Шалевич В'ячеслав Анатолійович
| Шалевич В'ячеслав Анатолійович | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
В'ячеслав Анатолійович Шалевич (27 травня 1934, Москва, Російська РФСР, СРСР — 21 грудня 2016, там само) — російський актор. Народний артист Росії (1979).
Цитати
[ред.]«Я навчався в ті часи, коли юнаки та дівчата ходили до різних шкіл. Лише у сьомому класі були перші вечори, перші дотики. На Гоголівському бульварі сходилися шеренги на шеренгу, а потім обговорювали, хто до чого торкнувся. |
«Моя мама приїхала до Москви з Мінська, втікши від чоловіка, колишнього білого офіцера, коли дізналася, що він любить іншу. Ми жили на Арбаті, у будинку на подвір'ї Театру ім. Вахтангова. Коли хтось виселявся із комуналок, туди поселяли артистів. Лук'янов, Гриценко, Ляля Пашкова – всі довкола тут ходили. І я бив кватирки у Гриценка, граючи у футбол». — про те кого з акторів знав у дитинстві в інтерв’ю "Комсомольській правді" Вячеслав Шалевич: На актрисах я никогда не женился (26 травня 2004 року) |
«Він до мами приходив і називав суму, я досі її пам'ятаю – 3 рублі 48 копійок. А ще на подвір'ї одного разу я образив Таню, дочку Лук'янова. Вона плаче, і раптом у воротах з'являється ця брила, розкішна людина, яка в «Поєдинку» знялася. "Ну все, - думаю, - зараз буде бити". Він підійшов до мене, взяв на руки і в калюжу занурився. Потім, коли я вже працював у театрі, сказав йому: А ви пам'ятаєте, що мене колись у купіль поклали? Хрещеним батьком стали. Щоправда, посеред калюжі залишили». Він страшенно реготав». — про те скільки коштували розбиті вікна в інтерв’ю "Комсомольській правді" Вячеслав Шалевич: На актрисах я никогда не женился (26 травня 2004 року) |
«Якось на демонстрації на честь Дня Перемоги ми з мамою йшли у першій колоні. А на трибуні Сталін і я, як кролик на удава, на нього й пішов. Виявився сам на порожньому плацу. Сталін штовхнув Рокосовського і показав на мене пальцем. Мама швидше схопила мене і забрала. Перелякалася не на жарт». — про те, як підійшов до Йосипа Сталіна в інтерв’ю "Комсомольській правді" Вячеслав Шалевич: На актрисах я никогда не женился (26 травня 2004 року) |
«Це кохання виправдало моє розлучення. Але вже стільки про це було розказано. І Валя писала. Втім, у нас жодного шлюбу з нею не було. |
«Вона – молода жінка. Ми з нею зійшлися завдяки її характеру, адже з владною жінкою, тусовщицею мене не зведеш. Я придивлявся до Тетяни довго...» — про те, що вдвічі старший за нинішню дружину в інтерв’ю "Комсомольській правді" Вячеслав Шалевич: На актрисах я никогда не женился (26 травня 2004 року) |
«Страх був - це ти куди влазиш? Адже її синові зараз 12 років, доньці – 10. Усі разом ми вже шість років. Наша дитина - це теж її мужність, якщо на те пішло. Ані 2 роки 10 місяців. У Тетяні стільки материнства, ніжності, спокою». — про те, що дружина мала двох дітей в інтерв’ю "Комсомольській правді" Вячеслав Шалевич: На актрисах я никогда не женился (26 травня 2004 року) |
«Я завжди дивуюсь дружині. Це вона все бере у свої руки. Я люблю бувати з дівчинкою, але коли залишаюся з нею одна, потім дружині скаржуся: «Мені легше зіграти спектакль». |
«Я тепер багато працюю. Минулого літа знявся в одинадцяти картинах, зараз ось у чотирьох граю. Наприклад, у того ж Кари у фільмі «Кохання до тебе, як лихо» про актрису Сєрову. Там і її перший чоловік показаний, і Симонов, і безліч історичних людей - Сталін, Жуков, Рокоссовський. Я граю Еренбурга». — про активні зйомки в кіно в інтерв’ю "Комсомольській правді" Вячеслав Шалевич: На актрисах я никогда не женился (26 травня 2004 року) |
«Уся ця історія канула у вічність... У нього травма була після смерті мами. Я його відмазував від багатьох жахливих справ. Він дуже м'який за вдачею, довірливий. Я звертався до різних клінік, але мені сказали: «Ви можете віддавати дуже великі гроші. Але це все нісенітниця. Потрібно, щоб він сам усе вирішив. Нині він працює звукорежисером у театрі». — про те, що у минулі роки були великі проблеми із сином в інтерв’ю "Комсомольській правді" Вячеслав Шалевич: На актрисах я никогда не женился (26 травня 2004 року) |
«У мене відповідь дуже коротка: "Любити треба". Я відчуваю, що дружина мене любить і цього достатньо. А то міркують: шлунок – не шлунок». — про те, що має зробити жінка, щоб утримати коханого чоловіка в інтерв’ю "Комсомольській правді" Вячеслав Шалевич: На актрисах я никогда не женился (26 травня 2004 року) |
«Це інша історія. Не називатиму прізвищ. Вона ніби пішла від мене, і я зіткнувся з іншою жінкою. І та, щоб уберегти мене від неї, повернулася. Подзвонила, і я прибіг. І потім, йдучи знову, вона сказала: «Ти пам'ятатимеш мене все життя». Вона була мудра, відсмикнувши мене від дуже небезпечного варіанту». — про те, як дуже любила одна жінка, але розійшлися в інтерв’ю "Комсомольській правді" Вячеслав Шалевич: На актрисах я никогда не женился (26 травня 2004 року) |
«Я вважаю, що не повинно бути двох артистів в одній родині. Артисти – особливий народ. Ревнивий і заздрісний. І потім, якщо стверджують мене в якусь картину, то я зобов'язаний начебто замовити режисерові слово і за дружину». — про не було жодної дружини-акторки. Чи свідомо себе від них оберігали в інтерв’ю "Комсомольській правді" Вячеслав Шалевич: На актрисах я никогда не женился (26 травня 2004 року) |
«Грані не переходив. Я знімався з Ольгою Кабо. Така чарівність, красуня неймовірна. У кадрі всі думали, що ми закохані одне в одного. У нас із нею чудові були стосунки, але нічого такого...» — про те, як намагався рятувати себе від службових романів в інтерв’ю "Комсомольській правді" Вячеслав Шалевич: На актрисах я никогда не женился (26 травня 2004 року) |
Примітки
[ред.]
