Шарлотта Генсбур
| Шарлотта Генсбур | |
Шарлотта Люсі Генсбур (англ. Charlotte Lucy Gainsbourg, нар. 21 липня 1971) — франко-британська акторка та співачка. Дочка Джейн Біркін і Сержа Генсбура.
Цитати
[ред.]Івана забавляє гра з цим автобіографічним матеріалом, з тим, що його турбує насправді: життя офіційної подружньої пари. Мені подобається його свобода, манера скручувати матеріали особистого життя, створювати помилкові шляхи. Він сміється над нами обома, і мені імпонує його погляд – цей доброчинний спосіб перетворення наших дивацтв й примх на вигадку[1]. — Про співпрацю з Іваном Атталем, режисером і чоловіком акторки |
Іван часто просить мене зрежисирувати що-небудь. Думаю, він хотів би, аби ми помінялися ролями. Але я не впевнена, що маю достатні режисерські здібності. У будь-якому випадку, спільна робота інтенсивніша, болючіша, але доставляє більше задоволення[1]. — Про співпрацю з Іваном Атталем, режисером і чоловіком акторки |
Комедійні моменти вганяють мене в паніку, бо я, природно, не володію цією механікою. Чоловік втягує мене в комедію, і я вдячна йому за це. Шлях до комедії дається мені непросто, але я намагаюся[1]! — Про знімання у стрічці «Мій пес Ідіот» |
Мені дуже подобається, що Іван не захотів виступити гладко, узгоджено, політкоректно з питань сім’ї, ідеального притулку та інших романтичних «соплів». Немає сенсу екранізувати Фанте[2] без кпинів. З цієї точки зору я вважаю фільм досить жорстким, так, але водночас – людяним, добрим та щирим[1]. — Про стрічку «Мій пес Ідіот» |
Це жінка, яка, здається, підпорядкована фактичному стану справ, живе з нестерпним, егоїстичним, лінивим, незадоволеним чоловіком, і вирішує більше не піддаватися своїм бажанням. У книзі Джона Фанте жінка як персонаж практично відсутня, вона – жалюгідна, кумедна, другорядна стерва. Іван же у фільмі створив прекрасний персонаж. Він змусив мене існувати[1]! — Про роль Сесіль, дружини головного героя у стрічці «Мій пес Ідіот» |
Я не довіряю собі. Я можу заціпеніти від мандражу, у мене буває таке велике бажання зробити все правильно, що воно стає задушливим. Особливо коли знімає Іван. Більше, ніж перед камерою Ларса фон Трієра, наприклад. З Ларсом мені цікаво, чи виправдовую я його очікування, але це не ставить мене під сумнів ні як жінку, ні як дружину. Немає жодних афективних проблем. Знімаючись у чоловіка, я не можу позбутися відчуття, що граю свою роль в нашій парі. Хочу бути для нього найкращою актрисою в світі та приймаю будь-яку критику з його боку[1]. — Про співпрацю з Іваном Атталем, режисером і чоловіком акторки |
Примітки
[ред.]
