Чернець Василь Гнатович

Чернець Василь Гнатович

Стаття у Вікіпедії

Чернець Василь Гнатович (27 червня 1946, с. Гориньград Другий, Рівненський район, Рівненська область, Українська РСР, СРСР) — учений-культуролог, ректор Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв (1998—2010, 2010—2022), проректор з інформаційної роботи та зв'язків з громадськістю НМАУ ім. П. І. Чайковського (2024-до сьогодні), доктор філософії (ЮНЕСКО), професор (1992), заслужений працівник освіти України (2001), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2005), почесний академік Національної академії мистецтв України, академік Академії Наук Вищої школи України] член Спілки журналістів України.

Цитати

«Рятує те, що креативної молоді у нас щороку стає дедалі більше. В Україні народжується величезна кількість талановитих дітей! Це така захисна реакція національного організму — спрацьовує потенціал генетичного коду нації, який не дозволяє нам загинути в часи війни і кризи! Я збираю дані про перемоги українських школярів, студентів, учнів коледжів на світових, європейських олімпіадах та конкурсах. Так от, за останні п’ять років — за всіма фундаментальними науками (фізика, хімія, математика), а також в IT-технологіях перші місця завжди займали наші діти. Я вже не кажу про балетні і вокальні конкурси. Цього року група українських студентів посіла перше місце в серйозному світовому конкурсі серед команд білих хакерів. Це свідчення того, що наша освіта — і технічна, і мистецька — перебуває на високому рівні. Попри те, що, наприклад, на науку (зокрема, й університетську) в Україні виділяють ганебно мізерну суму — 0,2 відсотка ВВП. НАКККіМ кілька років тому виграла грант програми Європейського Союзу «Еразмус+» на розробку концепції модернізації європейської мистецької освіти. Наша професура їздила вивчати досвід закордонних консерваторій і мистецьких шкіл, порівнювати з українським. Зрештою напрацювали ту концепцію. Приїхали європейські фахівці приймати документ і заявили: українці, у вас найкраща мистецька освіта, бережіть її і не руйнуйте!» — про те, що талановита молодь активно виїжджає за кордон в інтерв’ю газеті "Голос України" Василь Чернець: «У нас народжується величезна кількість талантів!» (19 липня 2019 року)

«Проблема справді є. У нас діє система, створена за радянських часів — раз на п’ять років на кілька днів до академії приїжджають працівники культури для підвищення кваліфікації. Програма в них цікава, але увесь курс обмежується 75 годинами. Фактично це лекції і зустрічі з відомими працівниками галузі. Для деяких категорій — таких як реставратори — передбачено 140-годинну програму. Працівників галузі у нас десь 180 тисяч, а ми можемо прийняти максимум п’ять тисяч в рік. Середньостатистичному бібліотекарю чи музейнику доведеться чекати своєї черги років 30—40. — Фактично підвищення кваліфікації забезпечує лише Центр неперервної культурно-мистецької освіти НАКККіМ і два наші філіали у Рівному та Чернігові. Необхідно створити базові центри на місцях. Раніше в нас збирали лише керівні кадри — директорів бібліотек, музеїв, театрів та їхніх заступників, начальників відділів культури. Тоді працювали обласні курси, де підвищували свою кваліфікацію працівники первинної ланки, але їх ліквідували. Тепер усім варто розширити цю мережу. Однак якщо вони не матимуть методичної, викладацької бази, це перетвориться на профанацію. Нагадаю: підвищення кваліфікації потребують працівники понад 100 спеціальностей. В Україні дуже потужна і розгалужена мережа дитячих музичних шкіл та шкіл мистецтв — їх приблизно тисяча. Педагоги, які там працюють, не мають «варитися у власному соку», їм теж треба підвищувати свій професійний рівень. Колись за радянських часів в Донецькій та Київській консерваторіях були факультети підвищення кваліфікації для музичних педагогів. Тепер цього немає. — про те, що Академія створювалася в 1970-ті роки як Інститут підвищення кваліфікації працівників культури, але система «перепідготовки кадрів» теж потребує нових підходів у інтерв’ю газеті "Голос України" Василь Чернець: «У нас народжується величезна кількість талантів!» (19 липня 2019 року)

