Шарій Іван Григорович

Шарій Іван Григорович

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Іван Григорович Шарій (24 листопада 1957, Полтава, Українська РСР, СРСР) — український футболіст, нападник і тренер. Майстер спорту СРСР. З 2007 року — тренер ДЮСШ ім. Горпинка (Полтава).

Був володарем трьох рекордів вищої ліги України: найстарший гравець, найстарший дебютант і як найстарший бомбардир. В 2013 році рекорд найстаршого гравця побив воротар Ігор Шуховцев, а в 2014 році президент і гравець донецького «Олімпіка» Владислав Гельзін побив інші два рекорди.

У 2009 році визнаний найкращим гравцем століття в Полтавській області.

Цитати

«Та наче нормально почуваюся. Головне, що перебуваю у постійному русі. А особливих секретів спортивного довголіття в мене немає – тут я вас розчарую». — про те, що є "паспортний" вік, а є біологічний та те, що грав у свої 54 році на любительському рівні в інтерв'ю прес-службі ФК "Ворскла" Іван Шарій: “Я б не проти навіть збірну Голландії очолити” (10 вересня 2012 року)

«Ви маєте на увазі алкогольні напої і тютюн? Ну, я вам так скажу: встояти-не встояти, але, як ви самі зауважили, мені 54 роки, а я активно займаюся спортом. Якщо б не встояв перед сумнівними спокусами, то вже б не бігав. Правильно? Тож вважаю, що я сильніший за шкідливі звички. Якщо усе робити в міру, розумно, то це нормально». — про те, що поєднував футбол зі шкідливими звичками в інтерв'ю прес-службі ФК "Ворскла" Іван Шарій: “Я б не проти навіть збірну Голландії очолити” (10 вересня 2012 року)

«Відмінником я не був ніколи, скажу відверто. А серед захоплень футбол завжди утримував перше місце. Спершу я ганяв м’яч у дворі, згодом вже більш грунтовно став займатися футболом у дитячій школі. Граніт науки гриз настільки, наскільки це було можливо в моєму випадку. Намагався не відставати в шкільній програмі, але серед відмінників помічений не був. Багато часу йшло на футбол, заняття, тренування». — про те, яким був до початку футбольної кар’єри в інтерв'ю прес-службі ФК "Ворскла" Іван Шарій: “Я б не проти навіть збірну Голландії очолити” (10 вересня 2012 року)

«Коли Лобановський запросив мене у “Динамо”, а це був кінець 1975 року, колектив вже володів євротрофеями. Тож я потрапив до команди дублерів, де набрався розуму, футбольного досвіду і мудрості. Таким чином, саме “Динамо” я завдячую путівкою у великий футбол». — про те, що трохи погравши за “Колос” одразу опинилися в київському “Динамо”, поміж володарями Кубка кубків і Суперкубка УЄФА в інтерв'ю прес-службі ФК "Ворскла" Іван Шарій: “Я б не проти навіть збірну Голландії очолити” (10 вересня 2012 року)

«У мене була непогана швидкість. А ще акцентований удар з обох ніг. Мав відчуття голу, яке допомагало мені демонструвати високу результативність. Коли забиваєш голи, то завжди привертаєш увагу до своєї персони». — про те, які козирі допомогли вам привернути увагу динамівських селекціонерів у інтерв'ю прес-службі ФК "Ворскла" Іван Шарій: “Я б не проти навіть збірну Голландії очолити” (10 вересня 2012 року)

«Ну звісно! Що я, хлопчак, міг запропонувати в компанії футбольних зірок, які перебували на піку форми? Тож довелося продовжити кар’єру в інших командах. Зокрема, грав з одеським “Чорноморцем” у вищій лізі. Вдячний долі, що провів там понад сто матчів, забивав голи. Були і успіхи, і невдачі – у футболі трапляється всіляке, від цього нікуди не подінешся». — про те, що потіснити Олега Блохіна і Володимира Онищенка в ті роки було, напевно, нереально в інтерв'ю прес-службі ФК "Ворскла" Іван Шарій: “Я б не проти навіть збірну Голландії очолити” (10 вересня 2012 року)

