Чорнозем

Чорнозем — родючі темнозабарвлені гуматним гумусом ґрунти, насичені основами, із зернистою або грудкуватою структурою, що утворилися переважно в степових і лісостепових районах.
Цитати
[ред.]Принаймні з 1980-х років в археології триває дискусія щодо чорноземів у інших частинах Європи, у Польщі та Німеччині. Суперечка йде про те, чи могли вони бути антропогенними. На їхнє утворення частково вплинула життєдіяльність ранніх сільськогосподарських суспільств через втручання у формування та збагачення ґрунту. Вивчення Майданецького поселення в Україні засвідчило, що такі процеси могли бути масштабними. Нижче від нашарувань трипільських мегапоселень немає чорнозему, тож археологи і ґрунтознавці сперечаються про те, наскільки ці ґрунти були побічним продуктом заселення ландшафту близько 6000 років тому[1]. |
|||||
| — Девід Венґров (р.н. 1972), британський археолог |
Художня література
[ред.]Моя ж земля лежить десь потужними валами чорнозему, безмежна в своїй родючості й плодючості, ані тобі кам'яних споруд, ані палаців, ані пишання та величання — глиняні хатки, дерев'яні млини, земляні греблі та ставки, а оздоба найбільша — хіба що вороги довкола, які облягають хмарами. Тож і виходило, що здобили ми не міста свої й села, а тільки самих себе, і не коштовностями та прикрасами, а залізом і мужністю. Як то сказано в Мономаха: «Не їді й питті не лагодьте, а оружжя не знімайте з себе».[2] — «Я, Богдан» |
|||||
| — Павло Загребельний |
Примітки
[ред.]Див. також
[ред.]Джерела
[ред.]- Загребельний П. А. Я, Богдан (Сповідь у славі): Роман (Початок). — К.: «Дніпро», 1984. — 287 с.

