Шалва Амонашвілі

	Шалва Амонашвілі
	Стаття у Вікіпедії
	Медіафайли у Вікісховищі

Амонашвілі Шалва Олександрович (1931–) — сучасний класик педагогіки, вчитель, психолог, Академік Академії педагогічних наук СРСР, доктор психологічних наук, творець Міжнародної Академії гуманної педагогіки

Цитати[ред.]

Якщо ви пройшли відрізок шляху й не зустріли перед собою перепон, це певна ознака того, що шлях цей не Ваш
Ваш шлях тільки той, на якому ви знайдете труднощі, а їх долання вимагатиме від вас напруження сил.

Про дитину, дитинство[ред.]

"Гра — це випробування прийдешнього".
Тому ціна іграшки чи комп'ютерної гри не в тому, скільки вони коштують у крамниці,
а в тому, яке вони несуть дітям майбутнє: гідне чи негідне.

Ігри й іграшки дитинства —
це коріння дорослого способу життя.

Хочете подарувати вашій дитині справжнє дитинство? Подаруйте їй себе: маленького, пустотливого, мудрого дорослого.

Дитина для батьків і вчителів — камінь спотикання для їхньої людяності, шлях для їхнього самовдосконалення, можливість стати кращими, викорінити в собі пороки. ^[1]

Пустощі — прояв мудрості дитинства. ^[2]

Про освіту та виховання[ред.]

Освіта відбувається сьогодні, але але дихає майбуттям.
Освіта — це експрес, спрямований у майбуття;
молоді люди, які перебувають у ньому, стрімко мчать до світу майбуття, наскрізь проймаючи сьогодення.
Там на них чекають свої справи. Освіта, що не сповнена змістом майбуття, схлжа на експрес без коліс.

Спілкування — це серце педагогічного процесу.
Але серце може бути здорове чи нездорове, добре чи зле,
великодушне чи егоїстичне, прекрасне чи потворне.
А панує над серцем учитель.

Про людину[ред.]

Людина стає людиною
тільки за допомогою людини.
Але людина може стати Людиною
тільки власними зусиллями.

Серце — велика Книга Мудрості:
вона написана мовою почуттів і її читають
за допомогою інтуїції.

Про вчителя[ред.]

Якщо я — носій світла, то для свого учня можу стати вчителем життя на все життя.

Учителю!
Хіба не у твоїх руках долі дітей,
доля Планети Земля?
Не вважай себе маленькою людиною,
від якої мало що залежить.
Не принижуй себе, і Бог возвеличить
і прославить твою працю.

У мові будь-якого народу на Землі слово Вчитель найсвятіше після слова Бог.

Учитель реформує школу, і він-таки, на жаль деформує її.

Про оцінювання[ред.]

Не помилками обурюйтесь
А успіхами захоплюйтесь.

Яка система оцінок краща: п'ятибальна, дванадцятибальна, стобальна? Якщо дванадцятибальна система робить життя дітей в школі радіснішим у дванадцять разів, звісно,
вона краща за п'ятибальну. Але тоді, мабуть, у школах, де стобальна система, життя дітей у сто разів краще.
Може, нам не скупитись і одразу ввести тисячобальну систему, щоб радість шкільного життя зросла в тисячу разів?

Яка оцінки – це "націлена в чоло дитини гвинтівка" (так казав Д.Б.Ельконін про п'ятибальні оцінки), то десятибальна, дванадцятибальна, стобальна й інші багатобальні системи оцінок перетворюються на автомат Калашникова, але, швидше за все, з глушником.

Оцінки – ябеди й донощики.

Оцінки – град над допитливим розумом дітей.

Гарні оцінки в щоденнику провокують батьків на неробство й гординю. Погані – на грубість і жорстокість.

Важливі не оцінки, а знання, а найголовніше – ставлення до знань.
А ми ставимо все догори ногами.

Про гуманну педагогіку[ред.]

У школі має звучати педагогічна симфонія, а не педагогічна какофонія.

Гуманна педагогіка — як синій птах: знаємо що цього птаха немає, та віримо, що він є.
Його краса вабить нас, а пошук породжує творчість. І бачимо: власне пошук гуманної педагогіки вже є гуманною педагогікою.