Цісельський Ігор Петрович

Цісельський Ігор Петрович

Стаття у Вікіпедії

Ігор Петрович Цісельський (15 лютого 1960, Львів, Українська РСР, СРСР) — радянський футболіст, захисник.

Цитати

«Усе розпочалося завдяки моєму сусіду, який мешкав поруч із моїми дідусем і бабусею на вулиці Сергія Лазо (нині — Балабана). Він часто брав мене із собою на «Дружбу», де я із захопленням спостерігав за матчами провідної львівської команди. Із часом записався в групу підготовки юних футболістів, яку почергово брали під опіку Віктор Асланян, Борис Гончаров і Володимир Валіонта. Пізніше нас тренував Віктор Михайлович Ходукін». — про те, як став грати за львівські «Карпати» в інтерв’ю сайту «Український футбол» Ігор ЦІСЕЛЬСЬКИЙ: «Самарін пообіцяв перефарбувати автобус «Карпат» у червоний колір» (23 серпня 2014 року)

«Одного разу у центрі Львова я побачив Ігоря Кульчицького, який виходив із автобуса. Я біг за ним через усю вулицю. Для мене це незабутні враження. Завжди пам’ятатиму, як я дивився на них знизу вверх: на Данилюка, Броварського, Герегу, Вайду, Поточняка… ...Мій сусід працював у шевській майстерні неподалік старого ЦУМу. У нього був абонемент на футбол, і я разом із ним потрапляв на стадіон. Сидів, звичайно, на руках, адже місць вільних не було. Він також брав мене із собою у центр міста, де збиралися найвідданіші вболівальники й обговорювали всі події із життя «Карпат». Слово, щось схоже до нинішніх інтернет-форумів, тільки з реальним спілкуванням. До речі, одного разу я потрапив на футбол завдяки пожежній машині. Моя мама працювала в управлінні пожежної охорони й мене, другокласника, провозили через службовий вхід». — про улюбленців зіркових «Карпат» зразка 1970-х років у інтерв’ю сайту «Український футбол» Ігор ЦІСЕЛЬСЬКИЙ: «Самарін пообіцяв перефарбувати автобус «Карпат» у червоний колір» (23 серпня 2014 року)

«Кожна республіка могла похвалитися, як мінімум, однією дуже хорошою командою. Мені подобалося грати проти кавказьких колективів — «Арарат», тбіліське «Динамо», а ще — ташкентський «Пахтакор». Сміливо можна було комплектувати збірну гравцями будь-якої із цих команд. Особливо тяжко було на виїзді, бо підтримка там гаряча. Непросто давалися перельоти — особливо, коли грали в першій лізі. Завжди літали через Москву. Це забирало 2 години 20 хвилин. Додайте сюди ще кілька годин для мандрівки у Хабаровськ, Ташкент, Кемерово чи Павлодар. ...Коли ти молодий, то здається, що тобі море по коліна. Ми мог­ли відбігати за дубль, а наступного дня виходили в матчі основних складів. Пригадую, як у Смоленську, куди приїхали СКА «Карпати», я зіграв 90 хвилин за дубль (ми перемогли — 5:0), а наступного ранку на зарядці до мене підходить тренер Микола Самарін і каже: «Готуйся, сьогодні гратимеш». І відбігав я ще два тайми за основу. До речі, коли грав ще за «Карпати», то на перших зборах у Секеча після тренувань у мене була одна мрія — зайняти горизонтальне положення. А наші ветерани не тільки мужньо переносили такі навантаження, а й мали наснагу «рубатися» в карти». — про те, як грав у вищій лізі СРСР в інтерв’ю сайту «Український футбол» Ігор ЦІСЕЛЬСЬКИЙ: «Самарін пообіцяв перефарбувати автобус «Карпат» у червоний колір» (23 серпня 2014 року)

«Мене, Василя Раца та Ігоря Мосору викликали до збірної України, яка брала участь у турнірі «Переправа». Збори відбувалися в Криму, а сам турнір проходив у Сочі. На півострові до мене підходив Анатолій Заяєв, запрошував у «Таврію». Я вирішив залишитися в «Карпатах», а от брати Причиненки з тієї збірної перебралися у Сімферополь. Я тоді навіть не замислювався над переїздом — для мене «Карпати» були всім, що мав у житті. Запрошували мене також у Вінницю, куди поїхали Рац і Паламар. Василь згодом став гравцем «Динамо». Юхим Школьников, який тренував «Ниву», хотів утворити пару центрбеків — Цісельський — Вишневський». — про виклики до збірної СРСР в інтерв’ю сайту «Український футбол» Ігор ЦІСЕЛЬСЬКИЙ: «Самарін пообіцяв перефарбувати автобус «Карпат» у червоний колір» (23 серпня 2014 року)

