була повноцінна динамівська сім’я». — про початок зміни поколінь у київському "Динамо" в інтерв'ю "Футбол24" Максим Шацьких: Для Динамо я зробив трохи більше, ніж Сьомін. Треба поважати людей, з якими ти вже попрощався, але не попрощалися вболівальники (24 травня 2017 року)

«Коли вони лише почали тут з’являтися. Своїми стали болгарин Жора Пеєв, бразилець Діого Рінкон, румуни Флорін Чернат і Тіберіу Гіоане. Атмосфера в середині команди була гарною, ми регулярно відпочивали сім’ями. Ніхто на загальному тлі не виділявся». — про динамівських легіонерів у інтерв'ю "Футбол24" Максим Шацьких: Для Динамо я зробив трохи більше, ніж Сьомін. Треба поважати людей, з якими ти вже попрощався, але не попрощалися вболівальники (24 травня 2017 року)

«Страх. Коли приїхав з аеропорту на базу в Конча-Заспу і побачив Валерія Васильовича, то був трохи збентежений. Вчора бачив великого тренера по телевізору, а зараз сиджу за одним столом. Найбільше боявся реакції, коли відповідав на запитання футбольного характеру. Лобановський хотів почути мою точку зору, щоб збагнути, як я бачу футбол. Повинен був відповісти, як треба діяти в різних ігрових ситуаціях. Побоювався, що думаю неправильно. Бо ж думати ми повинні були однаково. Але, на щастя, наше бачення збігалося. Склалося враження, що моїми відповідями Валерій Васильович був задоволений». — про перше враження від Валерія Лобановського в інтерв'ю "Футбол24" Максим Шацьких: Для Динамо я зробив трохи більше, ніж Сьомін. Треба поважати людей, з якими ти вже попрощався, але не попрощалися вболівальники (24 травня 2017 року)

«Такий старт, безперечно, допоміг адаптуватися швидше. Коли відчуваєш, що приносиш команді користь, легше вливатися в колектив. Хлопці теж почали мене сприймати як свого. В спілкуванні зі мною нові партнери за командою зрозуміли, що зі мною можна мати справу. Один з основних факторів вдалої адаптації в Динамо – сприйняття колективом. Якщо тебе приймають – матимеш майбутнє». — про те, що в дебютному поєдинку проти литовського «Жальгіріса» в кваліфікації Ліги чемпіонів ви забили два м’ячі в інтерв'ю "Футбол24" Максим Шацьких: Для Динамо я зробив трохи більше, ніж Сьомін. Треба поважати людей, з якими ти вже попрощався, але не попрощалися вболівальники (24 травня 2017 року)

«Мені було комфортно грати поруч із Валіком. Ми розуміли одне одного з півслова. І в житті, і на полі. Ми часто спілкувалися в повсякденному, нефутбольному житті. Це також вплинуло на взаєморозуміння. Хоча в тому Динамо передачу був здатен віддати ледь не кожен гравець. Що з центральної зони, що з країв. У Києві завжди вистачало розумних, швидких, талановитих футболістів. Але Белькевич, звісно, виділяється. Позиція у нього така. І в мене теж. Валик мав віддавати, а я – знаходитися на вістрі». — про те, що 21 із 142-х своїх динамівських голів забив після передач Валентина Белькевича в інтерв'ю "Футбол24" Максим Шацьких: Для Динамо я зробив трохи більше, ніж Сьомін. Треба поважати людей, з якими ти вже попрощався, але не попрощалися вболівальники (24 травня 2017 року)

«Мені з Йожефом Йожефовичем було нормально. Непорозумінь у нас не було, ситуацій, за яких ми сварилися б, ображалися одне на одного, теж не пригадую. Звісно, спеціаліст Сабо своєрідний, у нього є своє бачення гри і тренувального процесу. Але сказати, що мені щось відверто не подобалося, не можу. Головне для футболіста – грати. Якщо людина не потрапляє до складу, вона починає нервувати. Особливо якщо є впевненість, що той, хто потрапляє до основи, слабший. Але я при Сабо грав. Зараз, ставши тренером, уже й сам починаю розуміти, чому в різних ситуаціях доводиться поступати так, а не інакше. Футболіст усіх деталей знати не може. Він відстоює лише себе». — про співпрацю з тренером Йожефом Сабо в київському "Динамо" в інтерв'ю "Футбол24" Максим Шацьких: Для Динамо я зробив трохи більше, ніж Сьомін. Треба поважати людей, з якими ти вже попрощався, але не попрощалися вболівальники (24 травня 2017 року)

