Зображення бізона червоною вохрою в печері Альтаміра (Іспанія), верхній палеоліт (бл. 36 тис. до н. е.).
Черво́ний— колір з мінімальною частотою, що сприймається людським оком. Діапазон червоних кольорів в спектрі з довжиною хвилі 630—760 нанометрів, межа сприйняття залежить від віку. Один з трьох «основних» кольорів в системі RG, додатковий колір до нього— синьо-зелений. Червоний — це перший колір веселки. У геральдиці— червінь.
Хоча ніхто не може достеменно сказати чому, але червоний колір здавна, як і тепер, так і завжди, вважають кольором небезпеки або трансгресії. На більш-менш свідомому рівні його повсякденна символіка покликається до образів вогню та крові, насильства й війни, переступу й гріха. Понадміру насичений, занадто яскравий, надто провокативний і притягальний, червоний завжди тримався окремішньо щодо інших кольорів, і в повсякденному житті йому не було місця. Раніше він рідше був наявний на вулицях, ніж тепер (хоча й нині він не надто поширений)[1].
— Мішель Пастуро
У школі та в ліцеї, у щоденниках і зошитах, на аркушах із завданнями єдина функція червоного — виправити помилки, написати зауваження або повідомити про покарання. Дещо невтішна роль для кольору, який часто вшановували як найпрекрасніший[1].