«Найперше, дошкуляли травми. «Полетіла» гомілка, тож пропустив багато часу. Відновився й вийшов у Алма-Аті за дубль. Майбутній лідер «Кайрату» Євстафій Пехлеваніді підкотився ззаду, й я знову потрапив у лазарет. Якби не травми, то все було б інакше. Повернувся на поле лише наступного року, 1981-го, але тоді мене почали тероризувати представники СКА — в разі відмови прий­няти пропозицію СКА, армійські чини обіцяли відправити мене в Афганістан. Із часом відбулося об’єднання двох львівських команд». — про те, що у вищій лізі не став гравцем основи в інтерв’ю сайту «Український футбол» Ігор ЦІСЕЛЬСЬКИЙ: «Самарін пообіцяв перефарбувати автобус «Карпат» у червоний колір» (23 серпня 2014 року)

«Так, справді цікавий факт. Я мав повертатися в «Карпати» вдруге. До Тернополя по мене приїхали представники «зелено-білих» Борис Рассихін та Ігор Кульчицький. «Карпати» якраз відродилися після майже 10-річної перерви. У «Ниві» я був капітаном команди, отримав службову квартиру й, головне, мене поважали місцеві вболівальники. Просто не міг взяти й поїхати з Тернополя. Не хотів змінювати команди, як рукавички». — про те, що грав у футболках трьох провідних команд Львова в інтерв’ю сайту «Український футбол» Ігор ЦІСЕЛЬСЬКИЙ: «Самарін пообіцяв перефарбувати автобус «Карпат» у червоний колір» (23 серпня 2014 року)

«Мені не подобався армійський стиль життя, тому я поїхав зі Львова. Наприклад, приходить на тренування один військовий чин і розказує всім, як треба грати. Одного разу він побачив, як ми виконували навіси із флангу на голову нападникам у штрафний майданчик. «Навіщо ви подаєте? Купимо гармату, яка автоматично направлятиме м’ячі у штрафний майданчик, а нападники нехай головою забивають», — запропонував військовий. Могли гравця відправити у військову частину — так зробили з Вагізом Хідіятулліним, якого відрядили в Житомир. Мені пропонували підписувати контракт на 5 років — далі я отримував звання прапорщика. Ця перспектива мені не дуже подобалася. Хоча СКА «Карпати» могли похвалитися чудовими виконавцями: Лендєл, Рафальчук, Квасников… Я відіграв більшість матчів за дубль, а ми здобули малі золоті медалі. У товариських матчах ми вигравали в нашої основної команди. У всіх турнірах за «Ниву» я зіграв понад 500 матчів. Більше того, майже завжди грав по 90 хвилин. Пригадую, коли виходив на заміну наступного дня після весілля рідної сестри. Також Леонід Буряк вирішив, що Владислав Тернавський краще зіграє проти Сергія Реброва, ніж я. Але на другий тайм у матчі з «Динамо» тренер випустив вже мене, бо Ребров устиг забити м’яч. Це одиничні випадки, коли я не грав од дзвінка до дзвінка». — про те, як 1983-го року переїхав до Тернополя, де провів більше десяти років у інтерв’ю сайту «Український футбол» Ігор ЦІСЕЛЬСЬКИЙ: «Самарін пообіцяв перефарбувати автобус «Карпат» у червоний колір» (23 серпня 2014 року)

«Так, ми поспілкувалися, й він без вагань запросив мене в Рівне. Там у мене почалася друга молодість. Перше коло «Верес» закінчив на 4-му місці. Ми обіграли «Дніпро» та «Шахтар», попри те, що команда в нас була вже вікова. У захисті діяли нестандартно — в три захисники: я, Валерій Горошинський і Володимир Новак. Разом нам було майже 100 років. Мені — 33 роки, Новаку — 31, а Горошинському — 29. Виходить 93 роки… Так ось експериментував Дунець». — про те, як перейшов грати за "Верес", де працював добре знайомий Михайло Дунець в інтерв’ю сайту «Український футбол» Ігор ЦІСЕЛЬСЬКИЙ: «Самарін пообіцяв перефарбувати автобус «Карпат» у червоний колір» (23 серпня 2014 року)

«Мене туди запросив Олександр Павленко, Царство йому Небесне. Щодо умов у «Буковині», то вони були жахливими. Ми всією командою шукали буфет, де можна було перекусити. Нас не годували, а добиралися на матчі на старенькому автобусі. Найбільшою проблемою стала хвороба головного тренера — в Олександ­ра Павленка виявили рак. Команда посипалася… Я відчув утому, й вирішив, що пора закінчувати з активними виступами». — про те, як після рівненського періоду поїхав у Чернівці в інтерв’ю сайту «Український футбол» Ігор ЦІСЕЛЬСЬКИЙ: «Самарін пообіцяв перефарбувати автобус «Карпат» у червоний колір» (23 серпня 2014 року)

«У Тернопіль не запрошували, хороших пропозицій не було. Я подався у судді. Займався певний час цією справою, але не дотерпів. Едик Валенко зачекав і розпочав суддівську кар’єру. Якби я знав… Сім’ю треба було годувати, тому пішов із суддівства. Нині займаюся міжнародними автомобільними перевезеннями з товаришем. Буває, сам сідаю за кермо». — про те, чому перестави грати у футбол в інтерв’ю сайту «Український футбол» Ігор ЦІСЕЛЬСЬКИЙ: «Самарін пообіцяв перефарбувати автобус «Карпат» у червоний колір» (23 серпня 2014 року)