Фрідріх Гаєк

Фрідріх Гаєк

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Фрі́дріх А́вґуст фон Гаєк (нім. Friedrich August von Hayek; нар.1899 — †1992) — австрійський економіст та представник Австрійської школи економіки, послідовний захисник ідеалів економічної свободи, опонент Джона Мейнарда Кейнса, переконаний критик соціалізму, лауреат Нобелівської премії з економіки 1974 р.

Цитати

• Щоб політика давала однакові результати різним особам, з ними треба обходитися по-різному.

• Я питав себе про те, у чому полягає основна довгострокова користь, яку ми отримуємо від занять економічною наукою або про те, що спільного у людей, яких я вважаю хорошими економістами. (...) це не знання фактів й не знання окремих законів, яким підпорядковуються економічні явища, а здатність виявляти і спростовувати певні типи помилкових висновків. Думаю, немає сумнівів у тому, що одна з найбільш природних і важливих задач економіста - це не виправлення фактичних помилок, а виправлення помилкових логічних міркувань.

• ... економічна теорія, завдяки тому, що неявно міститься у її положеннях, підійшла найближче за будь-яку іншу соціальну дисципліну до відповіді на центральне питання усіх суспільних наук: як може поєднання фрагментів знання, існуючого у різних головах, призводити до результатів, які, при усвідомленому прагненні до них, вимагали б від керуючого розуму таких знань, якими не може володіти жодна окрема людина.

• 	Ми не можемо сьогодні засуджувати молодих людей, що віддають перевагу твердій зарплаті ризику підприємництва, бо протягом усього свого свідомого життя вони чують, що такий стан є й більш надійним, й більш моральним. Нинішнє покоління виросло за таких обставин, коли школа і преса робили все, щоб дискредитувати дух вільної конкуренції і уявити підприємництво як заняття аморальне, коли людину, яка найняла на роботу сотню інших людей, називали не інакше як експлуататором, а людину, яка командує такою ж кількістю підлеглих, - героєм.
  	Шлях до рабства (The Road to Serfdom), 1944

• Найкраще його великий дар вчителя розкривався на його семінарах, які збирали обране коло найбільш старанних студентів і багатьох з тих, хто вже давно захистили свої докторські дисертації. Іноді обговорення практичних питань на семінарах будувалося за зразком засідань парламенту, коли основні доповідачі виступали за і проти пропонованих заходів. Але частіше ретельно підготовлена одним з учасників доповідь слугувала основною довгих дискусій. Менгер дозволяв студентам самим вести дебати, але при цьому з нескінченним старанням допомагав готувати доповіді. Він не тільки надавав свою бібліотеку в повне розпорядження студентів і навіть купував особливо потрібні книги, а й перечитував рукописи, не тільки обговорюючи основні питання, а й «навчаючи їх публічним промовам і техніці дихання. — Про Карла Менгера, засновника Австрійської економічної школи. Стаття "Карл Менгер (1840-1921)"

• 	Точно так само з приводу відродження європейської цивілізації в період пізнього середньовіччя можна сказати, що поширення капіталізму - і європейської цивілізації - своїм походженням і raison d'etre [смисл існування (фр.)] зобов'язане політичній анархії (Baechler, 1975: 1977). До сучасного індустріалізму прийшли аж ніяк не там, де уряди були сильнішими, а в містах італійського Відродження, Південної Німеччини, Нідерландів і, нарешті, в Англії з її м'якою системою правління, тобто там, де правили городяни, а не воїни. Щільна мережа обміну послугами, що надає обриси розширеному порядку, грунтовно розросталася при захисті індивідуалізованої власності, а не при державному управлінні її використанням. Звідси випливає, що не існує більш хибної думки, ніж загальноприйнята формула істориків, згідно якої вони подають появу сильної держави як кульмінацію культурної еволюції: вона так само часто була ознакою її кінця. В даному випадку на дослідників давньої історії надали непомірне вплив і ввели в глибоку помилка пам'ятники і документи, залишені носіями політичної влади, в той час як справжні будівельники розширеного порядку, по суті, створювали багатство, без якого не було б цих пам'ятників, залишили не настільки зримі і претензійні свідоцтва своїх досягнень. "Де немає власності, там немає і справедливості" - проникливі очевидці виникнення розширеного порядку анітрохи не сумнівалися в тому, що його джерелом служить безпека, яка гарантується урядами, примусова влада яких вичерпується одним завданням - захистом абстрактних правил, що визначають, кому що має належати.
  	Згубна самовпевненість, 1988

• Ми готові прийняти будь-яке пояснення кризи, яку переживає наша цивілізація, але не можемо допустити думку, що ця криза є наслідком принципової помилки, допущеної нами самими.

• Якщо б соціалісти розуміли б економіку, вони б не були соціалістами.

Див. також

• «Шлях до рабства»

Джерела

• Фрідріх Гаєк. Шлях до рабства / пер. з англ. Сергій Рачинський. — Київ: Наш Формат, 2022. — 208 с.