«Якщо сільський клуб працює добре, то, як правило, керівником у ньому є або наш випускник, або випускник Національного університету культури. Об’єднані територіальні громади ретельно добирають кадри. Але дефіцит фахівців відчувається скрізь, і не тільки в глибинці. Даються взнаки низькі зарплати й відсутність перспектив. Люди, які здобувають мистецьку освіту, охоче йдуть працювати в інші галузі, у бізнес. Залишається з вдячністю згадувати подвиг директорів бібліотек та музеїв, які в 90-ті роки, отримуючи копійчану зарплату, працюючи взимку в неопалюваних приміщеннях, не дозволили розікрасти чи розбазарити зібрані там цінності і артефакти — давні книги, карти, полотна відомих художників. Нині в Україні велика біда з кадрами в сфері культури і мистецтва. І через тотальну комерціалізацію, і через кричущу некомпетентність. Ми знайшли архівні дані, які свідчать, що в 1952 році в Україні мали мистецьку освіту 32 відсотки працівників галузі. Тоді керівники УРСР написали листа до Москви з проханням допомогти розв’язати кадрову проблему. І за два місяці в Україні було відкрито два інститути культури — Харківський і Київський та шість училищ. Нині у нас лише 28,9 відсотка усіх працівників галузі мають профільну освіту. Але нікого це не хвилює». — про те, що дефіцит керівних кадрів культури відчувається всюди в інтерв’ю газеті "Голос України" Василь Чернець: «У нас народжується величезна кількість талантів!» (19 липня 2019 року)

«От нині хорові диригенти не мають роботи, бо хорове мистецтво у нас практично знищене. Колись аматорські співочі колективи були у кожному селі, на кожному заводі. Сьогодні ніхто не хоче фінансувати такі речі. Бізнес, ринкова економіка, всі рахують гроші. Тому Європа заповнена нашими фахівцями. У філармоніях, консерваторіях скрізь наші викладачі, наші виконавці — співаки, музиканти. Незабаром те саме буде в іншій частині світу: китайці просто в полон беруть Національну консерваторію, запрошують співпрацювати (до речі, її ректор Максим Тимошенко — теж наш випускник і наш професор). Колеги з КНР, уявіть собі, готові побудувати у себе точну копію Національної консерваторії імені Чайковського. Аби тільки українські фахівці приїжджали туди викладати. А ми свого не цінуємо». — про те, що дипломовані фахівці не можуть знайти роботу за фахом в інтерв’ю газеті "Голос України" Василь Чернець: «У нас народжується величезна кількість талантів!» (19 липня 2019 року)

«Гадаю, є. Тоді доведеться створювати при вишах IV рівня акредитації спеціальні кваліфікаційні комісії. Можливо, повернемося до того, що скасували п’ять років тому — до екстернатної форми навчання. Людині, яка 15 років працює в галузі, не треба ще п’ять сидіти на студентській лаві. Вона приходить на кваліфікаційну комісію, має спеціальну програму підготовки, в стислі терміни опановує її, складає іспити й отримує диплом. Але тут треба створити якісь запобіжники, щоб не перетворити виші на супермаркети з продажу документів про вищу освіту». — про перспективи у мистецькій галузі щодо того, що в законі про освіту закладено можливість визнання кваліфікацій, здобутих альтернативним шляхом (не через навчання у виші) — під час практичної діяльності, приватних уроків, тренінгів, семінарів, майстер-класів, тобто шляхом неформальної освіти в інтерв’ю газеті "Голос України" Василь Чернець: «У нас народжується величезна кількість талантів!» (19 липня 2019 року)

