Чанов Віктор Вікторович

Чанов Віктор Вікторович

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Віктор Вікторович Чанов (21 липня 1959, Донецьк, Українська РСР, СРСР — 8 лютого 2017, Київ, Україна) — радянський і український футболіст, грав на позиції воротаря. Майстер спорту міжнародного класу (1980). Заслужений майстер спорту СРСР (1986). Заслужений працівник фізичної культури і спорту України (2004). Український футбольний тренер.

Цитати

«До переходу в Київ я кілька сезонів був основним воротарем «Шахтаря» та була зацікавленість збоку інших клубів. До «Динамо» мене звали протягом п'яти років, але з переходом тягнув – для себе сказав, що буду грати лише в основному складі, а в «Динамо» мені це ніхто не міг гарантувати. Паралельно отримав запрошення від московських «Спартака» та «Торпедо». Саме з «Шахтаря» мене почали залучати до збірної СРСР, а після матчу з Чехословаччиною в Братиславі мене запросив до себе до готельного номеру сам Лобановський. На той час я вже був морально готовий перейти до іншого клубу, а на пропозицію Валерія Васильовича відповів дипломатично: «Я подумаю». Мені дійсно хотілося порадитися з сім'єю. Зробивши кілька кроків до виходу, почув фразу, що стала згодом знаменитою: «Ну що, у тебе час закінчився». Я погодився. З розумінням до цього поставилися в Донецьку, не чинячи жодних перешкод». — про перехід до «Динамо» в 1982 році з донецького «Шахтаря» в інтерв'ю клубному журналу київського "Динамо" Архів: інтерв'ю Віктора Чанова клубному журналу (9 лютого 2017 року)

«Я розповів тренеру про свої побоювання, але й тут Лобановський знайшов свої аргументи: «Якщо я тебе запрошую, значить, бачу в команді». Так воно й було. Я практично без проблем вписався в колектив, із багатьма хлопцями був знайомий за виступами за збірну. Почав потрапляти до основного складу, без проблем прийнявши пропоновані вимоги та навантаження, які не можна було порівняти з донецькими. Відчув більш професійне ставлення до футболу в Києві. Місце у воротах ми ділили тоді з Михайлом Михайловим. Хоча змагалися лише на футбольному полі, а у звичайному житті у нас склалися дружні стосунки. У нас була здорова конкуренція: чогось я вчився у нього, чогось – він у мене. Окремого тренера воротарів у штаті команди тоді не було. Другий тренер, а це був Анатолій Пузач, більше уваги приділяв роботі з нами, давав на тренуваннях спеціальні вправи. Йому це добре вдавалося». — про те, що Валерій Лобановський гарантував місце в команді в інтерв'ю клубному журналу київського "Динамо" Архів: інтерв'ю Віктора Чанова клубному журналу (9 лютого 2017 року)

«Мені це було важко зрозуміти. Михайло Михайлов доволі непогано відіграв попередній рік, у той час як я заліковував переламану руку. Деякі люди навіть радили «зав'язати» з футболом. Розуміючи ситуацію, в один момент захотів попросити Лобановського відпустити мене назад до Донецька. Але, незважаючи на всі проблеми, по повній програмі відпрацював усі зимові збори й абсолютно несподівано на установці перед першим матчем почув у стартовому складі своє прізвище. В ту мить навіть подумав, що Валерій Васильович помилився. Пізніше хлопці по команді дали мені прізвисько Фенікс, який зумів відродитися після важких випробувань долі». — про те, як сталося, що після повністю пропущеного переможного для «Динамо» 1985 року Валерій Лобановський уже в першому матчі наступного сезону довірив місце у складі в інтерв'ю клубному журналу київського "Динамо" Архів: інтерв'ю Віктора Чанова клубному журналу (9 лютого 2017 року)

«Кожен із гравців повинен був мати сильний характером. Йому подобалися люди, які не бояться труднощів, які вміють ставити цілі та досягати їх. Футбольні якості перераховувати можна довго. Перш за все цінував у польового гравця універсальність, бачення поля, бойовитість». — про те за якими критеріями Валерій Лобановський підбирав футболістів до своєї команди в інтерв'ю клубному журналу київського "Динамо" Архів: інтерв'ю Віктора Чанова клубному журналу (9 лютого 2017 року)

«Безпосередньо цілі команди не обговорювалися. В «Динамо» у всіх турнірах звикли ставити одне завдання – лише перемога. Тій команді було все одно, кого обігрувати – хоч «Нефтчі», хоч «Атлетико». Впевненість прийшла після матчів із австрійським «Рапідом». Ми зрозуміли, що гідні перемоги в турнірі, й вирішили довести справу до кінця. У 1986 році на кожного з гравців «Динамо» випало величезне навантаження. При цьому жоден із матчів не можу назвати прохідним. Накопичена втома, фізична та психологічна, позначилася роком пізніше. Всі були налаштовані на повторення єврокубкового успіху, але пройти у півфіналі «Порту» нам не судилося. Особисто для мене ігри з португальцями були одними з найбільш невдалих у кар'єрі». — про те в який момент виступів у Кубку Кубків перед командою поставили завдання перемогти в інтерв'ю клубному журналу київського "Динамо" Архів: інтерв'ю Віктора Чанова клубному журналу (9 лютого 2017 року)

«Так питання перед собою не ставив. До збірної СРСР викликали найкращих футболістів величезної країни. А щодо конкуренції між мною та Рінатом... Вибір складу завжди за тренером. Ми же з Дасаєвим були й залишаємося у дружніх стосунках, нам ділити немає чого. Хоча й зараз вважаю: якби я грав за «Спартак», місце у воротах збірної було б за мною». — про те, що в Мексиці на ЧС-1986 й двома роками пізніше на Євро-1988 був дублером Ріната Дасаєва в інтерв'ю клубному журналу київського "Динамо" Архів: інтерв'ю Віктора Чанова клубному журналу (9 лютого 2017 року)

«Найцікавіше, вперше зарубіжні клуби на мене звернули увагу в 1983 році. Президент «Глазго Рейнджерс» хотів бачити у своїй команді. Трьома роками пізніше звали до одного з американських клубів. Зараз не кожен зрозуміє логіку в моїх діях, але тоді про зміну країни навіть думати було заборонено. Коли я підписав контракт із «Маккабі» з Хайфи, надійшла пропозиція від кількох іменитих клубів, у тому числі й від «Манчестер Юнайтед». Не запросивши мене, вони придбали Пітера Шмайхеля. Я же про свій вибір анітрохи не шкодую. За роки, проведені в Ізраїлі, виграв два чемпіонські титули та два національні кубки». — про те чому маючи такий рівень вирішив продовжити кар'єру в Ізраїлі в інтерв'ю клубному журналу київського "Динамо" Архів: інтерв'ю Віктора Чанова клубному журналу (9 лютого 2017 року)