«Та всі сезони пам’ятні. Кар’єра пішла вгору ще тоді, коли за дубль “Динамо” забивав. Потім за Запоріжжя багато забивав… У “Чорноморці” результативність дещо впала, проте більшість моїх м’ячів стали переможними. Там перемогли – 1:0, я забив. Там – 2:1, вирішальний гол знову мій. До речі, в Одесі грав на різних позиціях – і правого півзахисника, і лівого. Періодично мінялися флангами з Віктором Пасульком. Це не завадило мені забити вісім м’ячів, сім з яких стали вирішальними. ...Київському “Динамо” вдома забив на 88-й хвилині – ми перемогли 1:0. “Спартаку” забив двічі – вдома святкували перемогу 1:0, а в “Лужниках” зіграли 1:1. Московським “Динамо” і “Торпедо” також не поскупився на голи. Лише оборону “Зеніта” і тбіліського “Динамо” не вдалося “пробити”». — про те, що після “Динамо” кар’єра пішла вгору – запорізький “Металург”, одеський “Чорноморець”, “Ністру”, “Ворскла” в інтерв'ю прес-службі ФК "Ворскла" Іван Шарій: “Я б не проти навіть збірну Голландії очолити” (10 вересня 2012 року)

«...Відігравши непоганий сезон за “Ворсклу”, яку тоді тренував Віктор Пожечевський, і, до слова, створив у Полтаві боєздатний колектив, я вирушив на півроку у Болгарію. В клубі “Етир” пощастило зіграти з такою знаменитістю, як Красімір Балаков, який згодом перейшов у лісабонський “Спортінг”». — про те, що став одним з учасників першої хвилі радянських футболістів, які вирушили шукати щастя за кордоном в інтерв'ю прес-службі ФК "Ворскла" Іван Шарій: “Я б не проти навіть збірну Голландії очолити” (10 вересня 2012 року)

«Нам протистояли дуже непогані команди. Зокрема, за софійський ЦСКА грав Христо Стоїчков. Далі можна не продовжувати, чи не так? В багатьох клубах виступали гравці, які пройшли вишкіл у Бундеслізі. Важко, щоправда, пригадати їх прізвища. Спершу я російською до них звертався, а потім потрохи і на болгарську перейшов. Вдалося це непогано – хлопці мене розуміли. Саме в той час, коли я туди поїхав, Болгарія справді була дещо цікавішою, скажімо так. Фінансові умови відчутно перевершували Союз». — про те, яким був чемпіонат Болгарії наприкінці 1980-х років у інтерв'ю прес-службі ФК "Ворскла" Іван Шарій: “Я б не проти навіть збірну Голландії очолити” (10 вересня 2012 року)

«Ну я там трішки пограв у Шаргороді, а потім знову повернувся у “Ворсклу”. З першої ліги ми пробилися в еліту, тож я отримав змогу ще пару років пограти у вищій лізі. Повернув мене до великого футболу Віктор Пожечевський, тож я і в 37, і в 38, і в 41 рік виходив на поле і приносив “Ворсклі” користь. В будь-якому випадку, не був “весільним генералом”. Залежно від ситуації, міг зіграти увесь матч, або вийти на заміну». — про те, коли Україна здобула Незалежність, грав, в основному, за аматорські клуби в інтерв'ю прес-службі ФК "Ворскла" Іван Шарій: “Я б не проти навіть збірну Голландії очолити” (10 вересня 2012 року)

«Напевно, за клубний патріотизм. За те, що забивав голи. За те, напевно, що дарував радість нашим вболівальникам і допомагав команді популяризувати свій бренд. Найголовніший фактор – це все ж голи, напевно. Адже, припустимо, забив би я не 130 м’ячів, а 20. Ніяке визнання мені б тоді не “світило”». — про те, що на Полтавщині визнали гравцем століття в інтерв'ю прес-службі ФК "Ворскла" Іван Шарій: “Я б не проти навіть збірну Голландії очолити” (10 вересня 2012 року)

«Поїхав я якось з молодіжною збірною СРСР на міжнародний турнір у Душанбе, а бутси взяти забув. Довелося позичати. В один прекрасний день натрапляю на Хапсаліса і кількох москвичів, які гортають “Советский спорт” і якось дивно похіхікують. Дивлюся на газету, а там заголовок “Приїхав без бутс”. Про мене написали! Коли повернувся в “Динамо”, Лобановський не без іронії поцікавився: “Ти що, босоніж забивав?”». — про курйози у футбольній кар'єрі в інтерв'ю прес-службі ФК "Ворскла" Іван Шарій: “Я б не проти навіть збірну Голландії очолити” (10 вересня 2012 року)