«Якоїсь особливої образи на Юрія Павловича у мене начебто й немає. Він тренер і йому вирішувати, хто має грати. Прикро було лишень за те, що не отримав змоги попрощатися з вболівальниками. Фанати підготували банер, усі розуміли, що з Динамо я вже йду. Але змушений був дивитися матч з трибуни. Чому Сьомін так вчинив, не збагну досі. Навіть цікаво було б почитати його відповідь на це питання. Після того бачилися і спілкувалися не раз, але минулого не ворушили. Мабуть, для Динамо я зробив трохи більше, ніж Юрій Павлович. Треба поважати людей, з якими ти вже попрощався, але не попрощалися ті, хто нас у кожній зустрічі підтримує. Зрештою, навіть сидячи на трибуні, відчув у тій зустрічі, що не дарма присвятив цій команді 10 років кар’єри». — про співпрацю з тренером Юрієм Сьоміним в київському "Динамо" в інтерв'ю "Футбол24" Максим Шацьких: Для Динамо я зробив трохи більше, ніж Сьомін. Треба поважати людей, з якими ти вже попрощався, але не попрощалися вболівальники (24 травня 2017 року)

«Труднощів не відчуваю взагалі. Все тому, що паузи майже не робив. Відразу після завершення ігрової кар’єри опинився в улюбленому клубі знову. І подивився на речі свіжим, не замиленим старшими тренерами поглядом. Сподіваюся, що свій позитивний вклад у роботу тренерського штабу команди U19, яку очолює Юрій Мороз, вношу». — про адаптацію до тренерської роботи в інтерв'ю "Футбол24" Максим Шацьких: Для Динамо я зробив трохи більше, ніж Сьомін. Треба поважати людей, з якими ти вже попрощався, але не попрощалися вболівальники (24 травня 2017 року)

«...Просто не люблю, коли люди пишуть те, чого я не говорив навіть близько. Я ж пам’ятаю, що казав, адже газета вийшла через день після розмови. Журналіст перевернув сказане мною зовсім по-іншому. Мабуть, щоб цікавіше було читати людям. Неприємно було, бо люди, які мене не знали, відкрили вранці газету і дізналися чимало нового. І почали складати свою думку про мене. Зрозуміло, що після того зателефонував у "Спорт-Експрес". До честі газети, в наступному номері було спростування і справжня версія інтерв’ю. На тому конфлікт був вичерпаний. Розумію, що газетярам чи представникам електронних видань друковану версію розмови треба трохи "причесувати". Але важливо, щоб була збережена суть. Іноді щоб перевернути смисл, достатньо в іншому місці поставити кому». — про конфлікт з представниками ЗМІ в інтерв'ю "Футбол24" Максим Шацьких: Для Динамо я зробив трохи більше, ніж Сьомін. Треба поважати людей, з якими ти вже попрощався, але не попрощалися вболівальники (24 травня 2017 року)

«Так, обидві навчалися в українській школі. Старша, Рената, вже закінчує інститут, молодша, Христина – в дев’ятому класі. Обидві вільно розмовляють українською мовою. Зрештою, навіть я українську розумію повноцінно. При потребі можу трохи порозмовляти. Ми вже тут свої. Як-не-як, з 1999-го тут. Дружина як приїхала сюди, відразу сказала: "Я з Києва не поїду". Подобається усе – люди, місто. Шкода, що спокою в нашій країні зараз немає, а то взагалі було б прекрасно. Сподіваюся, з часом усе налагодиться і з часом знову будемо жити в мирі і злагоді». — про двох доньок, які виховувалися вже як українки в інтерв'ю "Футбол24" Максим Шацьких: Для Динамо я зробив трохи більше, ніж Сьомін. Треба поважати людей, з якими ти вже попрощався, але не попрощалися вболівальники (24 травня 2017 року)

«Рідко. В останнє – ще у 2014-му, коли проводив свій прощальний матч. Прямого рейсу з Києва в Ташкент зараз немає, можна добратися лише з пересадками – через Мінськ чи Казахстан. То не дуже зручно. В Ташкенті у мене залишилися батьки. Зрештою, вони постійно приїжджають до нас або живуть у Москві в брата. Моя воля, забрав би тата з мамою до себе. Бо ж і вік уже такий (обом за 60), і з родичів в Узбекистані не залишилося, крім тітки, майже нікого. Але батьки переїжджати не хочуть. Десь їх розумію, адже місця, де прожив усе життя, залишати не хочеться. Хоча, сподіваюся, з часом дідусь з бабцею приїдуть ближче до внучок». — про поїздки до рідного Узбекистану в інтерв'ю "Футбол24" Максим Шацьких: Для Динамо я зробив трохи більше, ніж Сьомін. Треба поважати людей, з якими ти вже попрощався, але не попрощалися вболівальники (24 травня 2017 року)