«Час покаже. Що стосується освіти, то прочитайте біографії Святослава Вакарчука чи Володимира Зеленського, і ви не побачите там жодного диплома в галузі шоу-бізнесу. Фізика, юридичний факультет, що завгодно, але не шоу-бізнес. Туди ідуть успішні люди, які досягли якихось вершин у мистецтві: вокалісти, музиканти, композитори, актори, сценаристи. Треба готувати серйозних фахівців свого жанру, які колись підуть у шоу-бізнес як виконавці або стануть продюсерами. НАКККіМ, до речі, запровадив років п’ять тому нову для нас спеціальність — продюсування. В Україні продюсерів мало. Викладали у нас такі відомі люди, як Юрій Рогоза і Євген Рибчинський. Але штучно виростити продюсера зі студента, який не має досвіду мистецької діяльності, складно. Тому цей напрям для нас не був вдалим. Я вважаю, що шоу-бізнес народжується на високому виконавському професіоналізмі. Є професіонал, який рано чи пізно створює власну команду і отримує можливість просувати свій продукт. Тому я не бачу потреби в кафедрі шоу-бізнесу. Водночас вважаю за потрібне розвивати кафедри вокалу, сценічної майстерності, хореографії, посилювати творчу складову всіх мистецьких кафедр — залучати відомих і успішних людей, народних артистів, діячів мистецтва, академічних та естрадних виконавців, які можуть дати дітям цю творчу школу». — про значення сучасного шоу-бізнесу в інтерв’ю газеті "Голос України" Василь Чернець: «У нас народжується величезна кількість талантів!» (19 липня 2019 року)

«Навчальний процес забезпечують 265 науково-педагогічних працівників, зокрема, 46 професорів та 82 доценти. Маємо 35 докторів та 102 кандидати наук. Герой України, Шевченківський лауреат Мирослав Вантух очолює кафедру хореографії, кафедру рисунка, живопису та скульптури — народний художник України, професор, академік Національної академії мистецтв України Анатолій Кущ. Кафедрою естрадного виконавства керує народний артист України професор Іво Бобул. У нас викладають відомий композитор лауреат Шевченківської премії Віктор Степурко, народний артист України Фемій Мустафаєв, голова гільдії дизайнерів України Анатолій Жирнов, багато інших відомих фахівців та діячів мистецтва». — про колектив Академії, що навчає студентів в інтерв’ю газеті "Голос України" Василь Чернець: «У нас народжується величезна кількість талантів!» (19 липня 2019 року)

«Я пишаюся тим, що у нас працюють визначна акторка, драматург і політик, перший після проголошення Незалежності міністр культури України Лариса Хоролець та її колеги — музикант Михайло Кулиняк і режисер Василь Вовкун, який нині поєднує викладання з роботою на посаді директора Львівської опери. Пригадую, як 2008 року Василь Володимирович спричинив гучний скандал на засіданні Кабміну, вимагаючи говорити українською від одного з чиновників, який відверто демонстрував свою зневагу до державної мови. Вовкун висловився емоційно, надто різко і потрапив в опалу через свою позицію. На жаль, ця тема й досі актуальна. У нас на кожному кроці кричать про декомунізацію, а треба вести мову про деколонізацію країни. Я пройшовся Хрещатиком і нарахував лише три вивіски українською мовою. Решта — турецькою, італійською, англійською. Якою завгодно. Ми що, колонія якась? Час довести всім, на сході і на заході, що в нас чудова мова, свої традиції, своя держава і своє мистецтво. Спробуйте утнути таке десь у Франції! Я об’їздив до півсотні країн і ніде не бачив такої зневаги до державної мови, як у нас. Ось що мене хвилює». — про те, що викладачами працюють одразу три колишні міністри культури в інтерв’ю газеті "Голос України" Василь Чернець: «У нас народжується величезна кількість талантів!» (19 липня 2019 року)