Перейти до вмісту

Червоний колір

Матеріал з Вікіцитат
Вікіпедія
Вікіпедія
Зображення бізона червоною вохрою в печері Альтаміра (Іспанія), верхній палеоліт (бл. 36 тис. до н. е.).

Черво́ний — колір з мінімальною частотою, що сприймається людським оком. Діапазон червоних кольорів в спектрі з довжиною хвилі 630—760 нанометрів, межа сприйняття залежить від віку. Один з трьох «основних» кольорів в системі RG, додатковий колір до нього — синьо-зелений. Червоний  — це перший колір веселки. У геральдиці — червінь.

Цитати

[ред.]
  •  

Хоча ніхто не може достеменно сказати чому, але червоний колір здавна, як і тепер, так і завжди, вважають кольором небезпеки або трансгресії. На більш-менш свідомому рівні його повсякденна символіка покликається до образів вогню та крові, насильства й війни, переступу й гріха. Понадміру насичений, занадто яскравий, надто провокативний і притягальний, червоний завжди тримався окремішньо щодо інших кольорів, і в повсякденному житті йому не було місця. Раніше він рідше був наявний на вулицях, ніж тепер (хоча й нині він не надто поширений)[1].

  — Мішель Пастуро
  •  

У школі та в ліцеї, у щоденниках і зошитах, на аркушах із завданнями єдина функція червоного — виправити помилки, написати зауваження або повідомити про покарання. Дещо невтішна роль для кольору, який часто вшановували як найпрекрасніший[1].

  — Мішель Пастуро

Примітки

[ред.]

Джерела

[ред.]
  • Мішель Пастуро. Кольори наших споминів. — Київ-Львів: Ніка-Центр та Видавництво Анетти Антоненко, 2020. — 232 с. — ISBN 9789665217374